"Протягом усієї війни в Україні Київ і москва вели адаптаційну боротьбу, намагаючись навчитися і підвищити свою військову ефективність. На ранніх етапах вторгнення Україна мала перевагу. Натхненна швидким припливом західної зброї, мотивована екзистенційною загрозою, яку становила російська агресія, і добре підготовлена до нападу, Україна змогла розробити нові способи ведення бойових дій у надзвичайно короткі терміни. росія, навпаки, розгубилася: ніби великий, зарозумілий і неповороткий ведмідь, самовпевнений у швидкій перемозі. Інституційний шок від невдач рф сповільнив її здатність вчитися та адаптуватися", – пише генерал-майор Мік Раян у Foreign Affairs.
Втім, як зауважує експерт, після двох років війни адаптаційна битва змінилася. Якісний розрив між Україною та росією скоротився. Україна все ще має інноваційну військову культуру, побудовану за принципом "знизу вгору", що дозволяє їй швидко впроваджувати нові технології і тактики ведення бою. Але вона з труднощами систематизує ці уроки і поширює по всіх збройних силах. росія, з іншого боку, повільніше вчиться знизу вгору через небажання повідомляти про невдачі й більш централізовану філософію командування. Проте, коли рф нарешті чогось навчилася, вона здатна систематизувати цей досвід у збройних силах і своїй великій оборонній промисловості.
Ці відмінності, на думку автора, відображаються на способах впровадження інновацій в обох державах. Україна краще справляється з тактичною адаптацією: навчається і вдосконалюється на полі бою. росія перевершує її у стратегічній адаптації, або навчанні та адаптації, які впливають на формування національної та військової політики, наприклад, на те, як держави використовують свої ресурси. Обидві форми адаптації важливі. Але саме останній тип є ключовим для перемоги у війні.
"Чим довше триватиме ця війна, тим краще росія буде вчитися, адаптуватися і створювати більш ефективні, сучасні бойові сили. Повільно, але впевнено, Москва вбиратиме нові ідеї з поля бою і відповідно перебудовуватиме свою тактику. Її стратегічна адаптація вже допомогла їй відбити контрнаступ України, а за останні кілька місяців вона дала змогу російським військам відвоювати більше території. Зрештою, якщо перевага росії у стратегічній адаптації збережеться без відповідної реакції Заходу, найгірше, що може статися у цій війні – це не патова ситуація. Це буде поразка України", – констатує Мік Раян.
Довга гра. Як адаптовувалася росія
"Після труднощів під час перших військових операцій в Україні, росія адаптувала свою структуру командування і управління. У квітні 2022 року вона призначила єдиного командувача для нагляду за повномасштабним вторгненням, відмовившись від дисфункціональної, роздробленої системи, за допомогою якої москва вела війну до цього моменту. Результатом стали більш об'єднані зусилля, які перевели російське вторгнення з кількох окремих і нескоординованих кампаній на півночі, сході і півдні країни до більш синхронізованого підходу, причому основними зусиллями, очевидно, були наземні операції на сході України. Це призвело до просування російських військ і захоплення, наприклад, міста Сєвєродонецьк у середині 2022 року", – пише австралійський генерал-майор.
Мік Раян звертає увагу, що росія змінила і спосіб ведення ближнього бою. На початку війни країна-агресор використовувала загальновійськові, батальйонні сухопутні підрозділи, які часто були недостатньо сильними і демонстрували обмежену здатність інтегрувати повітряні і наземні операції й проводити наземні загальновійськові операції. Але за останні 12 місяців росіяни відійшли від таких батальйонів. Зараз вони інтегрують елітні сили і звичайні війська, та підкріплюють цю комбінацію тим, що багато українців називають "м'ясним штурмом": хвилями погано навчених, одноразових сил, які можуть придушити і виснажити українських солдатів до того, як прибудуть більш професійні російські війська.
"Деякі з цих тактичних інновацій були зумовлені військовою необхідністю, зокрема браком часу на підготовку мобілізованих військ до високого рівня кваліфікації. Але деякі з них були продиктовані стратегічними директивами згори донизу. Керівництво ПВК "Вагнер" сприяло просуванню підходу "м'ясної тактики", використовуючи засуджених, які записалися в ополчення, як одноразових штурмовиків під час успішної кампанії зі захоплення Бахмута. Побачивши успіх "Вагнера" в цій гротескній стратегії, московські війська застосували подібні підходи і в інших боях. Тактика російської піхоти перейшла від спроб розгортання однорідних батальйонних груп як загальновійськових підрозділів до створення стратифікованих дивізій шляхом формування штурмових, спеціалізованих й одноразових "м'ясних" підрозділів", – нагадує експерт.
