Саміт ШОС наочно продемонстрував путіну його нове геополітичне місце
Завдяки нездатності росії досягти хоч якихось успіхів в Україні, створенню антипутінської коаліції, санкційному тиску та об'єднанню Заходу все більше ситуативних союзників Кремля відмовляються від його підтримки.
росії нема чого запропонувати своїм потенційним союзникам, крім антизахідної риторики. Енергоносії цілком можливо закуповувати у країнах, які не виставляють політичні умови під час здійснення економічних угод. російська зброя, яка постачалася до десятків країн світу, показала свою недосконалість перед західними зразками. І це сталося не на стендах чи полігонах, а на полі бою. Розгром під Києвом, деокупація острова Зміїний, контрнаступ українських військ на Харківщині остаточно продемонстрували - росіяни неспроможні не лише наступати, а й навіть утримати захоплені території. Розвіялася, як морок, не лише легенда про силу "другої армії світу", а й про росію як наддержаву.
Зміна ставлення до росії була продемонстрована на саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) 15-16 вересня в Узбекистані. Владіміру путіну було наочно показано його місце в новому світовому порядку - місце очікуючого і того, хто просить про зустріч. путін, що перетоптується з ноги на ногу, у нестерпному очікуванні лідерів нового тюрксько-китайського альянсу стало головною відеоілюстрацією зустрічі в Самарканді.
Серйозним попередженням стала заява китайського керівника Сі Цзинпіна про підтримку та гарантії казахстанського суверенітету. Вплив росії на пострадянському просторі прямує до абсолютного нуля. Космічний холод прийому путіна, на контрасті з урочистим прийомом лідера Китаю в Узбекистані, усадження путіна нижче керівників Туреччини та Азербайджану стало посланням усьому світу, що розуміє мову східної дипломатії. Суть його в тому, що путін і росія, якою він представляє, більше не є державою, на яку зважатимуть у післявоєнному світі.
Від російського "примушення до миру" до азійського "примушення до переговорів"
Можна припустити, що спроби путіна підняти градус ескалації в російсько-українській війні – провести мобілізацію та в черговий раз побрязкати зброєю масового знищення –пов'язані з певними умовами, які висунули йому впливові країни Азії. Чимало коментаторів вважають, що Китай і, можливо, Індія, висунули путіну умову, що якщо він до певного терміну не переламає ситуацію у війні з Україною, то ці країни перейдуть від нейтралітету до підтримки західних зусиль щодо тиску на росію.
Економічні та політичні інтереси і Китаю, і Індії не обмежуються закупівлею у росії енергоносіїв та озброєнь. Товарообіг цих країн із росією значно поступається обсягам торгівлі із Заходом. Небезпека потрапити під нові санкції Заходу, втратити європейські ринки збуту, бути відрізаними від новітніх технологій та обладнання – ці аргументи переважують ідеологічні настанови щодо боротьби з імперіалізмом та постколоніалізмом. Тим більше, що війна росії проти України якраз і носить виразний колоніальний характер.
Ймовірно, що терміни публічно не озвученого ультиматуму росії від її колишніх союзників в Азії спливає в середині листопада. 15 і 16 листопада на індонезійському острові Балі розпочнеться сімнадцятий саміт країн G20. Велика двадцятка, що об'єднує держави з найбільш розвиненими економіками, не виробила своєї консолідованої думки з приводу російсько-української війни Однак усі без винятку країни усвідомлюють, що руйнування системи міжнародної безпеки, ігнорування сформованих повоєнних кордонів, політика загроз зброєю та війною, в разі її заохочення або подальшого ігнорування, може призвести до неконтрольованих наслідків на всій планеті.
Окрім візиту владіміра путіна, проти якого виступала частина членів "великої двадцятки", очікується і приїзд президента України Володимира Зеленського, який отримав особисте запрошення президента Індонезії прибути туди як гостя. Можливо, саме там буде зроблено спробу відновити контакти між Україною та росією для того, щоб зупинити війну. Посол Індонезії в росії Хосе Таварес 8 вересня заявив, що його країна готова організувати зустріч Зеленського та путіна, якщо вдасться отримати їхню згоду. І дуже важливо, з якими позиціями та досягненнями сторони прийдуть до цієї дати. Істерична мобілізація, форсування "референдумів" на захоплених українських землях, загрози застосування ядерної зброї можуть означати, що росія намагається створити хоча б ілюзорну картинку власних досягнень.
