Це дослідження ранніх фаз війни 2022 року проливає світло на сильні та вразливі сторони України, а також на необхідність подальшої підтримки Заходу.
Автори: Михайло Забродський, д-р Джек Уотлінг, Олександр Данилюк та Нік Рейнольдс
Повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року надало унікальний шанс оцінити можливості збройних сил російської федерації (зсрф) та наслідки застосування низки можливостей для ведення сучасної війни. Багатьом публічно висловленим судженням з цих питань бракувало підтверджуваних даних або розуміння українського оперативного планування та прийняття рішень. Для того, щоб ті, хто виносить уроки з конфлікту, робили це на міцному фундаменті, цей звіт має на меті окреслити ключові уроки, засновані на оперативних даних, накопичених українським Генеральним штабом, з бойових дій у період з лютого по липень 2022 року. Оскільки першоджерела значної частини цього звіту ще не можуть бути оприлюднені, його слід сприймати як свідчення, а не як академічне дослідження. З огляду на вимоги оперативної безпеки, він неминуче є неповним.
росія планувала вторгнутися в Україну протягом 10 днів, а потім окупувати країну, щоб здійснити анексію до серпня 2022 року. російський план передбачав, що швидкість і використання обману для утримання українських військ подалі від Києва, може забезпечити швидке захоплення столиці. Такий план обману значною мірою увінчався успіхом, і росіяни досягли переваги у співвідношенні сил 12:1 на північ від Києва. Однак та сама оперативна безпека, яка уможливила успіх обману, також призвела до того, що російські війська виявилися непідготовленими на тактичному рівні до ефективного виконання плану. Найбільшим його недоліком був брак реверсивних дій. Як наслідок, коли швидкість не дала бажаних результатів, російські війська виявили, що їхні позиції неухильно погіршуються в міру мобілізації України. Незважаючи на ці невдачі, росія переорієнтувалася на Донбас і, оскільки Україна значною мірою витратила свої запаси боєприпасів, виявилася успішною в наступних операціях, які були сповільнені рішучістю, а не можливостями, українських військ. З квітня Захід став стратегічним тилом України, і Збройні Сили України (ЗСУ) позбавили росію ініціативи лише тоді, коли вогонь на великі відстані поставив під загрозу російську логістику.
Тактична компетентність російських військових виявилася значно нижчою, порівняно з очікуваннями багатьох спостерігачів як в Україні, так і за її межами. Тим не менш, російські системи озброєнь виявилися в цілому ефективними, а підрозділи з вищим рівнем досвіду продемонстрували, що зсрф мають значний військовий потенціал, навіть якщо недоліки в підготовці та контексті її застосування призвели до того, що російські військові не змогли реалізувати цей потенціал. Беручи до уваги особливості російської кампанії, можна виділити п'ять ключових сфер, за якими слід здійснювати моніторинг, щоб визначити, чи досягає російська армія прогресу у подоланні своїх структурних і культурних недоліків. Ці сфери мають бути використані для оцінки російської бойової потужності в майбутньому.
- Наразі зсрф функціонують за ієрархічною структурою, в якій пріоритети сухопутного компоненту є першочерговими, а збройні сили в цілому підпорядковані спецслужбам. Це створює неоптимальну зайнятість інших родів військ.
- Недосконалою є модель формування збройних сил рф. Вона передбачає створення об'єднаних загальновійськових формувань у воєнний час, але не має достатньої сили молодшого керівництва, щоб згуртувати ці підрозділи.
- Існує культура накопичення невдач, якщо накази не змінюються на вищому рівні. У повітряно-космічних силах росії це менш очевидно, ніж у сухопутних військах і військово-морських силах.
- Повітряно-космічні сили є культурно вразливими до обману, оскільки їм бракує здатності до швидкого поєднання інформації, вони не бажають надавати тим, хто виконує накази, контекст для прийняття рішень, а також заохочують культуру нечесної звітності.
Сили і засоби зсрф схильні до "дружнього вогню". Системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) та інші засоби рідко не конфліктують, а процеси ідентифікації своїх і чужих та встановлення заходів контролю є неадекватними. В результаті сили і засоби, які повинні посилювати ефект один одного, повинні застосовуватись послідовно.
