RSS
ВІДПОЧИНОК СТАТТІ

Пригоди українських журналістів у Європі: корисні поради "бюджетним" туристам

Маршрут: Львів – Ужгород – Кошице (Словаччина) – Кельн (Німеччина) – Брюссель (Бельгія) і в такій же послідовності у зворотньому напрямку
Довгоочікуваний безвіз для наших громадян діє уже майже півроку. Біометрія працює. Водночас, безліч людей задається питанням, а чи реально пересічному українцеві із середньою зарплатою в 6-7 тисяч гривень подорожувати країнами Шенгену, де "європейські" ціни іноді можуть шокувати? Відповідь – так, цілком реально. Команда iPress.ua вирішила знову поділитися зі своїми читачами корисними порадами як відвідати найвизначніші місця Європи, вижити і не залишитися із "діркою в кишені". Цього разу ми вирушили у мандрівку в саме серце Євросоюзу – Німеччину (Кельн) та Бельгію (Брюссель). Локомотив і мозок об’єднаної європейської спільноти, відповідно.
Пригоди українських журналістів у Європі: корисні поради "бюджетним" туристам Кельн. Вид на Кафедральний Собор Святих Петра і Марії та міст Гогенцоллернів у Кельні (Німеччина). Фото: Михайло Гема / iPress.ua

Частина I. 
Пункт призначення - Кельн (Німеччина)

Правило №1 – складання оптимального маршруту

Обрання країни та маршруту – найважливіший етап планування поїздки, від якого залежатиме успіх усієї вашої подорожі. Його слід розпочати задовго до безпосередньої мандрівки. В ідеалі – за місяць. Оскільки система дешевих перельотів з України до Європи розвинена на вкрай низькому рівні і самі "лоу-кости" з українських міст чомусь не такі дешеві, як наприклад із країн-сусідів, варто ретельно подумати куди і яким транспортом краще за все добиратись. Тут варіантів для бюджетного туриста багато: авіасполучення (угорська WizzAir, ірландська RyanAir, інші лоукостери), автобуси (Flixbus, LeoExpress, Eurolines), або ж blablacar (залізницю упускаємо, адже знайти потрібні дешеві квитки майже нереально). Можна ж використати усе й відразу протягом усієї поїздки.

Не обов'язково "страждати" на польському кордоні

Більшість українців, що подорожують до Європи звикли до старого і перевіреного маршруту: Київ (Дніпро, Одеса, Харків, тощо) – Львів – Шегині / Рава-Руська, тощо. Але чи є хтось із нас, хто не стикався із тим, яка без перебільшення "вакханалія" відбувається на горезвісному польському кордоні. Кілометрові черги, у кращому випадку 10-годинні очікування, жахливі умови, непривітні, а подекуди й хамовиті прикордонники та втрачені нервові клітини. Саме тоді відчуваєш себе не людиною, а частиною "стада", яке переганяють через кордон. Іноді, після такого "пекла" уже й ніяка Європа не мила. А найгірше, що може трапитись: ви банально не встигнете потрапити на літак (якщо заздалегідь купували авіаквитки на потрібний Вам рейс із Польщі) через "затримки" на митниці. І кого після цього звинувачувати? 

Ми ж вирішили перевірити на собі інший шлях про який чомусь часто забуваємо (і мусимо визнати, що дарма), адже воротами у Європу для українців є не лише Польща, а й Словаччина та Угорщина.

За місяць до поїздки ми промоніторили сайти найвідоміших європейських "лоу-костерів" для пошуку дешевих авіаквитків із країн-сусідів (Польща, Словаччина, Угорщина). Натрапили на квитки угорського лоу-костера WizzAir за 32 Євро (ціна в обидві сторони) зі словацького Кошице до Кельна, і оскільки ніхто з нас ще не бував у Німеччині, вирішили відправитись саме туди. Відзначимо, що якби ми на день-два раніше зайшли на сайт WizzAir, то могли б придбати квитки ще дешевше - за 20 Євро в обидві сторони.

З самого початку, ми очікували відвідати лише Кельн. Але згодом дійшли до висновку: а чом би не "махнути" до Брюсселя, адже німецьке місто розташоване неподалік від кордону з Бельгією та Францією і втратити такий шанс було б помилкою, особливо коли ціни на квитки автобусних рейсів до столиці ЄС приємно вражають і розраховані саме для "бюджетних туристів". За них ми віддали 578 гривень в обидві сторони. Це дешевше аніж з'їздити зі Львова до Києва і назад.

