RSS
CУСПІЛЬСТВО СТАТТІ

Доступне середовище. Незряча літераторка розповідає про переваги життя у Швеції

"Треба працювати і розвиватися, незважаючи на труднощі", - наголошує громадська діячка, літераторка і очільниця організації з підготовки собак-поводирів для незрячих Сара Шамло. У 5 років вона втратила зір. У 21 рік написала свій перший роман у готично-романтичному стилі. Дівчина закінчила університет, є членом жіночого видавничого колективу, грає на флейті і навчає інших читати шрифтом Брайля
Про пільги для незрячих людей та переваги життя в Швеції Сара Шамло розповіла під час круглого столу "Доступність середовища для людей з інвалідністю: шведсько-український досвід", який відбувся 30 травня в Українському католицькому університеті.
Доступне середовище. Незряча літераторка розповідає про переваги життя у Швеції Фото: Український Католицький Університет

На прожиток заробляє уроками з креативного письма. Сара має собаку-поводиря, яка супроводжує її в громадському просторі. Засмучує лише те, що не до кожного театру чи кав’ярні їй дозволяють з нею зайти. Оскільки шведські антидискримінаційні закони не поширюються на людей з собаками-поводирями. Але, за словами дівчини, у всьому іншому шведська влада на високому рівні дбає про доступність громадського простору для людей з інвалідністю. 

Послуги асистента

У Швеції близько 100 тис людей з різними порушеннями зору, серед яких більша частина людей, які втратили зір у старшому віці – переважно пенсіонери. Коли народжується дитина з вадами зору, лікарі відразу обстежують, наскільки можна покращити зір. Медицина для дітей у Швеції є безкоштовною. Якщо покращити зір неможливо, людині надається державна підтримка в залежності від рівня втрати зору. Також люди з порушеннями зору мають право 16 годин на тиждень користуватися послугами  асистента. 

Для цього у відповідну службу подається заява з описом потреб, пізніше проводять медико-експертну оцінку і визначають, чи справді людині потрібна підтримка асистента. Якщо людині з інвалідністю в силу певних обставин треба більше ніж 16 годин супроводу, тоді треба замовляти додаткові години. Але при цьому, зі слів Сари, кожен пам’ятає, що асистенту за них не заплатять, тому таких ситуацій зазвичай уникають. Щомісяця людина з інвалідністю надсилає звіт про використані години. 

Добробут і підтримка суспільства є вихідним пунктом державної програми. Але є і зворотня сторона цієї переваги – деякі перехожі люди відмовляються надати допомогу, посилаючись на те, що це є обов’язком держави.  

"Коли я просила прочитати інформацію з таблиці з часом руху громадського транспорту, мене запитали, чому я не маю при собі поводиря і виходжу сама на вулицю. Тобто є і переваги, є і недоліки. Якби люди змінили своє ставлення до людей з інвалідністю, ситуація покращилася б", - зауважила Сара.  

Інклюзивні школи

Раніше у Швеції незрячі діти вчилися у спеціальних школах-інтернатах, до яких часто доводилося доїздити з інших міст або переїздити на тимчасове проживання. Ще 30 років тому такі школи скасували і вирішили, що діти з порушеннями зору будуть навчатися разом з іншими у звичайних класах. З ними працює соціальний педагог. Його завдання – допомогти дитині зорієнтуватися у просторі, знайти необхідні класи, писати і читати матеріали шрифтом Брайля та готуватися до занять. 

Навчання в школі й університеті

Після завершення школи незрячі люди можуть вступати до університету, але, на жаль, не так багато людей навчаються в університеті. Частково тому, що у декого були проблеми ще під час шкільного навчання. На відміну від школи, в університеті немає соціального педагога, і все мусиш робити сам. Хоча, за словами Сари, у цьому є і певні переваги: "Для мене навчання в університеті було набагато кращим ніж в школі. Бо там не було асистента і мені доводилося самій брати відповідальність за підготовку навчальних матеріалів, написаних шрифтом Брайля. Також швидше налагодила контакти з іншими"

Через постійний супровід соціального педагога в дитячому віці або асистента в дорослому житті незрячі люди важко інтегруються в нові середовища, не завжди легко познайомитися з іншими.   

