Як зазначає Джек Вотлінг у The Guardian, ось один факт, який підсумовує розрив між обіцянками, які європейські партнери Києва давали Україні, і реальністю. У березні 2023 року ЄС ухвалив історичне рішення про постачання Україні мільйона артилерійських снарядів протягом 12 місяців. Але фактично було відправлено приблизно 300 тисяч. Попри всі риторичні зобов'язання підтримувати оборону України від російського вторгнення "стільки, скільки буде потрібно", Європа значною мірою провалилася на цьому фронті.
Ціна цієї самозаспокоєності вже сплачується українською кров'ю. За даними Збройних сил України, влітку 2023 року Україна випускала до 7 тисяч артилерійських снарядів на день і зуміла погіршити російські логістику та артилерію до такої міри, що росія вистрілювала близько 5 тисяч снарядів на день. Сьогодні українці намагаються обмежитися 2 тисячами снарядів на день, тоді як російська артилерія випускає близько 10 тисяч снарядів. Артилерія – це ще не все, але ця різниця свідчить про відносну нестачу матеріальних засобів в Україні, що проявляється і в інших сферах, наприклад, у кількості безпілотників, які вона може використовувати.
росія, ймовірно, зможе вистріляти близько 5 мільйонів снарядів по Україні у 2024 році, виходячи з мобілізованого оборонного виробництва, поставок з Ірану і Північної Кореї та запасів, що залишилися. Незважаючи на легковажне зауваження, яке часто роблять європейські чиновники, що економіка росії за розміром така ж, як економіка Італії, кремль виробляє більше снарядів, ніж усе НАТО. Тим часом Україна навряд чи побачить значне збільшення поставок протягом кількох місяців. Це призведе до того, що ініціатива перейде до росіян. москва вважає, що може перемогти до 2026 року, і тому путін не налаштований на переговори чи відступ.
Так не повинно бути. Раніше цього місяця Міністерство оборони Естонії опублікувало "білу книгу", в якій детально описано рівень військової техніки, необхідний для того, щоб зробити оборону України стійкою і продовжити звільнення окупованих територій до 2025 року. Естонці підрахували вартість цих потреб, показавши, що вони цілком у межах можливого. Питання не в грошах, а в компетентності у виконанні. Якщо кроки з реалізації цих заходів не будуть зроблені, Україна програє.
Забезпечити поразку росії в Україні можливо, але для цього потрібно зробити кілька важливих кроків. По-перше, Україна потребуватиме стабільного постачання зброї, щоб мати змогу відбивати російські атаки протягом першої половини 2024 року. Це вимагатиме значної підтримки з боку США, а також збільшення поставок з боку європейських членів НАТО, чия допомога буде критично важливою з наближенням виборів у США в листопаді. Багато боєприпасів, наданих з початку війни, були закуплені на міжнародному ринку або взяті зі запасів, а інвестиції в європейське виробництво були повільними. Але в міру того, як запаси вичерпуються, підтримка військових зусиль України критично залежить від збільшення виробничих потужностей Європи.
По-друге, важливо, щоб Україна виправила помилки, які призвели до невдалого контрнаступу у 2023 році. Покращення підготовки її військ має бути головним пріоритетом. Під час Другої світової війни британські війська вважали 22 тижні піхотної підготовки мінімумом для того, щоб солдат був готовий приєднатися до підрозділу, де він потім проходив колективну підготовку у складі батальйону. Українським військовим пощастило отримати п'ять тижнів підготовки, в той час як колективні навчання рідко проводяться в масштабах вище роти. Європейське НАТО має розширити і продовжити підтримку, що надається у сфері підготовки, щоб надати українським підрозділам ширший тактичний репертуар, і, що більш важливо, розширити масштаб, на якому армія може командувати та синхронізувати операції.
Постійна інфляція та економічні потрясіння, як-от перебої у світовому судноплавстві через ракетні обстріли Хуситами в Баб-ель-Мандабі, означають, що для європейських країн взяття довгострокових економічних зобов'язань перед Україною буде внутрішньополітичним викликом. Але це якщо ігнорувати її потенційні переваги. Інвестиції в оборонне виробництво, замість того, щоб покладатися на закупівлі з-за кордону, супроводжуються значними внутрішніми промисловими інвестиціями і потенціалом для відшкодування витрат за рахунок збільшення податкових надходжень.
Існують також вагомі причини з точки зору безпеки інвестувати у внутрішнє виробництво. Якщо цього не зробити зараз, європейські лідери можуть опинитися перед необхідністю стримувати повністю мобілізовану росію без запасів і можливостей їх поповнення. Тим часом одночасна ескалація в Індо-Тихоокеанському регіоні в 2025 році може змусити США перекинути низку критично важливих військових сил і засобів – дозаправку в повітрі, логістику, протиповітряну оборону – на стримування Китаю, що зробить Європу значно вразливішою.
Для України найближче майбутнє – це кілька місяців важких боїв без критично важливих ресурсів, в той час як вона намагатиметься відновити бойову міць, витрачену протягом 2023 року. Але Європа може визначити, як виглядатиме друга половина 2024 року і навіть 2025 рік. Це війна, яку можна виграти. Нещодавній успішний удар по російському десантному кораблю "Новочеркаськ" в гавані, захищеному шарами російської оборони, показує, як Україна може ефективно використовувати обладнання, яке їй надається. Але європейська безпека не повинна бути змарнована через більшу самозаспокоєність.
Джерело: The Guardian