До Кошице ми вирішили добиратись наступним чином: потягом зі Львова до Ужгорода (34 грн в одну сторону) і далі автобусом LeoExpress з Ужгорода до Кошице (219 грн в одну сторону).

Словацький кордон - це паралельна реальність і повна протилежність польському. Його ми пройшли трохи більше ніж за 2 години, оскільки перед нами ще стояли два автобуси. Словацькі прикордонники на митниці взагалі нічого у нас не питали: ані про ціль поїздки, чи достатньо у нас валюти для перебування в країнах ЄС, чи є у нас наявність страхування. Просто поставили штамп та й відпустили. Рюкзаки оглядали акуратно і лише поцікавилися чи не веземо ми сигарети та алкоголь.

Власне, сама Словаччина також приємно вразила нас. Спокійна, забезпечена європейська країна, можна навіть сказати, що аж занадто тиха. Місто Кошице за розмірами можна порівняти зі Львовом, але населення тут проживає в декілька разів менше.

Словаки у спілкуванні досить дружелюбні. Хто не говорить англійською - не біда. Для нас не склало проблем зрозуміти їхню мову, а для них нашу. Зі словацького кордону до головного вокзалу міста ми приїхали через півтори години. Звідти до аеропорту відстань немаленька. Пішки її пройти реально, але правду кажучи складно. Якщо ви приїджаєте вдень, то краще сісти на маршрутний автобус №23, який прямісінько до аеропорту за 60 центів. Ми приїхали пізно ввечері і вирішили скористатись місцевим таксі, заплативши, при цьому, 7 євро на двох, оскільки аеропорт, як ми сказали, був далеченько. Додамо, що краще викликати таксі телефоном, це обійдеться вам дешевше. Про це нам розповів наш супутник - українець років 18-19, який працює в Кошице, але живе в Ужгороді. Тобто отримує словацьку зарплату, але проживає в Україні.

Аеропорт Кошице хоч і невеликий (набагато менший, аніж у Львові) але дуже сучасний та затишний.

Оскільки нам довелося чекати на наш рейс до самого ранку, ми фактично заночували в аеропорту у зручних кріслах-мішках, яких до речі так бракує у наших аеропортах чи вокзалах. Ніби дрібниця, але ж як вона може врятувати подорожніх туристів.

Інцидент з WizzAir

Мабуть це доля, адже із нами трапився досить неприємний інцидент, ймовірність виникнення якого 1 / 1000. Саме із нами і саме в цей день під час нашої поїздки. Вже після того, як ми сіли у літак до Кельна і готові були до польоту, приємні стюардеси повідомили нам, що через "деякі проблеми" рейс відкладається і попросили усіх пасажирів повернутися назад до терміналу аеропорту. Спочатку ми безтурботно очікували, що відправимось через 15 хв, але коли просиділи 2 години і ніхто, ані в компанії, ані в адміністрації аеропорту не пояснив нам причини затримки, ситуація перестала бути "безтурботною". Однак, довелося змиритись. Зрештою, через постійні запитання і тиск людей, які через затримку рейсу пропустили важливі зустрічі, компанія надіслала на електронні скриньки повідомлення із правами пасажирів.

Ще через 2 години нам сказали, що літак можливо відправиться через 5-6 годин і нам не залишалось нічого як знову очікувати в аеропорту. До честі компанії, нас таки нагодували: навіть двічі, а для "лоу-костера" це щось із серії фантастики. Чесно кажучи, ми вже розчарувались і думали, що взагалі нікуди не полетимо і наша поїздка "піде коту під хвіст". Однак, добряче виспавшись знову ж таки на тих же кріслах-мішках, ми вдруге пройшли митний контроль перед посадкою і цього разу таки полетіли в Кельн іншим літаком. Осад звичайно залишився, адже ми мали прибути  в Німеччину ще з самого ранку, а дістались туди, коли уже стемніло. 

І ось він Кельн. Величний та споконвічний

Нас зустрів суперсучасний аеропорт Кельн / Бонн (Flughafen Köln / Bonn) також відомий як Аеропорт імені Конрада Аденауера, що розташований у приміському районі Кельна в зоні природного заповідника Ванер-Хайде. Летовище знаходиться на території регіону Кельн / Бонн, в 15 кілометрах на південний схід від центральної частини Кельна і в 16 кілометрах на північний схід від Бонна. Що насправді дуже зручно для обох міст. Нам дуже пощастило, адже це один із небагатьох цілодобових аеропортів країни.

Одразу розумієш: ти в Німеччині - локомотиві усієї Європи. Сказати, що аеропорт великий - нічого не сказати: він займає шосте місце по пасажирообігу серед усіх летовищ Німеччини. Як ми дізнались, минулого року кількість пасажирів, які скористалися його послугами, склала 11,91 мільйона чоловік.