Допоміжні технічні засоби

Усім дітям з порушенням зору держава безкоштовно видає спеціальну паличку для пересування. Палиці часто ламаються і їх можна змінювати. Існують й інші допоміжні засоби – монітор з шрифтом Брайля, комп’ютерні програми озвучення з можливістю вибору мови, книги, написані шрифтом Брайля. Деякі з них доступні всюди. Перевагою є те, що вони безкоштовні.  

Дешевші ціни на таксі

У Швеції незрячі особи та люди з іншими видами інвалідності можуть їздити на таксі за значно дешевшими цінами. Незрячі учні часто використовують допомогу соціальних педагогів, коли їм треба дістатися до місць, яких вони не знають. 

Про працевлаштування

У Швеції держава допомагає людям з інвалідністю працевлаштуватися і виплачує зарплату. Спочатку це досить велика сума, яка поступово зменшується. На початках людина з інвалідністю витрачає багато часу на ознайомлення з робочими завданнями, але коли їх опановує, то може працювати набагато швидше. Підприємства, які працевлаштовують, отримують додаткову допомогу від держави. Також роботодавець отримує виплату для працевлаштування ще однієї особи, яка допомагала б людині з інвалідністю з виконанням практичних завдань. Людям з інвалідністю видають допоміжні технічні засоби на робочому місці. У Швеції немає спеціальних підприємств, які б запрошували до себе суто людей з вадами зору. Значна частина незрячих працює на підприємствах, які займаються виготовленням допоміжних технічних засобів для людей з інвалідністю. 

Серед незрячих близько 50% непрацевлаштовані. З тих, які працюють – значна частина є підприємцями, інші – в організаціях для незрячих. Проте ще досі існують стереотипи про те, що інвалідність людини може вплинути на якість виконаної роботи. А ще бувають випадки, коли незрячій людині відмовляють у працевлаштуванні, бо не хочуть бачити на робочому місці собаку-поводиря. Від цього не можна уберегтися, незважаючи на те, що право користуватися собакою надає сама держава. У Швеції діє антидискримінаційне законодавство, але часто складно довести, що тебе дискримінують саме за ознакою інвалідності.  

Про адаптовану літературу

У Швеції близько 4 тис людей володіють шрифтом Брайля, але лише 1500 знає його достатньо добре. У своїй навчальній практиці Сара зустрічала підлітків, які не володіли шрифтом і відповідно не могли добре вчитися. 

Швеція – одна з лідерів написання художньої літератури шрифтом Брайля. За інформацією за 2016 рік, в країні налічується близько 12 тис. книг, виданих шрифтом Брайля, 40 з яких видавалися щороку.

Видавати книги шрифтом Брайля – досить дорого. Люди з інвалідністю можуть придбати їх за низькою ціною або навіть безкоштовно. Людина з інвалідністю може робити окремі замовлення на бажані книги. 

Також є багато журналів, які написані шрифтом Брайля і які можна передплатити. У даному випадку також можлива опція замовлення окремих журналів і газет для публікації шрифтом для незрячих. Якщо замовляєш переклад на шрифт Брайля лише однієї статті, це буде безкоштовно, якщо весь випуск – треба платити самому. 

Нагадаємо, у рамках проекту "Рівнодоступність. Жити гідно всупереч долі" впродовж травня в УКУ проводилася шведсько-українська фотовиставка про людей з інвалідністю, яка побувала в 15 країнах світу. На світлинах – люди з інвалідністю (чоловіки, жінки та діти з Швеції та України), які зберегли гідність, проявили відвагу у досягненні мрій і реалізували себе, незважаючи на долю.

Організатори круглого столу і фотовиставки про людей з інвалідністю є Посольство Швеції, Національна Асамблея людей з інвалідністю України, Шведський Інститут, Український католицький університет.

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

01 06 2017 22:22
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