Мрії про Марс
Як все-таки змінились часи. У 1952 році Вернер фон Браун, колишній нацистський ракетний інженер, завербований американцями після Другої світової війни, опублікував книгу під назвою "Проект Марс". У ній він детально описав свої плани щодо освоєння людиною планети Марс. Десять космічних кораблів, зібраних на навколоземній орбіті, спаливши 5 млн тонн ракетного палива, мали доставити екіпаж із 70 осіб до нової планети.
Після прибуття марсоходи повинні були переправити екіпаж від посадкового майданчика на полюсі планети до екватора, де планувалося збудувати постійну базу для переселенців. Можна тільки уявити собі, скільки мав коштувати такий проект, але достатньо буде сказати, що тільки наддержава могла мріяти про те, щоб його здійснити.
Через 60 років після цього, 27 лютого 2013 року, американський інвестиційний менеджер і ентузіаст освоєння космосу Денніс Тіто, який у 2001 році став першим космічним туристом у світі, представив свій план польоту на Марс. Inspiration Mars - більш скромний проект. Якщо все піде за планом, у січні 2018 року єдиний невеликий космічний корабель, з двома членами екіпажу на борту, повинен відправитися у 501-денну подорож до Марса і назад.
Денніс Тіто. Фото: origo.hu
Після благополучного прибуття на Марс, приземлення космічного корабля не заплановано. Натомість, ідея полягає у тому, щоб просто облетіти навколо планети, а потім повернутися на Землю. На відміну від проекту фон Брауна, проект Тіто не вимагатиме для свого здійснення участі уряду. Тіто сподівається оплатити проект Inspiration Mars, використовуючи власні кошти, пожертвування від населення, а також продавши частину своїх прав на засоби масової інформації.
Ми не хочемо говорити, що план Тіто є боязким. Навпаки: від такої хоробрості просто очі заливає слізьми (або, як один мій колега висловився, "перевертає кишечник"). Незважаючи на те, що були проведені нескінченні дослідження з приводу можливості доправити людей на Марс, ніхто ніколи не намагався цього здійснити. Дата старту космічного корабля є чітко визначена, бо вона передбачає можливість скористатися рідкісним періодом орбітальної близькості між Марсом і Землею. Якщо Тіто змарнує таку можливість, наступна з’явиться не раніше 2031 року.
Отже, команді відведено трохи менше п'яти років, щоб розробити місію, вибрати космічний корабель, знайти ракету, яка переправить корабель через атмосферу Землі, вибрати екіпаж і виконати всі необхідні перевірки перевірки. Крім того, без фінансової підтримки уряду за спиною Тіто, все це повинно бути зроблено за кошти чітко розписаного бюджету.
Фото: wired.com
Зрозуміло, що на прес-конференції Тіто був небагатослівним щодо технічних деталей проекту. Але декілька цих деталей стали нам відомі. До проекту будуть залучені тільки два члени екіпажу, наприклад, чоловік і дружина, обидвоє середнього віку. Розрахунок полягає у тому, що, вибравши подружню пару, керівникам проекту вдасться звести міжособистісні тертя до мінімуму протягом півтора року, які доведеться провести всередині корабля розміром не більше, ніж будинок на колесах (хоча деяким подружжям, безумовно, такий виклик може видатись досить цікавим).
Вибір учасників у віці 40 чи 50 років дозволить зменшити вплив великих доз радіації, з якими обидвом космонавтам доведеться мати справу (радіація потенційно відповідальна за виникнення людського безпліддя). Для зниження витрат, а також для того, щоб не покладатися на нові (і, отже, невипробувані) технології, керівники місії намагатимуться , де це можливо застосовувати технології, які вже використовуються на Міжнародній космічній станції.
Тим не менш, є ряд невирішених питань. Радіація – одне із них. Дані, отримані під час запуску зондів показують, що, хоча екіпаж накопичить загалом значні дози, рівні радіації в міжпланетному просторі не мають бути фатальними. Але під час польоту із часовою протяжністю у півтора роки існують ризики наразити екіпаж на значно суттєвіші дози випромінювання, породжені викидами корональної маси, тобто непередбачуваними викидами в космос величезної кількості сонячної плазми. Вплив таких доз випромінювання може виявитися смертельним.
Космічні туристи ризикують отримати великі дози випромінювання через викиди сонячної плазми. Фото: teoti.com
Поки що не існує узгодженого вченими способу захисту екіпажу від таких наслідків спалахів на сонці. Сонце повинне перебувати у відносно спокійній фазі свого 11-14 річного циклу на час старту польоту, проте, це лише звужує ризик – але не усуває його.
Етап повернення на Землю теж має свої проблеми. Щоб звести споживання палива (і, отже, втрату маси) до мінімуму, космічний апарат перебуватиме на так званій траєкторії "вільного повернення", тобто керівники місії планують повністю покладатися на силу тяжіння, яка повинна направляти їх корабель через простір. Це означає, що на той час, коли екіпаж наблизиться до Землі в 2020 році, планується, що корабель може увійти в атмосферу на швидкості 51 тис км на годину, побивши відповідний рекорд швидкості, встановлений екіпажем Apollo.
Наразі незрозуміло, чи будь-які існуючі тепло-захисні технології здатні захистити екіпаж від перегріву. Тіто каже, що він тісно працює з НАСА щодо з’ясування шляхів вирішення цієї проблеми.
Космічне агентство Америки, звичайно, має свої плани (принаймні в теорії) щодо того, аби відправити власну марсіанську експедицію у період 2030-х років. Один із інженерів Тіто Табер Макаллум намагався наголосити, що вони не претендують на славу агентства: "Ми з ними не конкуруємо. Ми просто намагаємося бути корисною сходинкою".
Марс. Фото: ascensionearth2012.org
Тим не менш, Тіто приєднався до великого списку людей та організацій, які цікавляться відправкою людей на Марс: крім нього і НАСА, цим цікавиться Елон Маск, засновник SpaceX, приватної ракетної компанії. Китайці також натякають, що одного дня відправлять власну місію, при цьому їх проекту бракує багатьох деталей. Цікавляться також інші некомерційні фонди, як-от Mars One, голландська група, яка розшукує добровольців, що бажають отримати поїздку в один кінець. Свій екіпаж вони планують в кінцевому підсумку залишити на Марсі: незважаючи на таку пропозицію, компанія все ж отримала багато претендентів.
Ви можете подумати, що проблема відправки людей на Марс - це всього лиш питання політичної волі і трохи геніальної інженерії. Це зовсім не так. Це надзвичайно важко і небезпечно. І Тіто неодноразово говорив про це на своїй прес-конференції.
При плануванні польотів корабля Apollo на Місяць, NASA присвятила велику кількість часу для розробки способів повернення космічного корабля на Землю у випадку виникнення непередбачуваних проблем. Ці дослідження довели свою цінність і запобігли катастрофі після того, як сталися проблеми із Аполлон-13. Екіпаж експедиції на Марс перебуватиме значно далі у просторі, і поза межами всякої земної допомоги у випадку виникнення проблем. Навіть якщо припустити, що Тіто зможе відправити свою експедицію в космос, чого ще наразі ніхто не може обіцяти - він зовсім не може гарантувати благополучне повернення свого екіпажу на Землю. Тільки відверті відчайдухи можуть піти на це.
Невеличке уточнення: спершу ми сказали, що проект групи Mars One - це "місія самогубців". Звичайно, очікується, що добровольці повинні померти на Марсі, проте це відбудеться з природних причин. Отже, назва проекту була не зовсім точною. Просимо вибачення.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
