"Щасливого 1913"! Як виглядали новорічні листівки сто років тому

Трохи, може, і зарано, але хай буде краще зарано, ніж не буде взагалі. Продовжуємо традиційний перегляд вітальних листівок сторічної давнини. Як завжди, перша серія - поштівки з датою, а вони нечасто бувають цікаві. Зате з яким роком вітають! Тучний, багатий, спокійний 1913-тий, еталон для всіх пізніших статистичних порівнянь, заїжджений істориками вздовж і впоперек. 

Вже першою листівкою я прославляю сучасність, цивілізацію і закон, що вступив у дію 16 грудня (але хто його знає, чи буде він діяти в реалі: поки що биці як палили на вулицях, так і палять). Але все-таки: сто років тому на новорічній листівці дитина ПАЛИЛА - і це вважали мімімішним. 

Але певна цивілізованість була властива і людям-1913: в ті часи вже теж любили котиків. Котик славний, он які лапки товсті.

Песиків теж любили, а гола попа була лише голою попою. 

Хоча перед краще прикрити ганчірочкою з датою. Стара тема "старий дід - рік минулий, немовля - рік новий". 

Діти з вирізаними цифрами раз,

два (ті самі, ракурс інший - ціла фотосесія в них там була),

Три. Ці самі реальні, справжні, не напомажені якісь. 

Цифри в ролі жертви, джангл-стайл такий. дівчинка обвішана підковками. Напевне, саме ними вона цифри і приколошматила. 

І ще один мисливський трофей: сніговик. Рушниця майже як справжня. Коротше, непідробний жах на обличчі сніговика зрозуміти можна: швидше за все, перед нами вже опудало, набите ватою якимось таксидермістом. 

Дата з вати, сніжок волохатий, в мішку грошенята - потіште-но тата. Парасолька он яка. 

Ну і на зоряному хлопчику в трояндах справжніх дітей ми облишимо - далі будуть несправжні. Намальовані. 

Цілий цикл за Прометеєм і Джонатаном Сафраном Фоєром: "Everything Is Illuminated":

Почнемо з сірника і свічки,

Вони ж у дзеркальному відображенні.

О! Цивілізація, настільна лампа, настольные лампы.

Вуличний ліхтар.

І навіть проектор.

В середину засунемо купу листівок з датою в оточенні квіточок. Таких найбільше - і вони самі нецікаві. 

То все німці були, а от французи:

І знову німці:

З усіх нудних листівок ця сама кльова: подивіться на графічність конюшини, на витонченість бантів. Арт-нуво у кращому вигляді. 

Людину, що надіслала таку листівку, треба або вважати власним запеклим ворогом, або терміново везти до психіатра: недобре ж щось в голові коїться, Брюсова перечиталася. 

І знову простенькі орнаменти:

Мухомори в якості символів удачі все ще широко вживаються у Німеччині, бачили їх просто цілими галявинами - у магазинних вітринах і на вокзалах.

Німецько-готична така листівка.

Тема календарів - наступна заїжджена фішка новорічних листівок.

Причому часом навіть дизайн лінувалися змінити: лише календар з 1912 на 1913-ий.

Костюм на дамі настільки старомодний, що вже аж карнавальний.

І тут теж. Бо дама та сама, просто вище вона розмальована вручну. 

А тут хоч подача календаря небанальна.

"1913" написане від руки чорнилами. Не зовсім календар з датою... ну але ж з датою :о)

Не відмовилася б від паперової версії цієї листівки: календарики давно вже не збираю, але колекція все ще є.

Авіація або повітроплавання, дива того часу, трапляються в листівках дуже часто: наївний фотошоп тих днів. Навіть не ретуш, а повноцінне домальовування. 

Ще одна новочасна штукенція, котру експлуатували на листівках по повній - телефон. 

Тільки користуватися ним було бачите як непросто. Шкода, що зараз все не так. Світ без мобілок був прекрасним. 

Мить, коли теперішнє робиться минулим, а майбутнє - теперішнім. Теж вдячна тема для святкових листівок.

І знову діти:

Шедевр! Шедевр!

Корови в панчішках і капчиках йдуть з цифрами кудись у далечінь. Ось цю вибирайте, цю. Сама класна.

З цією порівняйте: претензійна і солодкава. А корови класні. 

А на завершення - маестро Мастроянні. Напередодні 1913-го він все ще активно творив - і якось заспокоївся. Може, знайшов особисте щастя - бо принаймні перестав вбивати рік, що минає, якимись дикунсько-кровожерними способами, як це за ним водилося за кілька років до кінця 1912-го.

І так, в дикунстві і був спецефічний кайф Мастроянні. 

1913-ий зустрічали лише самоповтори і нуди. 

От у ТОГО Мастроянні тут би, у правому нижньому кутку, там, де цифри "1912", обов'язково було б перекошене від болю обличчя дідугана. Нема. Щось таки з Мастроянні в 1912-му сталося. Щось хороше (щастя вічний ворог творчості). Ну і добре.

Оригінал: kamienczanka.livejournal.com