Як дістатися з аеропорту Кельна (Бонн) в місто і назад:

1. На "електричці"

Одразу в аеропорту є власна залізнична станція. Вийти до неї можна через пасажирський термінал 1, якщо йти за вказівниками. Шукайте букву S в зеленому крузі і орієнтуйтеся за нею.

"Електрички" в Німеччині це звичайно ж зовсім не "електрички" в Україні. Вони суперсучасні і неймовірно комфортабельні. Точності їх прибуття і частоті рейсів можемо лише позаздрити. Отож, ми вирішили скористатись славнозвісними німецькими S-Bahn і не прогадали.

Якщо вам потрібно у центр Кельна - сідайте на швидкісну електричку S12, або S19 залізниць S-bahn. При вході на станцію стоять автоматичні каси.

Щоб потрапити на перон, потрібно купити квиток на потяг. Зараз його можна придбати за 2,8 євро.

У наступному вікні потрібно вибрати тип квитка: на одну персону, на групу з 4-х чоловік і т.д. Ми обрали другий варіант, оскільки із нами їхали ще пара з Ужгорода, які також подорожували в Кельн.

Час у дорозі до центру міста займе близько 10-12 хвилин. Електричка прямує через міський центральний залізничний вокзал, який знаходиться прямісінько в центрі Кельна. Інтервал руху цих електропоїздів - 30 хвилин. Точний розклад та іншу корисну інформацію можна дізнатись на сайті reiseauskunft.bahn.de.

2. На автобусі

З автобусної станції аеропорту можна виїхати як до найближчих міст, так і в інші населені пункти країни.

Автобуси, що йдуть в Кельн і Бонн, курсують з інтервалом 25-30 хвилин:

Airport Express Bus № 670 - йде в Кельн. Вартість квитка - 2,8 євро. Час у дорозі - 20 хвилин.

№ 161 - йде в Кельн. Вартість квитка - 2,8 євро. Час в дорозі - 25 хвилин

№ SB60 - йде в Бонн. Вартість квитка - 6,5 євро. Час в дорозі - 35-40 хвилин. Автобус ходить тільки по буднях.

3. На таксі

Стоянки таксі в аеропорту ім. Аденауера знаходяться біля обох пасажирських терміналів. Машини там чекають клієнтів цілодобово, тому проблем не буде, навіть, якщо ви прилетите пізно вночі.

Середня вартість поїздки:

в Кельн - 30 євро

в Бонн - 40 євро

Час в дорозі до обох міст займе близько півгодини.

Суперкомфортабельною електричкою ми доїхали до головного вокзалу, який слугує воротами у німецький мегаполіс. 

Відзначимо, що за весь час перебування у Кельні, ми так жодного разу і не помітили контролерів в електричках, метро чи в автобусах. На ваш страх і ризик, можете звичайно ризикнути і зекономити на недешевому німецькому транспорті, але у випадку, якщо вас все таки спіймають, проблеми будуть вкрай серйозні.

Але мова зараз піде не про це...

DOM

Те, що відкрилось нашим очам важко описати словами і навряд чи фото зможе передати всю цю велич. Як не намагалися ми знайти точку на прилеглій площі щоб сфотографувати собор "у повний зріст", це виявилося неможливо.

Німці називають його просто - Dom.

Кафедральний Собор Святих Петра і Марії виринає абсолютно раптово, одразу ж після виходу з вокзалу, що додає ефекту несподіванки. Собор настільки приголомшує, що мимоволі просто замовкаєш на декілька хвилин і відчуваєш як мурахи табунами біжать по шкірі.

Dom нависає темним, готичним велетнем над звичайними будинками. Насправді, собор здається чимось несправжнім, чужорідним - комп'ютерною графікою, супертехнологічною і реалістичною проекцією. Але ти підходиш ближче і розумієш - ні, усе це дійсність. 

Широкий фасад, вежі, що піднімаються до хмар, відблиски сонця на темному камені, фантастичні вітражі - усе це надовго залишиться в пам'яті людини, яка хоч раз побачила цю величну споруду.

Ось декілька цифр. Лише уявіть собі - Собор вміщує понад 20 тисяч осіб одночасно, а висота веж-близнюків, які увінчують будівлю, досягає 157 метрів! Вага каменю витраченого при будівництві близько 300 тисяч тонн, і при цьому площа вікон приблизно 10 000 м². Як воно все взагалі тримається купи?!