Він зазначає, що російські війська також адаптувалися до оборони. Після незначного укріплення своїх позицій на початку війни, що зробило їх вразливими до українських наступальних дій, москва побудувала глибокі оборонні лінії на півдні наприкінці 2022-го та на початку 2023 року. У поєднанні з російськими вдосконаленнями у скороченні часу між виявленням цілі та нанесенням удару на полі бою, у другій половині 2023-го українці зіткнулися з противником, який сильно відрізнявся від того, з яким вони зіткнулися 2022-го. Щоб подолати цього еволюціонувавшого ворога, Україна була змушена адаптувати свою тактику, технології та операції, відправивши частину військ до Польщі та інших європейських країн для додаткового навчання загальновійськовим навичкам перед початком контрнаступу. Але зусиль Києва все ще було недостатньо для того, щоб відвоювати більшу частину півдня.
На думку генерала, російські військові стали також краще захищати свою техніку. У перші дні війни Україна використовувала безпілотники і високоточні ракети, щоб успішно нищити багато московських танків і вантажівок, що призвело до численних ганебних поразок росії. Але у відповідь війська агресора почали створювати імпровізовану броню. Після того, як під час наступу на Київ було підбито велику кількість російських вантажівок, військові почали встановлювати на них пластинчасту або клітчасту броню.
Але, як нагадує автор, такі "новації" також використовувалися і в інших сучасних конфліктах, у тому числі коаліційними силами під час війни в Іраку 2003 року. Вони допомагають або розбивати запали української протитанкової зброї до того, як вона влучить в основну броню машини, або змушують протитанкову зброю детонувати до того, як вона зможе проникнути в транспортний засіб. Разом вони забезпечили ще один рівень фізичного захисту російських танків і вантажівок і, схоже, надали їхнім екіпажам більшої впевненості в діях у місцях, де існує високий ризик атак із безпілотників або баражуючих боєприпасів.
Торік російське командування навіть видало офіційну інструкцію про те, як конструювати і встановлювати клітки на вантажівки, артилерію і бронетехніку. Зараз москва пропонує такі клітки на експортних версіях своєї бронетехніки.
"росія, тим часом, значно покращила свої можливості у використанні безпілотників, змінивши попередню динаміку. На початку війни Україна допомогла започаткувати нові способи використання дистанційно керованих, напівавтономних і автономних БПЛА для виконання будь-яких завдань – від розвідки до скидання бомб. Самопроголошена безпілотна армія країни, створена в результаті співпраці уряду, промисловості та громадянського краудфандингу, дала Києву особливо вражаючу перевагу на ранньому етапі розвитку безпілотників. Але хоча росія повільніше впроваджувала БПЛА для широкого спектру цілей, за словами австралійського генерала, зараз вона обігнала Україну за кількістю безпілотників і баражуючих боєприпасів, а також за здатністю їх використовувати. москва досягла цього, мобілізувавши власну оборонну промисловість і отримавши критичні технології з-за кордону, незважаючи на західні санкції. Зараз вона перевершує Україну у виробництві цього виду озброєння. Цей розрив, ймовірно, збільшуватиметься", – констатує Мік Раян.
Автор наголошує, що сучасна війна майже неможлива без застосування великої кількості безпілотних літальних апаратів та активної протидії ворожим дронам. Використання росією БПЛА в поєднанні з її оборонними лініями, великою кількістю артилерії, ударними гелікоптерами, блукаючими боєприпасами і більш оперативними системами розвідки та спостереження стало ключовою причиною невдалого контрнаступу України в 2023 році. І в міру того, як росія дізнаватиметься більше і продовжуватиме нарощувати виробництво своїх безпілотників, вона здобуватиме все більшу перевагу.
Зворотній хід. Електронна війна повернулася із новою силою
Мік Раян зауважує, що дрони – не єдина зброя, за допомогою якої росія змінила сценарій. Україна однією з перших почала застосовувати високоточну зброю, яка використовує зокрема GPS чи інші системи наведення для більш точного ураження цілей. Київ змушений був так вчинити з огляду на відсутність переваги в артилерії і боєприпасах на початку війни, Україна не могла дозволити собі марнувати ракети і снаряди. Але москва з того часу навчилася і пристосувалася зменшувати вплив високоточної зброї. Вона зробила це шляхом кращого розосередження своїх бойових сил, артилерії та логістики. Вона також ускладнила українське наведення на ціль, використовуючи більш захищені засоби електронного зв'язку, зокрема зашифровані мережі і старі, дротові системи тактичного зв'язку.
