Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Парниковий газ впливає на рух супутників

Парниковий газ впливає на рух супутників
Фото: rozvagu.com.ua
Надмірні викиди вуглекислого газу спричиняють скорочення термосфери, що впливає не лише на зміни клімату, а й на рух супутників й космічних станцій.

Зазвичай, людей найчастіше цікавить лише нижня атмосфера, тобто тропосфера і стратосфера - кілометрів п'ятдесят від поверхні. Але атмосфера на цьому не закінчується - до цього ще сотні кілометрів. Багато супутників і Міжнародна космічна станція знаходяться в межах атмосфери - термосфери.

Внизу, в тропосфері, СО2 - важливий парниковий газ. Чим його більше, тим більше вихідного тепла потрапляє в хімічну пастку, нагріваючи нижні шари атмосфери. Але в термосфері все відбувається інакше. Чим далі від поверхні Землі, тим рідше зустрічаються молекули газу. Тут CO2 - найважливіша охолоджуюча рідина, бо він поглинає енергію від зіткнень із молекулами кисню і віддає її у вигляді інфрачервоного випромінювання, основна частина якого йде в космос.

Остигаючи, термосфера стискається. Орбітальні апарати зустрічають на своєму шляху менше молекул. У 2010 році обсяг термосфери досяг 40-річного мінімуму. Це спричинила в основному низька сонячна активність, але не тільки цим.

Один із дослідників, запідозрив, що певну роль відіграв і зростання концентрації CO2, разом з кількома колегами опублікував результати аналізу CO2 в термосфері. Проводити такі вимірювання важко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Космічний човен Dragon привіз вантаж від МКС

Учені скористалися даними канадського супутника SCISAT-1, який із 2004 до 2012 року дивився крізь термосферу на призахідне за обрій Сонце. Щоб виявити ефект сонячної активності, фахівці також вимірювали окис вуглецю. Ультрафіолетове випромінювання розбиває деяку частину CO2 на CO, яка може окислитися і знову перетворитися на CO2.

З'ясувалося, що концентрація CO2 в термосфері зростає на 23,5 ± 6,3 частини на мільйон за десятиліття. Це набагато більше, ніж передбачалося, і цього достатньо, щоб привести до скорочення термосфери. Очевидно, що відбувається більш активне змішування термосфери з нижньою атмосферою, де накопичується антропогенний вуглекислий газ. Коли в кліматичній моделі врахували саме такий рівень вертикального перемішування, результати збіглися з даними спостережень.

Ці дані добре ілюструють складність парникового ефекту. Поки політики продовжують сумніватися в реальності зміни клімату, оператори супутників вже працюють із цією реальністю. Необхідно враховувати дрібномасштабні зміни в русі супутників і космічного сміття. Потрібний постійний моніторинг термосферного CO2, адже тенденція плавного зростання може зберегтися, а може різко змінитися за якихось нюансів вертикального перемішування.

За матеріалами: Аrs Тechnica.

Де законопроєкт Конгресу щодо санкцій проти росії? І чому його не виносять на голосування – Wall Street Journal
Де законопроєкт Конгресу щодо санкцій проти росії? І чому його не виносять на голосування – Wall Street Journal
Гренландія між Арктикою і НАТО. Чому Вашингтону не потрібна
Гренландія між Арктикою і НАТО. Чому Вашингтону не потрібна "операція" на острові – Джеймс Ставрідіс та Марк Гертлінг
російські пропагандони і токсичні меседжі. Ласкаво просимо до 2026 року – року дикунів і варварів – Джулія Девіс
російські пропагандони і токсичні меседжі. Ласкаво просимо до 2026 року – року дикунів і варварів – Джулія Девіс
Проблема
Проблема "Орєшніка" для Європи. Технічні обмеження, альтернативні витрати та невирішені проблеми у сфері стримування – Фабіян Гоффманн
Світ на межі. Як кроки Трампа можуть запустити ланцюгову реакцію – The Atlantic
Світ на межі. Як кроки Трампа можуть запустити ланцюгову реакцію – The Atlantic
Фронт без прориву і демонстрація
Фронт без прориву і демонстрація "Орєшніка". Як кремль намагається змінити порядок денний – Мік Раян
Українська пастка. Чому путін не може повернути росії статус
Українська пастка. Чому путін не може повернути росії статус "великої держави" – Politico
Трамп натякає на удар по Ірану. Що далі? – Washington Post
Трамп натякає на удар по Ірану. Що далі? – Washington Post