Бізнес процвітає в емпіричній економіці
Ці зміни не викликані комплексом власної вини – Mea Culpa, або різновидом колінної реакції на кризу. Швидше за все, це тривалий зсув у бік більш емпіричних знань, у процесі вивчення яких найкраще можуть нам допомогти сухі дані про те, як насправді влаштований світ.
Розглянемо потік даних, який ви створите сьогодні. Ваша карта метро зафіксує, коли ви сіли в поїзд. Ваш веб-браузер занотує, як ви робите вашу роботу, як і коли ви зволікаєте. Післяобідні закупи в Starbucks відкриють вашу схильність до латте і печива. Ваш потік електронної пошти відслідкує ваші професійні та особисті зв'язки.
Водночас, обчислювальна техніка зробила дуже легкою і дешевою обробку та аналіз всіх даних ваших дій.
Економіст з ноутбуком може за лічені секунди обробити цифрові дані, які раніше тиждень опрацьовувала повна кімната кандидатів наук. Лише кілька десятиліть тому економісти використовували перфокарти для програмування аналізу даних для своїх емпіричних досліджень.
Результатом всього, що відбулося, є бум емпіричних досліджень. Наприклад, Радж Четті, професор економіки в Гарвардському університеті, десятиліттями аналізував дані по податкових деклараціях - загалом 6 млрд спостережень - для того, щоб вивчити, як ваш вихователь у дитячому садку впливає на ваші доходи в довгостроковій перспективі.
Роберто Рігобон і Альберто Кавалло, економісти в школі менеджменту Sloan School Массачусетського технологічного інституту, розбудували проект Billion Prices, який передбачає щоденні показники по інфляції, які визначаються на основі цін інтернет-магазинів. В нашому недавньому дослідженні ми проаналізували результати опитувань мільйонів людей про те, якими щасливими вони себе почувають.
Зміни в теоріях
Перехід до більш емпірично обгрунтованої економіки не означає, що теорія є менш важливою. Коли факти були дорогими і дефіцитними, роль теорії була - "доповнювати" відсутні дані. Тепер мета теорії - осмислювати величезні і неструктуровані терабайти інформації на наших жорстких дисках.
Революція даних змінює наші теорії - а саме те, як ми визначаємо, чому люди ведуть себе саме так. Протягом десятиліть економісти припускали, що люди приймають зважені, раціональні рішення. Без більш точних даних, щоб допомогти структурувати наше розуміння людських уподобань, це був безпечний і зручний вибір, навіть якщо він часто був помилковим.
З новими даними про все, - починаючи від того, яку схему наших пенсійних накопичень ми обираємо, і закінчуючи тим, як судді в НБА призначають штрафні кидки, - ми навчилися виходити за рамки мислення "homo economicus". Тепер у нас є набагато краще розуміння систематичних недоліків людського мислення,через які люди часто потрапляють у біду. Ми знаємо, що їм важко взяти на себе зобов’язання змінити себе і свої дії в майбутньому - піти в спортзал, боротися із зайвою вагою, заощаджувати. Але ми знаємо, що люди можуть отримати більшу вигоду з політики, наприклад, здійснення 401 (к) автоматичних внесків, якщо тільки вони від неї не відмовляться, що допоможе їм виправити їх поведінку.
Ці ідеї, які тепер очевидні в ретроспективі, були висунуті протягом останніх кількох десятиліть групою ренегатів "економістів-біхейвіористів" - такими як Деніел Канеман, Річард Талер і Метью Рабін. Сьогодні дослідження людської поведінки доповнюють всі сфери економічних досліджень.
У своїх математичних моделях, які вони будували, щоб краще зрозуміти світ, економісти вже давно зробили ще одне своєрідне припущення: поведінку цілої групи людей - скажімо, американських споживачів - можна змоделювати так, ніби це один "збірний представник". Сьогодні у нас є набагато кращі дані, що описують рішення особи, а наші потужні комп'ютери дозволяють нам заповнити наші моделі не одним, а мільйонами таких людей.
Економічний об’єктив
Можливо, найширше застосування, яке прийшло з вибухом у сфері даних, є розуміння того, як економічні міркування наповняють практично кожен аспект нашого життя. Економічний об'єктив може бути дуже корисним для того, щоб розглянути стратегічні взаємодії, причини дискримінації, моделі шлюбів і розлучень, і як працює наш політичний механізм.
Вторгнення економістів у нові сфери діяльності не завжди вітають дружні нам соціальні науки. Але це вулиця з двостороннім рухом: соціологія, політологія та психологія стали відігравати важливу роль в економічному аналізі – як показує присудження Нобелівської премії з економіки психологу Канеману.
Ця розповідь про прогрес, можливо, не задовільнить тих, хто очікував нового приниження з мотивів фінансової кризи. Безсумнівно, ці декілька років були неприємними для економістів. Багато економістів звернулися до дуже публічного самоаналізу. Інші, - такі як Пол Кругман, - пропонують відповіді, за якими економічна сфера насправді перебуває у процесі регресу.
Ми пропонуємо інші відповіді. Технологічні зміни надали можливості робити економіку у спосіб, про який наші попередники могли тільки мріяти. Ці можливості, в свою чергу, створили сферу, яка навіть більшою мірою пов'язана з реальністю. Ми сподіваємося, що ці знання поліпшать наше розуміння економіки і дадуть нам більше шансів запобігти наступній кризі.
Оригінал: Bloomberg
Переклад: iPress.ua