Окрім оцінок російських збройних сил, з конфлікту можна винести важливі уроки для британських та інших збройних сил НАТО. Найважливіші з них такі:
- З часом можна буде розширити це дослідження, щоб охопити пізнішу фазу війни, коли Україна перейшла до наступальних операцій. Оскільки ЗСУ витрачають значні обсяги боєприпасів і зараз залежать від своїх міжнародних партнерів у питаннях оснащення, важливо, щоб ці партнери винесли відповідні уроки з цієї війни. Зокрема для того, щоб вони могли підготуватися до стримування майбутніх загроз і найкращим чином підтримати Україну. Перемога України можлива, але вона вимагає значних важких бойових дій. За належної підтримки Україна може перемогти.
- У сучасній війні немає сховку. Противник може завдати удару на всю оперативну глибину. Виживання залежить від розосередження запасів боєприпасів, пунктів управління, технічного обслуговування та авіації. Україна успішно ухилилася від початкової хвилі ударів росії, розпорошивши свої арсенали, літаки і засоби ППО. І навпаки, росіянам вдалося задіяти 75% статичних оборонних об'єктів у перші 48 годин війни. Створення штабу в цивільній будівлі також не є достатнім для того, щоб зробити його живучим. Британська армія повинна враховувати вразливість засобів зв'язку вищого ешелону. Королівські військово-повітряні сили повинні розглянути питання про те, скільки комплектів запасних частин для розгортання вони мають для забезпечення розосередження своїх флотів.
- Ведення бойових дій вимагає великих початкових запасів і значних резервів. Незважаючи на те, що протитанкова керована зброя посідає чільне місце в публічному дискурсі, Україна відбила спробу росії захопити Київ за допомогою масованого вогню двох артилерійських бригад. На початку конфлікту різниця у кількості артилерії між Україною та росією була не такою значною і становила трохи більше ніж 2:1 – 2433 ствольні артилерійські системи проти 1176, а також 3547 реактивних систем залпового вогню проти 1680 одиниць. Україна підтримувала артилерійський паритет перші півтора місяці, а потім боєприпаси почали закінчуватися, і до червня зсрф мали перевагу за обсягом вогню 10:1. Очевидно, що жодна країна НАТО, окрім США, не має достатніх початкових запасів озброєнь для ведення бойових дій або промислового потенціалу для підтримки широкомасштабних операцій. Це необхідно виправити, якщо ми хочемо, щоб стримування було надійним, і це однаковою мірою є проблемою для Королівських військово-повітряних сил і Королівських військово-морських сил.
- Безпілотні авіаційні комплекси (БпАК) та протидії БпАК мають важливе значення в усіх родах військ та на всіх рівнях. Незважаючи на те, що вони є критично важливими для конкурентоспроможності, забезпечуючи ситуаційну обізнаність, 90% використовуваних БпАК втрачаються. Здебільшого БпАК повинні бути дешевими і доступними. Для сухопутних військ вони мають бути органічно вписані в підрозділи для цілей як ситуаційної обізнаності, так і захоплення цілей. Основним засобом протидії БпАК є РЕБ. Іншою важливою тактичною вимогою є оповіщення про присутність БпАК. Для Королівських ВМС система протидії БпАК має вирішальне значення для захисту суден, що діють поза межами захисту оперативної групи. Для Королівських ВПС критично важливим є забезпечення оглядового зондування для визначення місцезнаходження БПЛА з метою сприяння протиповітряній обороні. Це дозволяє розставляти пріоритети оборонних ресурсів на правильних напрямках.
- Сили повинні боротися за право на точність. Високоточна зброя не тільки набагато ефективніша за своїми результатами, але й дозволяє військам скоротити свій логістичний ланцюг і, таким чином, підвищує їх живучість. Високоточна зброя, однак, є дефіцитною і може бути уражена РЕБ. Для того, щоб ланцюги ураження могли функціонувати з необхідною швидкістю, РЕБ для нападу, захисту і пеленгування є критично важливим елементом сучасних загальновійськових операцій. Послідовність вогню з метою виведення з ладу РЕБ і створення вікон можливостей для високоточних ударів є критично важливою і створює вимоги до підготовки. У сучасній війні електромагнітний спектр навряд чи можна заперечувати, але він постійно порушується, і війська повинні намагатися отримати перевагу в ньому.
