Марс оживає з приходом весни
Дивовижні кадри танення "сухої криги" вдалося зняти Mars Reconnaissance Orbiter, станції, яка спостерігає за сезонними змінами на дальніх північних марсіанських піщаних дюнах, пише Мars.NASA.
Цікавість вчених викликає сезонне танення крижаних шапок на горах планети, а також вивільнення під час процесу замороженого вуглекислого газу. Поверхня небесного тіла взимку покривається шаром сухого льоду товщиною до 1 метра, а навесні вона тане.
Саме це явище спростовує той факт, що Марс - мертва планета. Геологічно вона живе цілком активно.
"Ми звикли думати про Марс, як про мертву планету, однак, згідно з даними міжпланетної станції MRO, геологічні процеси там не завершилися. Там проходять цікаві динамічні процеси", - каже співробітник Планетарного наукового інституту Tucson Кандайс Хансен.
ДИВІТЬСЯ ФОТО ТА ВІДЕО: Google оновила карти Марса
"Ми оперували старою парадигмою, що всі зміни на Марсі відбулися ще мільярди років тому. Однак тепер, завдяки можливості відслідковувати процеси на планеті за допомогою Mars Reconnaissance Orbiter, змінили свою думку. Тепер новим переконанням є те, що на Марсі проходить безліч активних процесів", - переконаний науковець.
Згідно з орбітальними спостереженнями та експертизою марсіанських метеоритів Mars Reconnaissance Orbiter, поверхня Марса складається в основному з базальту. Деякі дані також свідчать, що частина поверхні пленети багатша на кварц, ніж типовий базальт. Однак майже вся поверхня небесного тіла вкрита оксидом заліза.
"Полярні шапки Марса багатошарові. Нижній, основний шар товщиною в кілька кілометрів утворений звичайним водяним льодом, змішаним з пилом, що зберігається й у літній період. Це постійні шапки. Сезонні зміни полярних шапок, що спостерігаються, відбуваються за рахунок верхнього шару товщиною менше 1 метра, що складається з твердої вуглекислоти, так званого "сухого льоду", - розповідає Хансен.
Сезонні зміни на дальніх північних марсіанських піщаних дюнах. Джерело: mars.jpl.nasa.gov
Згідно з дослідженнями, площа, вкрита цим шаром, інтенсивно збільшується в зимовий період та сягає паралелі у 50 градусів, а іноді й долає цю межу.
Навесні, із підвищенням температури, цей шар випаровується й залишається лише постійна шапка. Хвиля потемніння ділянок поверхні, яка спостерігається зі зміною сезонів, пояснюється зміною напрямку вітрів, що постійно дмуть у напрямку від одного полюса до іншого.
