Давайте почнемо з лінії фронту, де зміни за останні місяці були абсолютно мінімальними. росія має невеликий успіх на південь від Куп'янська і, як стверджується, також на південь від Авдіївки, але це лише на дуже оперативному рівні.
У той час як Україна не досягла багато чого під час свого 3-місячного наступу влітку, росія досягла ще менше за останні три місяці. Це патова ситуація.
Проблема України полягає у зростаючому дефіциті конкретних боєприпасів. Це ще не зовсім катастрофічно, але межа наближається. З різних ділянок фронту надходить все більше інформації про те, що перевага росії в артилерійському вогні стає критичною. Якщо ситуація не покращиться, це почне впливати на лінію фронту. Неважливо, наскільки ви розумніші або наскільки точніша й ефективніша ваша зброя, якщо співвідношення 10:1 на користь противника, це вплине на фронт.
Великим досягненням України є те, що вона постійно послаблює позиції росії в Чорному морі та навколо нього. Знищення літаків А-50 та Іл-22 унеможливлює російські ракетні атаки з цього напрямку. Їхня інтенсивність явно нижча, ніж торік. Тоді росіяни здійснювали щотижневі атаки з більш ніж 100 ракетами, зараз кількість ракет – близько 40, а атаки не щотижневі.
На початку зими минулого року росія здійснювала такі масштабні атаки навіть двічі на тиждень. Протиповітряна оборона України значно краща, ніж рік тому. Минулої зими були випадки, коли певні регіони не мали електроенергії протягом кількох діб. Зараз ми такого не бачимо. Думаю, можна сказати, що з енергетичної точки зору Україна переживе зиму.
Україна не має можливості збивати ракети С-300/С-400 та Х-22. Але їхній радіус дії невеликий. росія може націлити їх на Харків, Херсон, менші міста Сумщини і, можливо, Запоріжжя. Ці ракети були призначені для протиповітряної оборони та протикорабельних цілей, але країна-агресор використовує їх для ударів по цілях наземних. Їхня точність вкрай низька, і тому росія не може вражати ними військові цілі. Вони будуть промахуватися. Саме тому ми бачимо випадкові влучення в житлові будинки у Харкові.
Відсоток збитих крилатих ракет дуже високий, але у випадку з "Іскандерами" він був на рівні 50%. Українці почали наголошувати на тому, що вони використовують все більше методів РЕБ (радіоелектронної боротьби) у протиповітряній обороні.
Ракети не збиваються, але перешкоди відводять їх від цілей. Якщо Україна зможе успішно використовувати РЕБ, це хороша новина, тому що це економить ракети ППО, а також є дешевшим методом.
Найбільшою проблемою залишається нездатність Заходу фінансувати та оснащувати Україну. Рішення ЄС про фінансування (у розмірі 50 млрд євро) так чи інакше буде прийнято наступного тижня. Але немає жодних гарантій, що США схвалять свій пакет. Як повідомляється, Сенат ухвалить рішення про допомогу цього тижня, але це не гарантує, що республіканці в Палаті представників підтримають його. Від понеділка Сенат не висловлювався на цю тему, але це може бути не так вже й погано. Часто багато шуму гірше, ніж тиша.
Адміністрація Байдена не вважає Україну абсолютно пріоритетною проблемою. Вони грають у свої політичні ігри, щоб звинуватити республіканську партію у блокуванні допомоги. Республіканці, зі свого боку, можуть звинуватити демократів у недостатньо серйозному ставленні до південного кордону Сполучених Штатів.
Оскільки жодне з цих питань не є головним пріоритетом для жодної зі сторін, рішення немає, і політичні ігри тривають. Існує також "страх ескалації" з боку США. Загалом, адміністрація не ставить собі за мету, щоб Україна перемогла і вигнала росіян зі своєї території. Їхня максимальна мета, щоб росія не виграла війну. Це довгострокова стратегічна помилка, яка випливає з браку мужності у прийнятті рішень.
Пакет американської допомоги затримується з жовтня. Зараз у нас дуже мало часу. Навіть коли рішення буде прийнято, на фронті залишиться прогалина у можливостях України, тому що поставки потребують часу, щоб прибути.
Попереду – дуже складні тижні. Україна не програє війну за кілька тижнів, і росія не отримає величезної переваги. Але за кілька місяців ситуація може критично погіршитися.
Європа стає кращою в цьому питанні, але в короткостроковій перспективі європейський внесок не зможе замінити американський. Існують також значні проблеми з розбудовою власної військової промисловості в Україні. Історично склалося так, що український ВПК був розташований або на нині окупованих територіях, або поблизу лінії фронту.
Зараз це нереально зробити там. Відновлення промисловості у будь-якому місці на території України вимагає дуже високого рівня протиповітряної оборони. Інакше це буде безглуздою інвестицією.
Якщо допомога Заходу повернеться до рівня "мінімуму Байдена", дуже ймовірно, що лінія фронту залишиться стабільною в найближчі місяці. Вирішальними чинниками стане, хто буде краще розвивати можливості безпілотників, РЕБ тощо.
