Грузія грає в російську рулетку. Врятувати її може перемога України – Еміль Авдаліані
26 травня Грузія відсвяткувала 32-у річницю своєї незалежності, щоб відзначити свій вихід з-під уламків Радянського Союзу. Незважаючи на святкові заходи по всій країні, настрій був похмурим.
Видимі ознаки підвищеного патріотизму здавалися очевидною реакцією (як і масові протести) на погіршення геополітичного ландшафту в регіоні внаслідок російського вторгнення в Україну і напруженої політичної ситуації всередині країни. Наразі існують побоювання щодо довготривалої прозахідної траєкторії Грузії на тлі наближення рішення Європейського Союзу про надання їй статусу кандидата на вступ до ЄС.
Проросійські настрої на рівні еліти грузинської держави можуть здатися дивними. Грузія зазнала вторгнення з боку росії у 2008 році і відтоді частково окупована, а російські війська фактично контролюють 20% її території. Проте традиційно напружені відносини з кремлем значно потеплішали за останній рік, що змусило багатьох побоюватися більш радикальної зміни зовнішньополітичного курсу.
10 травня в результаті підписання президентом росії владіміром путіним відповідного указу, було скасовано візовий режим для грузинів. Це рішення є знаковим – правила були запроваджені понад два десятиліття тому, коли грузинсько-російські відносини були вкрай непростими. Новий безвізовий режим супроводжувався ще однією "цукеркою": рішенням про скасування заборони на авіасполучення. Грузинський уряд швидко пристав на цей крок росії.
Вона, кивнувши на західні санкції, оголосила, що лише несанкціонованим російським авіаперевізникам буде дозволено входити в її повітряний простір. Два перевізники отримали ліцензії, але навіть обмежений характер цього рішення викликав критику і занепокоєння серед західних партнерів Грузії. Державний департамент США виступив з попередженням на адресу країни, згадавши про можливе запровадження санкцій за відновлення повітряного сполучення з російською федерацією, заявивши, що "зараз не час посилювати взаємодію з росією". В ЄС заявили, що це рішення негативно вплине на процес інтеграції Грузії.
Питання спалахнуло 20 травня, коли стало відомо, що члени сім'ї міністра закордонних справ росії Сєргєя Лаврова приїхали до Грузії на весілля, і що серед них були його дочка та її чоловік-мільярдер. Обидва перебувають під західними санкціями. Грузинська преса, яка все ще живе, вистежила росіян у готелі, і незабаром натовпи людей зібралися на акцію протесту. Щонайменше 16 осіб, включно з парламентарями, було заарештовано, а гостей швидко вислали з країни.
Відносини Грузії із Заходом і без того були в скрутному становищі. Торік, на відміну від Молдови та України, Грузія отримала так звану європейську перспективу лише в червні 2022 року, що викликало гнів і протести частини суспільства. Невдала спроба в березні запровадити репресивний закон про іноземних агентів, за зразком російського, погіршила ситуацію і викликала справжню тривогу у багатьох західних урядів, які раніше симпатизували Грузії.
Що ж відбувається? Правляча партія "Грузинська мрія", заснована мільярдером Бідзіною Іванішвілі, який заробив свої гроші в росії, можливо, вже врахувала опір Заходу і вирішила, що може перечекати бурю. Безумовно, музика настрою від уряду далека від антиросійської. Прем'єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі заявив 30 травня: "Я не хочу цитувати заяви російського уряду. Але однією з причин [вторгнення росії в Україну] було бажання України стати членом НАТО. Тому ми бачимо наслідки". Якщо це звучить дивно з вуст уряду, політика якого спрямована на вступ до Альянсу, то це ще не все. Уряд також натякнув на відновлення дипломатичних відносин після 15-річної перерви.
У Тбілісі визнають, що геополітичні фактори змінилися. Оскільки залежність Європи від російських енергоносіїв майже закінчилася, ЄС звернувся до інших країн для забезпечення своїх потреб. Більшість нових критично важливих енергетичних маршрутів Євросоюзу сходяться в Грузії, так само як і інші транспортні шляхи. Візьмемо, наприклад, угоду про прокладання найдовших і найглибших у світі ліній електропередач і передачі даних для транспортування "зеленої" енергії з Азербайджану і Грузії до Румунії, а потім підводним кабелем – на ширші європейські ринки.
Такі угоди роблять Грузію геополітично набагато важливішою, ніж до 2022 року. Ця актуальність є джерелом реальної сили і може бути головним мотивом зміни риторики країни щодо її європейського шляху. Коротше кажучи, правляча партія може відчувати, що має значну свободу маневру для зближення з росією (навіть якщо громадськість налаштована рішуче прозахідно; минулорічне опитування показало, що близько 80% хочуть членства в ЄС, а 92% вважають росію загрозою для своїх сусідів).
Підхід уряду несе в собі ризики. Далеко не факт, що така політика дозволить Грузії залишатися у безпеці в нинішньому протистоянні між росією і Заходом. Наразі вона має сильну позицію, і це може бути корисним у короткостроковій перспективі, але в довгостроковій це означає навігацію в незвіданих водах. І яка ціна цього? Легко відмовити Грузію від членства в ЄС і НАТО, оскільки в обох організаціях є скептично налаштовані держави-члени, які ставлять під сумнів її вступ. Деякі все ще вважають Грузію далекою, хоча вона має чорноморське узбережжя, і схильною до нестабільності.
Вплив росії на Грузію має широке економічне підґрунтя. Грузинський експорт до росії зріс на 6,8% у 2022 році, до $652 млн. російський імпорт з Грузії зріс на 79%, до $1,8 млрд. Частка торгівлі з рф зросла з 11,4% до 13,1% торік, що є найвищим показником за останні 16 років. Що стосується грошових переказів, то минулого року росія надіслала до Грузії $2,1 млрд, що в п'ять разів більше, ніж у 2021 році. Значне зростання торгівлі пов'язують з порушенням санкцій, хоча уряд заявляє, що суворо дотримується цих заходів.
Здається, наближається критичний момент. Те, що почалося як тактичний хід після початку тотальної війни – через відмову приєднатися до західних санкцій і обережну риторику – тепер все більше схоже на нову зовнішню політику. Економічний і політичний вплив росії занадто великий, і Грузія може легко потрапити в орбіту кремля без західної противаги. Реалісти можуть стверджувати, що зближення з росією частково зумовлене геополітичним розрахунком, але якщо ЄС, зокрема, почне втрачати терпіння, рф залишиться єдиним гравцем на полі.
російська загроза реальна. Коли кремль надіслав свій сумнозвісний ультиматум Заходу в грудні 2021 року, який став прелюдією до повномасштабної війни в Україні, в заяві згадувалося, що Грузія також повинна відмовитися від свого прозахідного курсу.
Контури зближення між Грузією та росією досить чіткі. Однією з головних російських вимог (як і у випадку з Україною) була б офіційна відмова – або, можливо, "відтермінування" – від прагнень до НАТО та ЄС.
Надання Брюсселем статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу могло б дещо полегшити ситуацію, але навряд чи виправило б відносини між Грузією і Заходом. Можливо, успіх України на полі бою змінить баланс, але до того часу Грузія поступово розвертається в бік росії з дуже чіткими наслідками для її зв'язків із Заходом.
Автор: Еміль Авдаліані – професор міжнародних відносин в Європейському університеті в Тбілісі і дослідник шовкових шляхів.