"Традиційно сильна сторона росіян – електронна війна, відігравала незначну роль у перші дні вторгнення. Але вона повернулася з новою силою. російські військові співпрацюють зі своєю стратегічною оборонною промисловістю для розробки і розгортання різноманітних нових і вдосконалених систем радіоелектронної боротьби, що базуються на транспортних засобах і особовому складі. Вони глушать український зв'язок, порушуючи згуртованість підрозділів і сповільнюючи здатність країни здійснювати атаки. Радіоелектронна боротьба також перериває зв'язок між безпілотниками та їхніми операторами, допомагає росії знаходити станції операторів БПЛА, ускладнює для України визначення місцезнаходження російських штабів і, що важливо, глушить або знижує ефективність української високоточної зброї (зокрема високомобільних артилерійських ракетних систем, або HIMARS)", – зазначає Мік Раян.
На думку експерта, попри те, що Україна та її партнери наполегливо працюють над тим, щоб не відставати від можливостей росії в галузі радіоелектронної боротьби, їм це поки що не вдається.
За словами австралійського генерал-майора, найбільш промовистою сферою, в якій росія адаптувалася і створила стратегічну перевагу, є її оборонно-промисловий комплекс. Часткова мобілізація у вересні 2022 року та інші урядові ініціативи різко збільшили військове виробництво. москва отримала додаткове озброєння від Північної Кореї, а також посилила своє сучасне виробництво озброєнь, збільшивши торгівлю з Китаєм, що дозволило їй придбати технології подвійного призначення, які вона більше не може купувати на Заході. В результаті, росія зараз має набагато більше зброї і боєприпасів, ніж Україна.
"Безумовно, росія не є кращою в адаптації в усіх сферах. Коли йдеться про нові способи нанесення ударів на великі відстані, Київ досягнув більших успіхів, ніж москва. Наприклад, за останній рік Україна розвинула здатність наносити додаткові дальні удари по російських аеродромах, оборонних заводах і об'єктах енергетичної інфраструктури. Якщо взимку 2022 року вона була майже безпорадною у відповідь на російські удари по своїй цивільній інфраструктурі, то зараз має потужний потенціал, щоб відповісти тим самим (хоча і з обмеженнями, накладеними Сполученими Штатами на використання західної зброї для нанесення ударів по території рф). Київ використав цей потенціал, завдавши виваженого удару по росії, особливо після масованих атак москви на Україну під час Різдва та Нового року", – наголошує Мік Раян.
Крім того, генерал відзначив розробку Україною ефективного морського ударного потенціалу, використовуючи військові і цивільні датчики, ракети великої дальності та наступні покоління безпілотних морських дронів. Ці морські БПЛА тепер здатні не лише випускати ракети, але й підривати свої боєголовки.Тож Україні вдалося знищити кілька російських військових кораблів і створити новий морський експортний коридор у західній частині Чорного моря.
Проте автор попереджає, що ці переваги можуть виявитися нетривалими. Як і в інших сферах, росія, ймовірно, адаптується і до цього. Наприклад, росія змінює склад і час своїх комплексних і масованих атак з використанням безпілотників і ракет, щоб виявити слабкі місця в системі протиповітряної оборони України. І вона адаптувала деякі зі своїх крилатих ракет, таких як Х-101, для випускання сигнальних ракет як захисного механізму проти української ППО.
Творче руйнування. Що має зробити Україна, аби не зазнати поразки
"російський військовий комплекс розробив розширений цикл адаптації, який пов'язує уроки, отримані на полі бою, з російською промисловістю і стратегіями. Це може надати росіянам значну військову перевагу в наступному році. Якщо її не усунути, вона може стати перевагою у війні. росія може отримати покращену здатність наносити удари з неба, пригнічуючи українську систему протиповітряної оборони, яка позбавлена достатньої кількості ракет-перехоплювачів, і полегшуючи росії просування і тероризування українських громадян. Це, відповідно, може призвести до подальших російських перемог на землі, коли москва захопить більше території на сході, зокрема, але, можливо, також і на півдні. Захоплення Києва є малоймовірним у короткостроковій перспективі. Але, зрештою, кремль скоріше прагне змінити політичні розрахунки в українській столиці на більш сприятливі для росії, ніж фізично захопити її", – наголошує Мік Раян.
