Сонячні спалахи можна передбачати заздалегідь, - вчені
З часу відкриття такого явища як радіоактивність, швидкість розпаду та показник періоду напіврозпаду, вчені вважають постійними значенням для кожного елемента та ізотопа. На цьому постулаті зазвичай грунтувалися досить потужні археологічні та палеологічні розрахунки.
Проте, коли фізикам вдалося спростувати цей факт - неочікуванна революція завдала неабиякого удару по баченню вчених.
Завдяки численним спостереженням з обсерваторії Брукхейвен науковці дійшли висновку, що швидкість розпаду хлорину-36, який протягом року утворюється з атмосферного ізотопу аргону-40 під впливом сонячної радіації, залежить від наближеності Землі до Сонця.
Розпеченій зірці довіряти не можна
Саме цей факт дозволив стверджувати, що інтенсивність гамма-випромінювання та швидкість розпаду, зокрема марганцю-54, який використовують як еталон випромінювання в різних калібрувальних приладах, змінюються в залежності від спалахів на Сонці.
Також, згідно з розрахунками, за коливанням швидкості напіврозпаду можна передбачити "порив" сонячного вітру.
Поки що робоча версія полягає в тому, що на радіоактивні елементи впливає потік сонячного нейтрино - дуже легких часток з високою швидкістю і проникністю.
ДИВІТЬСЯ ФОТО: Сонце трішки тріснуло
Для нейтрино Земля і ми всі разом з нею - майже прозорі, вони невідчутно пролітають крізь нас. Проте окремі частинки все ж можуть взаємодіяти з ядрами атомів та при зіткненні змінювати їх енергію й вивільняти один фотон.
Сонячні спалахи здатні впливати на все живе на Землі. Фото: chudovo.org
Сонячні спалахи часом завдають істотної шкоди енергетичній інфраструктурі, викликають магнітні бурі. Згідно зі статистикою, в періоди високої сонячної активності люди частіше помирають від серцево-судинних захворювань. Також коливання енергетичної активності впливає і на техніку: порушується робота супутників зв'язку, а це піддає ризику життя космонавтів на орбіті, якщо вони не встигнуть захиститися від радіації.
Слід зауважити, що найпотужніший спалах виник на Сонці у 1859 році. Тоді ще не було ліній електропередач, але очевидці стверджували, що телеграфні дроти під час бурі світилися, а північне сяйво можна було спостерігати навіть на Кубі, йдеться у статті.