Ці вежі й справді видно з будь-якої точки міста. Зараз собор займає третє місце у списку найвищих церков світу і внесений до списку об'єктів Всесвітньої культурної спадщини. За задумом творців, Кельнський собор повинен був перевершити всі храми, які до цього бачив світ, і їм це більш ніж вдалося. Після закінчення будівництва 157-метровий готичний велетень на чотири роки став найвищою будівлею світу. 

Будівництво церкви почалося ще в XIII столітті, але у зв'язку з різними подіями, було завершене лише в XIX столітті. Це не просто стародавня споруда. Це один з найбільших храмів, створених людиною. Шедевр в усіх сенсах. Величезний за своїми розмірами пам'ятник готичної архітектури. В соборі зберігаються найцінніші християнські святині - мощі Святих волхвів, які прийшли одними з перших поклонитися Христу. А соборний дзвін "Петро" важить двадцять чотири тонни, вилитий він із гармат французької армії, і рівних йому немає у цілому світі.

Кельнський собор є чи не єдиною будівлею міста, що вціліла після бомбардувань - справа в тому, що він служив своєрідним орієнтиром для британських і французьких льотчиків. Більшість міста була зруйнована і потім відбудована працьовитими німцями заново. Французи та британці просто не посміли знищити таку красу. 

Час роботи: в літній період (з травня по жовтень) - щодня, з 6:00 до 21:00, в зимовий період (з листопада по квітень) - щодня, з 6:00 до 19:30. Вхід вільний, але якщо ви захочете оглянути вежі, потрібно буде заплатити 4 євро за повний квиток, 2 євро - за пільговий і 8 євро - за сімейний.

Йдемо далі і помічаємо старовинну міську Ратушу, яка перебуває на Rathausplatz. Вона також заслуговує вашої уваги. Ратуша є найстарішою у Німеччині, її історія починається ще в XII столітті. Її прикрашають 130 кам'яних статуй, арок і альтанка в стилі ренесансу.

Оразу неподалік собору Dom знаходиться романо-германський музей. Як у Кельні, так і в усій Німеччині - це одна з особливо цінних пам'яток, адже його колекція, присвячена римській цивілізації, визнана кращою у світі. Тут ви побачите безліч цінних побутових предметів і прикрас старовини, а також колекцію стародавніх чудових мозаїк. Одна із найстаріших мозаїк датується 220 р. н.е.

А ось і сам могутній Рейн. Хочемо звернути особливу увагу на мости, яких у Кельні безліч. Ви можете прогулятися і відпочити на довжелезній і красивій Набережній міста. Звідси відкривається неповтрний вигляд на знаменитий залізничний міст Гогенцоллернів.

Серед всіх новобудов Райнаухафен особливо виділяються три 60-метрових будівлі, які отримали за свою схожість із баштовими кранами назву Kranhaus. Жити в Г-подібному будинку було б, напевно трохи моторошно, окільки постійно виникає почуття, що передня частина будівлі нахилиться вперед і впаде. Але ж будували німці, а будують вони "на совість".

Цікавим відкриттям для нас стало те, що Кельн вважається містом, де створили перший флакончик одеколону. У місті цією "ароматною" справою займалися дві фабрики, але горде звання першого виробника отримала фабрика Фаріна. У ній сьогодні і розташовується Музей парфумів. У 1907 році з конвеєра пішов перший флакончик з парфумерною водою, яку Фарін назвав "Кельнською водою" (французькою звучить як "одеколон"). Будинок одеколону № 4711.

За мостом знаходяться наймальовничіші вулиці із яскравими будиночками.

Йдемо далі і не можемо оминути руїни собору Святого Албана - страшна пям'ять про жахи війни. В цьому місці відчувається покинутість та сум.

Музей гестапо. У будівлі, де зараз розташований музей, з 1935 по 1945 роки дійсно знаходилося відділення таємної поліції. Незважаючи на те, що німці дуже чутливо реагують на згадку про цей період історії і більшість місць подібного роду були після закінчення Другої Світової війни знищені, будівля кельнського гестапо перетворилося на музей.

Але годі сумувати. Адже нам особливо пощастило - ми потрапили на знаменитий Кельнський карнавал. Спочатку дивувались та не розуміли чому на вулицях стільки людей, до того ж німців, у яскравих костюмах. 

Карнавал у Кельні - хоча й не матеріальна, але теж історична пам'ятка. Як розповів нам наш кауч Джек, мова про якого піде далі, не кожне німецьке місто може похвалитися наявністю такого веселого і масштабного заходу. У Середньовіччі карнавал, як такий, що суперечить християнським догматам, карався тюремним ув'язненням, і тільки з початку XIX століття масові веселощі знову вилились на міські вулиці.

