Глухий кут еволюції. Для Петра Порошенка пройшли всі терміни
Результатом мажоритарки на виборах 2014 року став повна деградація нинішнього політичного класу і перетворення Верховної Ради в найбільший бізнес-клуб Європи.
Останні два місяці після провального голосування за відставку Яценюка 16 лютого стали чорною дірою для президента Порошенка, в якій зникали рейтинги, довіра і демократичні стандарти: позбавлення мандатів Томенка і Фірсова та паралельний набір тушок у фракцію, кримінальні справи стосовно команди Сакварелідзе і Центру протидії корупції , обіцянка допитати посла США і скандал з панамським документами, звинувачення The New York Times в гібридній війні і зняття з розшуку Юрія Іванющенка, нічне полювання на Каська і переписування закону під призначення Юрія Луценка генпрокурором.
Правила управління країною від Петра Порошенка привели нинішню владу в глухий кут, вихід з якого шукали два місяці. Бажання все контролювати і нездатність делегувати повноваження не просто вимотали президента, який рідко йде з роботи раніше другої години ночі. Це відбило бажання ставати частиною уряду у багатьох, які розуміють, що далі - пастка, після якої тобі уготована роль весільного генерала. Ти будеш нести повну відповідальність за те, що відбувається, а рішення прийме Кононенко або інші товариші президента.
Залишивши цього сірого кардинала в парламенті після викриттів Айвараса Абромавичуса, Порошенко підклав міну уповільненої дії під головний капітал, який є у політика, - довіру. А бажання Порошенка мати кишенькового генпрокурора налаштувало проти нього американський і європейський істеблішмент, який побоюється нового рецидиву авторитаризму в Україні.
В результаті президент наштовхнувся на опір там, де найменше очікував - від Володимира Гройсмана, який був запропонований фракцією на посаду прем'єр - міністра. Насправді складно знайти більш схожих людей. Гройсман, як і Порошенко, вихідець з бізнесу, де головною точкою монетизації прибутку є торгівля. І від твоїх вмінь краще продати залежить успіх.
Тому Гройсман легко прорахував поведінку Порошенка: призначивши його на роль слухняного менеджера, Банкова хотіла оточити прем'єр-міністра своїми наглядачами, які б корегували його поведінку і керували за його спиною. У свою чергу Гройсман, котрий добре розбирається в українських реаліях, зажадав на урядові посади своїх перевірених людей, щоб мати опору всередині Кабміну. У підсумку переговори зайшли в глухий кут на початку тижня.
Створюючи уряд на двох, БПП і Народний фронт ледь назбирали 226 голосів в двох фракціях, щоб відповідати формальним вимогам коаліції. З огляду на, що стовідсоткової явки не буває ніколи, коаліції буде потрібна подушка безпеки мінімум в 20-30 голосів.
В умовах, коли фракції Самопоміч, Батьківщина і радикали перейшли в опозицію, єдиним резервом коаліції можуть бути тільки олігархічні клуби, оформлені як депутатські групи - накшталт Волі народу або Відродження. Саме олігархи є головними бенефіціарами слабкого прем'єр-міністра, який спирається на мінімальну за чисельністю коаліцію. І за кожне голосування доведеться відстібати - посаду, потік, тендер, державне підприємство. Інакше ця конструкція в умовах наявності мажоритарників в парламенті не працює.
Тому новий уряд приречений на корупційні скандали. І найстрашніше - це парламент з мажоритарниками, які продегустували державні потоки, вже нездатний самостійно поміняти закон про вибори - тільки під тиском вулиці і західних донорів.
Українська корупція стала не просто раковою пухлиною на тілі суспільства, але одним з чорних брендів України в світі. Це одна з головних причин поразки України на референдумі в Нідерландах - згідно з соціологічним опитуванням, 60% євроскептиків голосували проти через корупцію в Україні, а панамські документи президента тільки посилили враження.
Для президента Порошенка вже пройшли всі терміни, щоб переконати суспільство, політиків і західних партнерів, що він готовий боротися з корупцією. І кожен день зволікання підтверджує зворотне - саме він своїм невтручанням є головним її бенефіціаром.
Сергій Лещенко для "Новое время"
