Присутній на презентації надзвичайний і повноважний посол Грузії в Україні Міхеїл Уклеба нагадав, що Грузія свого часу обрала шлях реформування країни і курс на євроінтеграцію. Тоді реакція Росії була такою ж, як сьогодні.
"Коли ми стали успішними і вони (росіяни - ред) побачили, що ми йдемо і створюємо приклад для інших, тоді у 2008 році це перетворилося у російсько-грузинську війну. У 1998 році не була війна Грузії і Абхазії, як і 2008 році Грузії і Осетії. Це була російсько-грузинська війна", - наголосив посол.
"Так само, як і в Україні. Жодних конфліктів у вас з Донбасом немає. Війна – російсько-українська. У цій ситуації кожному з вас треба усвідомити свою відповідальність. Людина не повинна думати, що робить для мене країна, людина повинна думати, що вона робить для країни. У цей відповідальний час кожна людина має бути супер-патріотом і максимально відповідальною", - резюмував Міхеїл Уклеба.
Після презентації iPress.ua поспілкувався із автором книги Басою Джанікашвілі.
Як звичайні грузини ставляться до того, що Росія почала війну проти України точно так само, як у 2008 році проти Грузії?
Ми дуже переживаємо. Всі наші новини починаються темою України і нею закінчуються. Це для нас дуже знайомо, боляче знайомо ще з початку 90-их. Ми вважаємо, що росіяни карають Україну за той вибір, який українці зробили. Як свого часу покарали нас. Події в Україні дуже нас зачіпають.
Західні аналітики, медіа однозначно оцінили мінські угоди, як програш України. Підписане у Мінську перемир'я ви оцінюєте як перемогу Росії і програш України?
Час покаже, хто програв. Зараз важко сказати.
Ви вважаєте, війна для України вже закінчилась чи це лише пауза перед наступними бойовими діями?
Україна не має права програвати. Є, звичайно, битви, які може виграти Росія, але в цілому війну вона не може виграти. Справа у менталітеті. Росія ще живе у радянській епосі. А зараз XXI століття і ця епоха в минулому. Очевидно, що буде ще декілька домовленостей щодо миру, але головне, щоб люди в Україні були переконані у тому, що вони на правильному шляху. Краще йти до Європи, до європейських цінностей і прав людини, ніж бути в Росі під ковпаком. Я думаю, що Україна, як і Грузія, на правильному шляху.
Сценарій Росії на Донбасі дехто називав повторенням Південної Осетії. Міфічна Новоросія мала мізерну підтримку місцевого населення. Зате Росія потужно підживлювала цей анклав зброєю, найманцями і лідерами, а ще потужною інформаційною підтримкою. Частина жителів Донбасу залишаться вірними цим ідеям. Як з ними жити далі в одній країні?
Це не мій рецепт, звичайно, але це виправданий рецепт. Візьмемо Грузію. Якщо Грузія побудує таку країну, у якій абхази і осетинці захочуть жити, тоді ця проблема стане проблемою минулого. Так і з вами, українцями. Якщо Україна буде правовою, європейською державою із усіма відповідними наслідками, тоді люди зрозуміють, що краще жити вільно і добре, ніж погано і в страху.
Тобто відпустити Донбас і надіятись, що він колись повернеться?
Ні. Це веж політичне рішення. Ніхто не відпустить Донбас просто так. Зараз війна і потрібно воювати. Але в майбутньому, коли ця війна закінчиться, немає значення, як вона закінчиться територіально,треба будувати добру благородну країну, де не лише пенсії і зарплати будуть добрі, але й суть людини, її прагнення до свободи.
Це гібридна війна і дуже важливу роль у ній відіграла інформаційна війна. В Україна довгий час жила і сьогодні продовжує жити під впливом російського інформаційного продукту. Ви, як журналіст, який пережив російсько-грузинську війну, що можете порадити?
Це дуже важко. Ви говорите про інформаційну війну, а зараз почнеться паспортизація країни. Це вже другий етап для Росії. Після року війни вони скажуть, що вони захищають своїх громадян. А хто б не захищав? Як перемагати інформаційну війну?треба боротись на тому полі, де відбувається війна, битись до кінця. Це повинні робити телекомпанії, радіостанції… Я знаю, що в Україні прийняли закон, який забороняє російські телеканали. Це працює на сході?
Там, де територію контролюють терористи – ні, бо вони самі вирішують, що транслювати.
Візьміть нову історію Грузії і почитайте. І ви будете знати, що далі робитиме Росія на Донбасі.
Ви презентували на Форумі видавців книгу "Гра у войнушки". Про що вона? Що змусило вас написати її?
Про війну, яка відбувається в сім'ї, яка розпадається. Там живе маленька людина, син Гівіко. Він не хоче, щоб його сім'я розпалась. На цьому фоні починається російсько-грузинська війна 2008 року. Гівіко використовує цю війну ля того, щоб зберегти свою сім'ю, помирити батька і матір. В принципі це не про війну книжка, а про війну в сім'ї. Я хотів написати книжку, яку буде легко читатись, яка буде з гумором. Головний лейтмотив цієї книжки у тому, що проблеми війною не вирішуються.
Довідка:
Баса Джанікашвілі (Basa Janikashvili) — медіаменеджер, письменник, драматург. Закінчив Тбіліський державний університет мистецтв за спеціальністю "драматургія". Працював директором музичних програм телекомпанії "Ібервізія", директором телекомпанії "2 канал", діджеєм радіостанції "Перше радіо", арт-менеджером радіо "Зелена Хвиля" та "Перше радіо", продюсером ток-шоу "Пізно вночі" грузинського державного телебачення та продюсером нічного політичного шоу телекомпанії "Руставі 2". З 2003 і до сьогодні — голова креативного бюро радіо "Уцнобі".
Баса веде популярний блог на сайті www.liberali.ge, пише статті до відомих грузинських видань і бере активну участь у суспільному житті Грузії. Як автор романів, п’єс і поезій публікується з 1996 року. Сьогодні він має три опублікованих романи та більше десятка п’єс, поставлених у театрах Грузії, Австрії, Росії та Шотландії. Лауреат літературної премії "САБА" за кращу збірку п’єс року (2006). Переможець конкурсу радіоп’єс Бі-Бі-Сі в Росії та Кавказі з п’єсою "Диктатура" (2009). Переможець міжнародного драматургічного конкурсу "Розмова про кордони" з п’єсою "Злобна пташка" ("Angry Bird") (Австрія, 2014). Останній роман Баси "Омобана" ("Стріляй!" або "Гра у вОйнушку" в українському перекладі) готується до видання українською та німецькою мовами.
Розмовляв Ярослав Іваночко