Жителі Кельна настільки люблять свій карнавал, що назвали його "п'ятою порою року". Для них це й справді рідкісна можливість відпочити від буденних турбот і суєти та з головою зануритися в море веселощів і хмелю. Флегматичні та серйозні німці у ці дні перетворюються до невпізнання і випивають тонни бочок місцевого пива.

На головній площі міста величезна кількість ресторанчиків на будь-який смак. Як на мене виглядають вони дуже "туристично", але якщо гарно пошукати вдасться знайти по-німецьки атмосферну місцину. В одну із таких ми й потрапили і скуштували пиво, яким дуже гордяться усі місцеві жителі - Kölsch.

Близько опівночі ми втомлені та щасливі вирішили скористатися метро, а потім і автобусом (місцевими "маршрутками") і почати добиратись до нашого нічлігу. Варто зізнатись, що це не стало надскладним завданням, якщо у тебе є адреса, гугл карта і заряджений смартфон.

Де у Європі заночувати за "дякую" і "шоколадку"? 

Оскільки ми не бажали витрачати кошти навіть на дешевенький (звісно за "європейськими мірками") хостел, вирішили скористатись популярним у всьому світі CouchSurfing (дослівно з англійської перекладається як "мандрівка диванами") – однією з найбільших всесвітніх мереж гостинності, реалізованих у вигляді онлайн-сервісу, що об'єднує більше 2 мільйонів людей у 238 країнах. 

Одразу попереджаємо! Очевидно, що такий тип мандрівки створений не для сімейного відпочинку, чи подорожі з особливим комфортом, але для сучасних молодих людей, які протягом одного дня перетинають кордони п'яти країн маючи декілька євро в кишені – це дуже навіть оптимальний варіант. 

Люди безкоштовно діляться один з одним місцем для ночівлі під час подорожей. Нічліг є там, де вільне місце, чи то  пак ліжко, чи то підлога. В цілому, не затримуючись більш ніж на декілька днів в одному місці. На сайті є можливість безкоштовної реєстрації, всі функції стають доступними відразу. У своєму профілі учасник може розповісти про свої захоплення, досвід подорожей, володіння мовами, розмістити фотографії. Також там вказується, чи може учасник приймати гостей. Якщо може, то він вказує кількість, бажану стать гостей, умови проживання, який транспорт ходить до його будинку, тощо. Звичайно, сервіс багато уваги приділяє безпеці учасників. Для цього існує низка інструментів, що дають можливість дізнатися думку інших учасників про певного користувача, система верифікації імені та адреси користувача, його телефону. Крім цього, періодично адміністрація сайту розсилає всім учасникам інформацію про правила безпеки, або ж про виявлених шахраїв, адже люди, особливо незнайомці, бувають дуже різні і мусимо визнати, що певний ризик завжди існує. Однак, з досвіду наших подорожей, жодного разу прикрих випадків не було. Усі "каучі" були гостинними та цікавими особистостями.

Вийнятком не став і наш кауч у Кельні - американець Джек Роуч, який із радістю погодився нас прийняти і виявився гостинним господарем та цікавим співрозмовником. Джек проживає у Кельні вже не перший рік і навіть і навіть і не думає його покидати, адже тут йому зручніше і веселіше. Зокрема, він пояснив, що німці у західній частині країни набагато доброзичливіші та привітніші. Мабуть, це правда, адже усі до кого б ми не звертались на вулиці щодо будь-яких питань, з усіх сил намагались нам допомогти. Англійською мешканці Кельна володіють прекрасно: від малого до старого. Мабуть ця доброзичливість у Кельні нас і підкупила найбільше. 

Заночували ми в дуже приємному будиночку Джека, який знаходиться далеченько від центру Кельна в районі Vogelsang. Коли ж ми почали бродити вуличками у пошуках потрібної нам адреси, мимоволі виникло почуття, що нам хотілось би залишитись тут назавжди. Атмосферне та затишне місце, де ніхто не вішає на вікна штор, чи навіть фіранок, а усі люди проходячи повз дружелюбно тобі посміхаються.

 

Трохи сумно було нам покидати це чудове місце і цих чудових доброзичливих людей. Але це була всього лиш перша наша подорож до Кельна, після якої ми зрозуміли, що обов'язково повернемось сюди знову і можливо проведемо тут набагато більше часу.

 

Далі нас чекав Брюссель...

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

28 11 2017 00:28
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
No articles
СТАТТІ