- Для сухопутних військ поширеність ISTAR (розвідка, спостереження, захоплення цілей та рекогносцировка) на сучасному полі бою і нашарування численних датчиків на тактичному рівні роблять приховування надзвичайно складним завданням. Виживання часто забезпечується достатньою розосередженістю, щоб стати економічно невигідною ціллю, достатньою швидкістю пересування, щоб перервати ланцюг ураження противника і, таким чином, уникнути зіткнення, або проникненням в укріплені споруди. Укриття і поспішна оборона можуть підвищити безпосередню живучість, але також створюють ризик того, що війська будуть зафіксовані вогнем, в той час як високоточний вогонь і спеціальні боєприпаси не залишають ці позиції життєздатними. Замість цього війська повинні надавати пріоритет концентруючим ефектам, концентруючи масу лише за сприятливих умов – зі здатністю надавати взаємну підтримку поза межами прямої видимості – і надавати перевагу мобільності як критично важливому компоненту своєї живучості.
Варто підсумувати три важливі моменти, які політики повинні винести з цього конфлікту, якщо вони хочуть забезпечити національну безпеку на міцному фундаменті.
По-перше, війна в Україні продемонструвала, що рівень споживання в умовах бойових дій високої інтенсивності залишаються надзвичайно високими, і що стійкість вимагає здатності будувати нові підрозділи, виробляти запасні частини і боєприпаси, а також мати достатні запаси, щоб залишатися конкурентоспроможними на початковому етапі бойових дій. Наразі очевидно, що інші члени НАТО, окрім США, не мають сильних позицій на цих фронтах.
По-друге, ЗСУ були конкурентоспроможними проти своїх супротивників не завдяки кращому оснащенню на ранніх етапах війни, а завдяки здатності до адаптації – особливо на тактичному рівні – і швидко впроваджували нові спроможності та концепції застосування для вирішення конкретних проблем у тих сферах уразливості, де росіяни досягли переваги. Для країн НАТО критично важливе питання полягає не в тому, чи дає перевагу конкретна система озброєнь, хоча це і бажано, а в тому, чи політика, дозволи і промислові процеси країни дають змогу швидкому розвитку, експериментуванню, вдосконаленню та придбання в широких масштабах і застосування нових систем.
По-третє, точаться численні дебати про те, чи доводить війна корисність або застарілість різних військових систем: блукаючі боєприпаси проти артилерії, або ПТРК проти танків. Ці дебати здебільшого не мають сенсу. Застарілі системи, від танків Т-64 до РСЗВ БМ-21 "Град", довели свою важливу роль у виживанні України. Це не означає, однак, що історичні концепції застосування цих систем залишаються доцільними. Ключовим пріоритетом є розуміння того, як нові спроможності не лише відкривають можливості самі по собі, але й уможливлюють і посилюють ефекти, що досягаються застарілими системами.
Можливо, найбільш важливим є усвідомлення того, як правильне використання вишуканих можливостей може посилити вплив дешевого і грубого обладнання. Очевидно, що для використання цих можливостей можуть знадобитися зміни до бойових порядків, С2 (командування і контролю) і новітніх технологій. Групування бронетехніки в якості резерву, яке буде здійснено за сприятливих обставин, наприклад, може мати більше сенсу, ніж її розподіл на передньому краї сил наступального маневру. Також цілком ймовірно, що синергія між старими і новими можливостями змінить баланс вимог до наступного покоління броньованих платформ. Але корисність цих інструментів не зменшується від цих змін. Тому під час модернізації збройні сили повинні вивчати, як старе і нове формують нові комбінації бойових систем, а не розглядати модернізацію як процес прийняття рішення про те, що слід закупити, а від чого слід відмовитись.
І, нарешті, попри всі нові можливості на полі бою, війна в Україні позначена звичайними прорахунками, невизначеністю і людськими помилками. Для України перемога є вкрай важливою, але вона може бути досягнута лише за умови постійної підтримки міжнародних партнерів.
Джерело: RUSI
