"Ця притча не про те, як є в людей. Ця притча про те, як є в Бога, які стосунки є між Отцем і Сином у Святому Дусі. Саме це хоче відкрити нам Ісус. Саме запровадження до божественних відносин і місію Христа. Осмислюючи цю притчу, дивлячись на картину, ми повинні вертатися до цього начала. Не примушуй, а запрошуй. Запрошуй до відношення, до розуміння, до любові. Бо до любові не можна нікого примусити. Якщо ти силуєш до любові, ти ту любов нищиш. І ми застановлялися над тим, як батько відпускає свого сина. І треба завершити короткою рефлексією над постаттю батька", - каже Борис Ґудзяк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Реколекції. Частина перша: "Наша влада не була би такою, якби не були такими ми"
Реколекції. Частина друга: "Треба вміти бачити і виправляти помилки"
"Ми покликані до досконалих стосунків і на то нема ради. В подружжі ми маємо вмирати один для одного, ми маємо освячувати один одного. В родині ми маємо мати ціль, щоб наш ближній через 50 років був на іконі", - наголошує владика Ґудзяк.
"Одна із проблем церкви сьогодні – це та, що ми боїмося радикалізму Отця, який виплакує свої очі і одночасно є легкий в радості, що ми не грішимо так, як блудний син – до кінця, але також і не навертаємося до кінця і що нам таки десь симпатична позиція старшого брата. Бо мені є зле, коли комусь добре", - роздумує Борис Ґудзяк.
