Нерайдужні перспективи? Але є ложка меду
Естонський аналітик Карл, якщо дивитися в широкому контексті на ситуацію, вважає, що в останні кілька тижнів для України все виглядало досить сумбурно з точки зору стратегічної комунікації. На його думку, це було поєднання кількох проблем:
- Очікування, які Україна покладала на літній контрнаступ, не виправдалися.
- Невизначеність в Конгресі США щодо фінансування України, яка досі триває.
- Побоювання, пов'язані з можливим поверненням Трампа до влади.
- Внутрішні суперечки, що спалахнули після статті Залужного в журналі The Economist і подальшої критики з боку адміністрації президента України.
Якщо додати до цього масовані атаки росії, переважно на Авдіївку, то, за словами Карла, все це виглядало дуже проблематично.
Естонський аналітик констатує: поки що росія не досягла успіху в наступі, і за останні кілька тижнів загальна картина значно покращилася. Внутрішня риторика України знову більш-менш у тонусі. Сварка між Зеленським і Залужним не просунулася далі. А у Вашингтоні є чіткі сигнали, що новий пакет щодо України буде схвалений до кінця року. Це буде компроміс, який враховуватиме внутрішні проблеми США, але рано чи пізно Конгрес дійде згоди.
Попереднє інтерв'ю з Карлом: Що, чорт забирай, сталося в росії? Угода з бунтівником через "колгоспника" та приниження путіна
Наступ росіян. Виглядає депресивніше, ніж є насправді
Як зазначає Карл, російський наступ не призвів до прориву. Хоча росіяни продовжують наступати, але це відбувається ціною величезних втрат. Остання хвиля їхніх атак на Авдіївку сповільнилася протягом останніх днів.
На думку аналітика, загальна картина за останні кілька тижнів виглядала набагато більш гнітючою, аніж реальна ситуація на фронті. У військовому плані росія досягла незначних перемог під Авдіївкою. Вони також тиснуть на південь від Бахмута в районі Кліщіївки, але поки що безуспішно.
Успіх України на лівобережжі Херсонщини. Яка перспектива?
Карл вважає, що успіх України на східному березі Дніпра є стратегічно більш значущим. Їхні невеликі плацдарми неухильно розширюють зони контролю. Зараз росія має серйозний ризик того, що Україна переріже трасу М14, яка з'єднує Мелітополь і Нову Каховку.
Це значно ускладнить здатність рф постачати свої війська вздовж східного берега Дніпра. А також може вплинути на російські позиції на Кінбурнській косі, яка досі під окупацією. Стратегічно це не дуже важливо, але росія використовує її для атак на Миколаїв. Втім, дороги на Кінбурнську косу вже перебувають під вогневим контролем української артилерії.
На інших напрямках, як зазначає естонський аналітик, росія не досягла помітного успіху в своїх наступах, зокрема на Куп'янському і Мар'їнському напрямках. Те ж саме стосується і просування України до Токмака на півдні.
Яка перспектива операцій України на східному березі Дніпра? Звідти лише 60-70 кілометрів до Армянська в Криму. Якщо Україна прорветься на східний берег, це буде величезний ризик для росії. За словами аналітика, територія там не так сильно укріплена. Мінні поля змило повінню, коли була підірвана Каховська дамба, і росія не змогла відновити їх. Крім того, вздовж полів немає навіть невеликих лісосмуг, які могли б забезпечити прикриття.
Якщо росія вирішить перекинути додаткові підрозділи та озброєння, то Україна зможе знищити їх здалеку. російські укріплення починаються лише в Чаплинці, що на півдорозі між Новою Каховкою та Армянськом.
Авдіївська м'ясорубка. Замість в'язнів чмобіки
Карл зазначає, що українська оборона Авдіївки поки що тримається стійко, але є підстави для занепокоєння, оскільки сама Авдіївка знаходиться на "зубі" російської лінії оборони. Існує ризик оточення. Це найближча точка України до Донецька. У цьому її головне стратегічне значення для Києва. Для росії це також питання певного символічного значення. Лінія фронту там майже не змінилася з 2014 року.
У порівнянні з минулим роком, коли за Бахмут гинули орди в'язнів, зауважує аналітик, зараз втрати росії переважно припадають на ряди чмобіків. Існує ризик, що високі втрати можуть перерости у невдоволення в російському суспільстві. Він каже, що певне невдоволення можна відчути в російських військових блогах, але чи пошириться воно на суспільство в цілому, не може оцінити. Була одна спроба організувати протест солдатських матерів у москві, але влада заборонила її під приводом COVID.
Загалом, естонський аналітик не очікує суттєвих змін на фронті цієї зими.
Зимова ракетна атака на інфраструктуру. Торік почалося у жовтні
Карл трохи здивований, що росія досі не почала масовані ракетні обстріли енергетичної інфраструктури України. Минулого року це почалося ще наприкінці жовтня.
На його думку, це може означати, що росія хоче здійснити ще більш масовану атаку, ніж приблизно 100 ракет на день, які вона використовувала торік. Можливо, вони чекають на ще холоднішу погоду, хоча вже й так дуже прохолодно.
Україна не має протиповітряної оборони по всій країні. Це означає, каже Карл, що в деяких місцях вона може бути вразливою до великомасштабних ракетних атак.
Заборона на вибори. Дивний тиск адміністрації США
Зеленський підтвердив, що виборів наступного року не буде. І естонський аналітик каже, що це цілком зрозуміло. За його словами, це був дивний тиск з боку певної частини адміністрації США щодо проведення виборів. Він не уявляє, хто взяв би на себе відповідальність відкрити виборчі дільниці під час війни.
Карл нагадує, що Велика Британія не проводила вибори під час Другої світової війни. Чому ми вважаємо, питає він, що Україна зробить це зараз, особливо коли це заборонено Конституцією, і яку не можна змінювати під час війни?
Бунт на кораблі? Аеропорт Махачкали як лакмус
кремль продемонстрував, що може ефективно зупиняти системні спроби послабити його владу в росії, але він не здатний реагувати і зупиняти непередбачувані ситуації, такі як штурм аеропорту Махачкали.
Кожна країна вживає додаткових заходів для захисту своїх аеропортів, але вони дозволили банді просто штурмувати його і утримувати контроль над летовищем протягом 5-6 годин. Цей інцидент також підняв питання про те, наскільки охоче дагестанські силовики виконували накази москви.
Здавалося, каже аналітик, вони просто спокійно спостерігали за тим, що відбувається.
Захід і тривала війна. Партнерам треба гарантії, що ми воюватимемо 5-10 років?
Щодо іншого. План ЄС поставити Україні мільйон снарядів до березня 2024 року значно відстає від графіка. Реалістично, що до зазначеного строку буде виконано лише 60-65% від запланованого.
Європейська та американська оборонна промисловість кажуть, що їм потрібні гарантії, що якщо вони відкриють нові виробничі лінії, то замовлень вистачить на найближчі 5-10 років.
Розвиток у цьому напрямку поки що відбувається повільно. Виникає питання, зауважує Карл, чи насправді Захід купується на власну риторику про необхідність бути готовим до тривалої війни.