Щоб уникнути такої долі, на думку автора, Україна повинна розробити власний стратегічний підхід до навчання й адаптації – такий, що доповнить її чудову історію бойової адаптації. Українські підрозділи можуть почати з обміну успішним досвідом між собою в більш швидкому темпі. Хоча українські підрозділи часто надсилають уроки бригадам, які потім передають їх до вищих штабів, військові також повинні наголошувати на горизонтальному обміні досвідом. Це не лише скорочує час, необхідний військам для навчання, але й допомагає стандартизувати тактику. Проте, щоб створити кращу систему горизонтального навчання (і стандартизувати тактику), до цього процесу має долучитися вище командування. Найвище керівництво Збройних сил України має віддати наказ військам обмінюватися більшою кількістю інформації.
Генерал Раян переконаний, що Україна, щоб стати кращою в стратегічній адаптації, також повинна усунути інституційні й часові перешкоди, які стоять між тактичним навчанням і доктринальними інноваціями та тренуваннями. Наприклад, ключовий урок українського контрнаступу 2023 року полягає в тому, що доктрина загальновійськових операцій, яку НАТО викладала українським військам, застаріла. В результаті цієї невдачі українським окремим особам і підрозділам бракувало інтелектуальної броні, необхідної для проведення наступальних операцій в сучасних умовах. Вкрай важливо, щоб Північноатлантичний альянс і Україна прискорили обмін досвідом бойових дій і пов'язали його з доктриною і навчальними закладами. НАТО має, зокрема, використати свій величезний аналітичний потенціал, аби допомогти українцям швидко з'ясувати, що працює. Краще пов'язуючи тактичні уроки зі стратегічними змінами, Захід міг би переробити те, як ведеться ця війна, у такий спосіб, аби Україні було набагато легше адаптувати свою загальну військову стратегію.
"Захід також повинен продовжувати озброювати Україну сучасною зброєю. Але хоча збільшення загального обсягу західної допомоги є важливим, необхідно, щоб Захід зосередився на виробництві й постачанні зброї, яка, найімовірніше, забезпечить Києву стратегічну перевагу. Тому він має створити більш тісний зв'язок між українським тактичним навчанням і промисловим виробництвом. Бойові уроки повинні швидко передаватися з поля бою до виробників, аби солдати могли впливати на виробництво техніки і боєприпасів. Україна та її союзники мусять одночасно намагатися перешкоджати росії використовувати тактичні уроки для вдосконалення оборонного виробництва, зокрема шляхом втручання в ланцюги постачання москви", – наголошує експерт.
Нарешті, вважає Мік Раян, Україна повинна загалом збільшити швидкість, з якою вона впроваджує нові адаптації. Однією з ключових слабкостей російської армії залишається те, що вона є "структурою, яка з часом стає кращою в управлінні проблемами, з якими стикається, але яка також намагається передбачити нові загрози", як зазначено в нещодавньому звіті Королівського інституту об'єднаних збройних сил (RUSI). Це суттєва пробоїна в російській стратегічній броні. І це означає, що хоча здатність рф реагувати на виклики покращилася, її все ще можна зловити на гарячому. Щоб скористатися цим недоліком, Україна має швидко запровадити і систематизувати свої нові адаптації, щоб завдати якомога більшої шкоди до того, як росія навчиться реагувати.
На думку автора, досягти цих покращень буде нелегко. Усі інституції мають обмежену здатність провадити зміни протягом короткого часу. Не допомагає і те, що для того, щоб адаптація справді працювала, вона має бути багатогранною і всеосяжною. Це вимагає хорошого лідерства, швидкого експериментування і смиренності, щоб вчитися на своїх помилках.
"Україна не може гаяти часу на реалізацію цих заходів. росія значно покращила свою здатність вчитися й адаптуватися. Чим довше триватиме війна, тим більше москва покращуватиме свою стратегічну адаптацію. Найбільш переконливим виправданням для покращення стратегічної адаптації України і перешкоджання російській є забезпечення того, щоб Київ не програв війну. Наразі росія володіє стратегічною ініціативою – тож, на жаль, поразка все ще залишається можливим результатом", – завершує матеріал Мік Раян.
Джерело: Foreign Affairs
