Обама змушений вдатися до дій у Сирії
Протягом останніх двох років адміністрація Обами опирається вплутуванню її у конфлікт у Сирії, але тепер ця жахлива громадянська війна стала міжнародною проблемою, якої неможливо уникнути, і водночас визначальним моментом для зовнішньої політики США.
Дійшовши висновку "з високим ступенем впевненості", що сирійський уряд причетний до застосування хімічної зброї зі смертельними наслідками на околиці Дамаску 21 серпня, адміністрація Обами не має іншого вибору, окрім як виконати обіцянку про недопущення до переходу [Асадом] "червоної лінії", яку президент зробив рік тому. Щоб зберегти авторитет Америки - і свій власний - президент Обама повинен зробити це швидко та рішуче. Він також повинен пояснити американському народу і всьому світу, що поставлено на карту у Сирії і, яким чином Сполучені Штати досягнуть закінчення цієї кризи.
Башар аль-Асад. Фото: AFP
Обама, зі зрозумілих причин, вважає будь-яке втручання у сирійський конфлікт слизьким та небезпечним шляхом до дорогої війни, якої американці не хочуть і не будуть підтримувати. Навіть після того, як президент Башар аль-Асад застосував хімічну зброю, його адміністрація не поспішала відреагувати на цей факт, і після довгих дискусій вирішила таки покарати Асада. Але лише в межах окремої операції, що не мала б безпосереднього впливу на перебіг громадянської війни, і лише, після того, як Обама запитав у суботу благословення Конгресу на військову операцію.
Світ сприйме цей крок не як ознаку розважливості, а радше як ознаку вагань - і це посилить враження, що Сполучені Штати ховаються за своїми економічними проблемами і, переслідувані примарами Іраку, більше не зацікавлені у світовому лідерстві. Це підбадьорить ворогів Америки та пригнітить її друзів. Америка може невдовзі опинитися на самоті у протистоянні з Іраном або Північною Кореєю, або у суперечках з Китаєм та Росією, що скористалися своїм правом вето у Раді Безпеки, щоб заблокувати санкцію ООН на втручання у Сирії.
Американці не без підстав втомилися від воєн, але урок Сирії полягає у тому, що ухиляння від наших глобальних обов'язків створюватиме лише більші проблеми, які, у кінцевому підсумку, збільшать ціну та ймовірність американського втручання.
Фото: whitehouse.gov
З огляду на патову ситуацію в ООН та лише з Туреччиною і Францією у числі тих союзників, що публічно підтримують військове втручання, яке очолять США, бажання Обами отримати благословення Конгресу (хоча й він стверджує, що за законом воно не потрібне) є цілком зрозумілим. Але очікування, поки законодавці повернуться зі своїх літніх канікул, щоб відреагувати на міжнародну кризу, надсилає неправильний сигнал всьому світу.
Сирія є проблемою, що загрожує регіональній безпеці та життєво важливим інтересам Америки на Близькому Сході. Війна породила гуманітарну кризу, що загрожує сусідам Сирії перенаселенням внаслідок припливу біженців, спричинила міжконфесійні конфлікти, які дестабілізували Ліван та Ірак, і забезпечила "Аль-Каїді" величезний простір для операцій, що простягається від Сирії до Іраку.
Ці проблеми буде нелегко розв'язати, але без провідної ролі США вони не будуть розв'язані. І неспроможність гарантувати це лідерство неминуче призведе до результату, якого адміністрація Обами намагається уникнути: військового втручання.
Фото: AFP
Обама сподівається, що обмежене бомбардування з повітря стримає [Асада] від застосування хімічної зброї у майбутньому. Але якщо кожна американська реакція потребуватиме прийняття рішення за тривалою процедурою, за якою світ спостерігає вже останні півтора тижні, а потім буде реалізована якомога обережніше, щоб не вплинути на ймовірний підсумок громадянської війни, то яка буде мотивація в Асада не випробовувати знову "червону лінію" Обами? Замість того, щоб стати ефективною гарантією стримування, поміркована реакція адміністрації стане лише запрошенням для подальших порушень міжнародного права.
Адміністрація Обами мимоволі опинилася у ситуації з поганими варіантами вибору. Якщо вона проведе військову операцію у відповідь на застосування Асадом хімічної зброї, яка обмежиться покаранням і не послабить серйозно урядові збройні сили, це може призвести до одного з двох результатів.
Барак Обама. Фото: whitehouse.gov
Перший полягає у тому, що режим Асада впаде, і, своєю чергою, Сирію або її частини опанують радикальні ісламісти, пов'язані з "аль-Каїдою" - породжуючи нові і небажані загрози глобальній безпеці, які могли б викликати потребу у ще більшому американському втручанні.
Другий полягає у тому, що американські повітряні удари зрівняють сили Асада та сили повстанців, так що громадянська війна триватиме ще довго, через що країна буде ще більше зруйнована, буде вбито ще більше її населення, а Ліван, Йорданія та Туреччина будуть змушені прийняти ще більше біженців. Це зробило б сирійський конфлікт ще більш небезпечним. За відсутності американського чинника стримування на обрії режим Асада може застосувати хімічну зброю знову, в той час як екстремісти можуть надати притулок для терористів, точно так само, як війна в Афганістані дала притулок "аль-Каїді" у 1990-х роках.
Тому стратегічним інтересом Америки є вжити рішучі заходи і смертельно поранити режим Асада. Відразу ж після цього цього буде треба зробити усе можливе, щоб Сирія не стала притулком для "аль-Каїди", що є цілком обґрунтованим побоюванням.
Барак Обама, Башар аль-Асад. Фото: AFP
Асад, можливо, має рацію, коли думає, що адміністрація Обами не хоче військового втручання у Сирії, але жахи цієї війни фактично змушують Америку вдатися до нього. Ризики втручання є великими, успіх не гарантований, але нічого не робити у цей момент - це набагато гірше.
Америка повинна діяти рішуче і вчасно, спираючись на стратегічне бачення, що передбачає вихід з цієї війни. Це справило б враження як на союзників США, так і їхніх ворогів. Це те, чого потребує світ, і на чому повинен зосередитися Обама.
Валі Наср – декан Вищої школи міжнародних досліджень імені Пола Нітце в Університеті Джонса Гопкінса, автор книжки "Держава, яку можна ігнорувати: зовнішня політика США відступає".
Джерело: The New York Times
Переклад: iPress.ua
