Державна економіка – це краще?
Поки європейські лідери намагаються відновити довіру до єдиної валюти, а американська економіка накульгує вперед болісно повільними темпами, китайська економіка продовжує мчати своїми, тепер уже характерними для неї, швидкими темпами.
Останні три десятиліття Китай був найдинамічнішою економікою світу і впродовж найближчих кількох років КНР обійде Сполучені Штати в якості найбільшої економіки світу. Деякі економісти навіть стверджують, що, за вимірами купівельної спроможності, Китай вже вирвався вперед. Такі прогнози, точні чи ні, змушують нас задуматися про те, що кращі дні ліберального капіталізму вже минули, майбутнє належить авторитарним ринковим керівникам держав, які можуть переміщувати населення і переставляти гори своїми указами. Принаймні, на даний момент, керований державний капіталізм, здається, тріумфує.
Проте такі уявлення є помилковими. Привабливість державного капіталізму полягає в його здатності витримувати випадкові кризи, від яких страждають ринкові системи, таким чином, вони здатні захистити населення від політично незручних розладів. Це система, в якій держава використовує державні підприємства, найкращі націоналізовані компанії, суверенні фонди накопичення багатства, і політично лояльні банки для того, щоб керувати процесом створення внутрішнього багатства.
Звичайно, це не комунізм, значні сегменти державно-капіталістичної економіки знаходяться в приватних руках. Але держава відіграє найбільшу роль у забезпеченні того, щоб ринкові сили служити політичним цілям, змушуючи бізнес, вигідно це йому чи ні, інвестувати в проекти, які зміцнюють соціальну стабільність та захищають політичну владу правлячої еліти.
Китай не єдина державно-капіталістична економіка, яка демонструє неймовірні результати. Оскільки арабський світ продовжує боротися з ризиками політичної нестабільності, режими Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів створили запаси готівки, які їм так необхідні для підтримки цієї стабільності. Уряди цих країн контролюють значну частину багатства, створеного національними нафтовими компаніями. Навіть деякі демократії, що розвиваються почали загравати з обмеженими формами керованого капіталізму.
Державний контроль не є майбутнім для капіталізму. Це глухий кут, з якого Китаю ще доведеться вибиратися, якщо країні дійсно судилося домінувати у світовій економіці
Приватний сектор економіки Бразилії, як і раніше, відіграє вирішальне значення у процесі продовження росту економіки країни, але у питаннях створення нових робочих місць уряд країни спирається на державну енергетичну компанію Petrobras і найуспішнішу приватну гірничу компанію Vale.
Уряд президента Ділми Руссефф не хоче висмоктувати гроші з цих фірм, як президент Уго Чавес зробив з державною нафтовою компанією PDVSA у Венесуелі, проте, вже зараз Petrobras ризикує стати набагато більшою, менш ефективною, і, отже, менш прибутковою компанією.
Державний контроль не є майбутнім для капіталізму. Це глухий кут, з якого Китаю ще доведеться вибиратися, якщо країні дійсно судилося домінувати у світовій економіці. В якості системи, а також за своїм дизайном, державний капіталізм забезпечує створення багатства, не загрожуючи лідерам країни утримувати політичну владу. Його здатність стимулювати ріст економіки і загальне процвітання є вторинною вигодою. Змушений обирати між суспільним процвітанням і політичним виживанням, державний капіталізм завжди буде захищати свої інтереси в першу чергу.
У Китаї, як і скрізь, комерційна діяльність залежить від доступу до інформації, а Інтернет надає найкращий і найбільш ефективний доступ до неї. Але якщо Інтернет загрожуватиме наростанням народного опору авторитарному уряду Китаю, і якщо політичні діячі мають можливості закрити Інтернет, навіть тимчасово, вони робитимуть саме так.
Найбільша слабкість державного капіталізму полягає в його нетерпимості до сил "творчої руйнації", які живлять ліберальний капіталізм життєвими самовідновлювальними економічними імпульсами. Ліберальна капіталістична модель дає можливість вкладати робочу силу, ресурси та ідеї у галузі, що вимирають, і спонтанно рекомбінувати їх в новітні конфігурації, що забезпечують виробництво товарів і послуг, які задовольняють ріст попиту.
А от економічні інженери державного капіталізму бояться будь-якої форми руйнування, яка відбувається поза їхнім контролем. Саме тому державним компаніям, які здобувають вплив в уряді протягом довшого часу, часто вдається опиратися необхідності адаптуватися до мінливих часів.
Китаю потрібно перепрофілюватися на власний споживчий ринок. Фото: AFP
Виникає ще питання відкритості. В автократичних капіталістичних державах, державні компанії, такі як Китайська національна нафтогазова корпорація і деякі суверенні фонди в арабському світі відкидають елементи прозорості, без якої неможлива довгострокова стійкість і здатність компанії адаптуватися.
Така непрозорість може принести користь лише правлячій еліті країни шляхом приховування невдалих інвестиційних рішень, але вона дуже шкідлива для довгострокового здоров'я системи.
Коли таким установам вдається приховувати свої невдачі – це завдає набагато більшої шкоди, ніж в протилежному випадку більшої відкритості компанії.
Керований капіталізм також не дотягує, коли справа доходить до використання інновацій, хоча спрямовані урядом інвестиції можуть відігравати важливу роль у розвитку новітніх технологій.
Інтернет виник із субсидованого американським урядом оборонного проекту країни, але врешті-решт компанії, якими рухало бажання заробити, розробили і вдосконалили Інтернет, і таким чином змінили світ. Історія показує, що з плином часу державні чиновники втрачають здатність вірно оцінювати активи і розподіляти ресурси так само ефективно, як це роблять ринкові сили.
Навіть у Китаї, чиновники розуміють, що громадяни є двигуном економічної життєздатності. Саме тому держава приступила до здійснення історичного і амбітного плану переведення багатств країни з рук найбільших китайських компаній до споживачів країни. Китайські лідери знають, що наступний етап економічного зростання має бути менш залежним від експорту до Європи та Америки; створення внутрішнього споживчого попиту має вирішальне значення.
Таким чином, процес розширення прав і можливостей китайських споживачів буде підривати привабливість державного капіталізму, навіть всередині країни, що робило цю систему такою спокусливою.
Оригінал: Reuters
Переклад: iPress
