Будь-яка руїна викликає масове зацікавлення, інтерес і навіть збудження: у Львові відкрили арт-виставку "МОХ"
"Найбільш актуальною темою в Україні є розвиток урбаністичної культури. Якщо казати про роль архітектури, або архітектурного, скажімо так, вигляду міст, то він є найважливішим, він формує естетику. Я давно кажу, що є своєрідна формула – освіта, далі урбаністична культура, а ще далі висока культура. Тобто до останньої можна потрапити лише через урбаністичну культуру, якщо віднайдемо всі коди", - розповідає куратор проекту Павло Гудімов.
Прикладаючи термін біології до міського ландшафту, проект акцентує увагу на зворотній стороні міського блиску. Це покинуті й забуті будівлі, що також є частиною урбаністичного простору, який зазвичай ми не помічаємо. Міські руїни – свідки життя і переродження міста. Інколи – єдині свідки, що лише чекають часу, аби розповісти свою унікальну історію. Руїна – ще один не менш багатозначний термін проекту, який позначає цілу добу української історії. Популярність теми урбаністичних руїн у світі доводить, що тема не вичерпується.
"Цей проект для мене не просто актуальний, він найбільш актуальний, бо показує, що будь-яка руїна, скажімо, у Львові в 30-ті роки минулого століття, чи те, що залишилося після польсько-української війни 1915-1918 років – викликає масове зацікавлення, інтерес і навіть збудження. Я вважаю, що це певна підказка в тому, що відбувається", - додає Гудімов.
Виставку "МОХ" можна умовно поділити на Київську та Львівську частини. Щодо першої, то були представлені робити художників Андрія Дудченка та Юрія Денисенкова. Вони змалювали на полотнах колись розкішний житловий будинок на вулиці Богдана Хмельницького у Києві, який сьогодні у аварійному стані. Будівля вже офіційно від’єднана від комунікацій, бо ні води, ні електроенергії там нема.
Образ цього будинку у фрагментах змалював Андрій Дудченко. Починаючи із вікон, фасадних деталей, будинок довершується тінню балюстрад. Далі стеля, яка зберегла відлуння більш вишуканих часі у вигляді модерного ліплення на тлі якого…електропатрон. Завершує образи будинку Юрій Денисенков.
Окрім художніх робіт про цей будинок, єдиним об’єктом проекту, що безпосередньо належить будинку на Богдана Хмельницького і який, до речі, Андрій Дудченко безпосередньо врятував від смітника, є "Золоті ворота". Це двері, які колись були ознакою заможності, тепер стоять у тому будинку в квартирах, котрі є "притоном для досить маргінальної публіки". Як не дивно, але ці двері знайшли на смітнику поруч із автентичними "Золотими Воротами" у Києві.
Львівська частина виставки представлена у фотографіях міста кінця XIX початку XX століття. Зокрема, фоторобота "Павільйони епохи" розповідає нам про минуле Стрийського парку, на місці якого наприкінці XIX століття стояло кількадесят павільйонів із творіннями мистецтва, етнографії та технології в рамках Крайової виставки. До місця події тоді вів електричний трамвай, а на території виставки стояв стадіон на вісім тисяч осіб. Уся ця структура діяла у Львові в той час, коли Лівобережна Україна ще була закріпачена, хоч і неофіційно.
"Ми не хочемо якогось відродження в тому розумінні, щоб побудувати будиночки в стилі "під старовину" чи вирити яму, де побудуємо торгівельно-розважальний центр, який виглядатиме як старовинна будівля і назвемо це реконструкцією. Ця виставка – це акцент на тому відношенні нас всіх до того, що ми маємо. Місто – це наша істота, де ми існуємо. Забруднювати його – те саме, що забруднювати воду, яку п’ємо, гадити в місті – те саме, що гадити у власному ліжку. Нова архітектура має знаходити своє місце, але це не має бути культом "квадратного метра", - підсумовує Павло Гудімов.
Своїми враженнями від виставки "МОХ" поділився студент УКУ Артур Корнієнко:
Для мене тема закинутих приміщень, з якими щось потрібно робити – лейтмотив останнього часу. В принципі, та розруха, яка є зараз, вона має спонукати до якогось переосмислення, щоб могти спродукувати щось нове. Роботи на цій виставці показують певну філософію в розрусі, вони звертають нашу увагу на причини, які спонукали цю руїну, актуалізують їх в сучасному контексті. Зрештою, та ж деструкція є частиною мистецтва і з неї завжди можна створити конструкцію, тому я дуже задоволений цією виставкою. Я радий, що з будь-якого матеріалу, навіть такого, який вважають за сміття, ми продовжуємо створювати смисли, які утверджують життя, які утверджують прогрес.
"МОХ" - спільний проект арт-центру Павла Гудімова Я Галерея та Галереї сучасного мистецтва УКУ. Діятиме експозиція у Галереї сучасного мистецтва УКУ (вул. Козельницька, 2а) з 8 жовтня до 30 листопада.
Ярослав Назар, фото Олександра Чернова