Ядерний шантаж путіна та останнє "китайське" попередження від США. Білий дім не допустить третьої світової війни
Загрози росії застосувати ядерну зброю були дуже серйозно сприйняті і в Україні, і в усьому світі. Президент Зеленський в інтерв'ю CBS заявив: "Він [путін] хоче налякати весь світ. Це перші кроки його ядерного шантажу. Я не думаю, що він блефує. Я думаю, що світ стримує його і стримує цю загрозу".
В аналогічному ключі висловились і представники США. Радник з національної безпеки президента Джейк Салліван розповів агентству CNN, що між США та росією відбулися непублічні контакти і американці попередили про катастрофічні наслідки використання ядерної зброї. "Ми надіслали гранично ясний сигнал, що США разом із союзниками та партнерами дадуть рішучу відповідь".
Державний секретар США Ентоні Блінкен підтвердив, що США попередили Кремль про наслідки ядерного удару. Як саме відреагує Вашингтон, невідомо, але Блінкен наголосив, що Білий дім не допустить Третьої світової війни, а риторику путіна назвав "безвідповідальною". Держсекретар США заявив, що за сприяння Китаю можна змусити Кремль завершити війну не пізніше кінця 2023 року. Це дуже важлива заява, яка може означати, що намітилося порозуміння між США і Китаєм з приводу російсько-української війни.
Китаю, як і Індії, вигідне ослаблення росії, яке автоматично посилює позиції цих країн у світовій політиці та економіці, дозволяє вирішувати багато проблем без урахування російської думки та російських інтересів. Очікування москви, що країни Азії відстоюватимуть інтереси росії на шкоду своїм власним, навряд чи виправдаються. І Китай, і Індія, і багато країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону економічно залежать від Заходу, будучи базою виробництва товарів широкого споживання. Якщо Захід зміг вивести свої підприємства з росії, то він цілком здатний вивести їх і з інших недружніх країн, розмістивши пошиття курток чи збирання прасок там, де уряди сприйнятливіші до закликів про підтримку миру.
18-19 вересня у Китаї з візитом побував секретар Ради безпеки рф Ніколай Патрушев, який зустрівся із трьома високопоставленими китайськими чиновниками. Зустрічі проводилися у закритому форматі, Патрушев прибув без супроводу журналістів. За підсумками переговорів було оприлюднено розпливчасту заяву про продовження співпраці та прагнення вирішити існуючі конфлікти. Імовірно, Ніколай Патрушев літав до Китаю для того, щоб вислухати і довести до відома путіна китайський погляд на російсько-українську війну із зазначенням тих дат, коли Китай хоче побачити або вагомі результати російських військових зусиль, або, у разі невдачі – перехід до деескалації та припинення бойових дій.
Тонкий червоний зашморг. росія має вибір між сценаріями Греції чи Єгипту
Іспит на політичну зрілість і геополітичну осудність росія провалила давно. Наразі вона перебуває на межі провалу та військового іспиту, перескладання якого неможливе і після чого піде неминуче відрахування з-поміж країн, що визначають напрямок світового розвитку. Часова червона лінія, яку, мабуть, прокреслив перед російським керівництвом Пекін (і, можливо, Делі), дедалі ближче, а жодних підстав для радості у кремлівських кабінетах немає.
До речі, термін "тонка червона лінія" виник після програної росією Кримської війни 1853-56 років. Тоді шотландці з 93-го піхотного полку, в мундирах червоного кольору, не лише стримали атаки переважаючих російських військ під Балаклавою, а й змусили їх відступити. Приблизно те саме відбувається зараз і на полях битв в Україні. Українська червона лінія не лише витримала натиск окупантів, а й невблаганно просувається до російських кордонів. А Захід та країни Азії поступово сплітають зі своїх червоних ліній із росією вже цілком зриму економічну та геополітичну петлю для колективного путіна.
росія ще має шанс все змінити, а російське керівництво – зберегти свої крісла та життя. У 1974 році Єгипет програв у війні Судного дня проти Ізраїлю. Тоді все теж починалося з несподіваного нападу, відступу ізраїльтян, а закінчилося повним розгромом арабських армій. З того часу і до сьогодні в Єгипті… святкується День перемоги над Ізраїлем, проходять військові паради, публікуються спогади ветеранів. Так і російська пропагандистська машина цілком здатна оголосити поразку перемогою, адже вона їх вже називає "жестами доброї волі", "добровільним відступом" та "перегрупуванням".
Цілком працююча схема, альтернативою якій може бути грецький сценарій, коли, після невдач у війні 1919-22 років з Туреччиною, в Афінах відбувся "процес шістьох" - суд над керівниками держави та армії, які допустили поразку. Усіх обвинувачених засудили до страти. Вибір за росією.
