Естонська служба внутрішньої безпеки 3 січня затримала російського шпигуна – професора Університету Тарту і російського громадянина Вячєслава Морозова, якого підозрюють у шпигунстві проти Естонії. Видання Postimees цитує очільника Естонської служби внутрішньої безпеки Марго Паллосона, який зазначив, що інтерес розвідки країни-агресора до Естонії все ще залишається високим. За його словами, цей випадок є доповненням до більш ніж двадцяти попередніх та ілюструє прагнення російських спецслужб проникнути в різні сфери життя держави, зокрема й в академічну.
Прокуратура вважає, що Морозов може ухилитися від кримінального переслідування або продовжити скоювати злочини, перебуваючи на волі, тому звернулася до суду з проханням заарештувати його. Повітовий суд Харью погодився з оцінкою прокуратури і взяв чоловіка під варту терміном до двох місяців, повідомив державний обвинувач Трііну Олев.
Наразі проводяться процесуальні дії, спрямовані на перевірку підозри та встановлення істини, і жодні подальші деталі розслідування не можуть бути розголошені. Кримінальне провадження перебуває під процесуальним керівництвом Державної прокуратури та ведеться Естонською службою внутрішньої безпеки.
З 2016 до 2023 року Морозов був професором європейської та російської студій, а з вересня минулого до 11 січня цього – професором теорії міжнародних відносин. До переїзду в Естонію Морозов працював у Санкт-Петербурзькому державному університеті, згідно з інформацією у його профілі на Facebook.
The Guardian пише, що Морозов був добре відомий своїми дослідженнями російської політичної ідентичності та зовнішньої політики. Він засудив російське вторгнення в Україну, але закликав інших не "спалювати мости" з росіянами, які виступають проти вторгнення.
Цього вівторка Марго Паллосон і державний прокурор Тійну Олев заявили естонським ЗМІ, що Морозов був завербований російськими спецслужбами як шпигун кілька років тому і перебував на їхньому утриманні. Паллосон повідомив естонському громадському мовнику ERR, що Морозов проводив зустрічі на батьківщині зі своїми російськими кураторами "з певною регулярністю".
The Guardian наголосила, що керівник Естонської служби внутрішньої безпеки застеріг естонців від поїздок до росії через увагу російських спецслужб.
Завідувачка кафедри політичних досліджень університету Крістіна Тинніссон зазначила: "Зрозуміло, що це стало шоком для всіх нас. Нашою довірою серйозно зловживали. Ми підтверджуємо, що у нас не було підстав ставити під сумнів попередню роботу Вячєслава Морозова, але у світлі нових знань важливо критично переглянути її". Вона стверджує, що університет прийняв відставку Морозова 11 січня, через вісім днів після того, як він був затриманий поліцією.
Як зауважує The Guardian, Естонія неодноразово попереджала про наміри кремля повернути країни Балтії у свою орбіту, а також заявляла, що російська розвідка націлена на країну, щоб послабити її рішучість і підтримку України.
Експрезидент Естонії та шпигуни. Ті, хто не вірить у ймовірне шпигунство Морозова, мали б змінити сферу діяльності
У той час як багато представників академічної спільноти почали обурюватися арештом російського професора, експрезидент Естонії Тоомас Ілвес вирішив поділитися своїм прикладом комунікацій із російськими/радянськими спецслужбами з тими, хто не мав справ зі шпигунами.
За словами Ілвеса, в нього було багато випадків, але двоє виділялися: його напарник в естонській службі "Радіо Вільна Європа" і його безпосередній начальник у дослідницькому відділі. Щодо останнього, то це викликало шок, коли з'ясувалося, що він працював на чеську KGV, але був відомий лише як керівник відділу.
Щодо першого, то експрезидент Естонії знав його майже десять років і вважав не лише колегою, а й другом та довіреною особою. Той розповідав йому найкращі радянські та антирадянські анекдоти і був справді талановитим публіцистом.
Одного разу в липні 1991 року о 7 ранку Тоомасу Ілвесу зателефонував директор "Радіо Вільна Європа" і сказав: "Приходьте. Месілан втік і через 2 години дає пресконференцію в москві".
"Радіо Вільна Європа" на той час було одним із небагатьох місць на Заході, де транслювалося російське телебачення. На прес-конференції в москві людина, яку Ілвес вважав другом, зображував його як особливо талановитого, добре підготовленого і небезпечного офіцера ЦРУ. Звісно, зауважив колишній президент Естонії, у звичній манері той також сказав, які вони всі дурні, некомпетентні й нікчемні.
Томаас Ілвес порадив всім критикам і невірам у шпигунство Морозова обрати іншу сферу діяльності, якщо вони вважають, що хтось не може бути шпигуном або інформатором, тому що добре ладнає з людьми.
Повертаючись до історії. Месіла звинуватив Ілвеса в роботі на ЦРУ на початку липня 1991 року. Естонія проголосила незалежність 20 серпня того ж року. 22 серпня Томаас Ілвес був у Таллінні. Через кілька днів, піднімаючись на Домський пагорб до тодішнього Міністерства закордонних справ, Ілвес побачив попереду знайому постать і ходу. Чоловік був дуже схожий на Месілана, Ілвес не сумнівався, що це був саме він. Він підійшов до нього і запитав: "Як ви почуваєтеся в незалежній Естонії після вашого виступу?" Той відвернувся і пішов далі.
Ілвес додав, що через три місяці Месілан помер, спившись до смерті.
Досвід журналіста Майкла Вайса. Як і кого вербують росіяни
Відомий журналіст Майкл Вайс також вирішив поділитися своїм досвідом спілкування зі спійманими шпигунами під час інтерв'ю в контексті справи Морозова. Він повідомив, що брав інтерв'ю у двох російських агентів, викритих і захоплених Естонською службою внутрішньої безпеки. В обох випадках він довго розмовляв з керівником контррозвідки Естонії Олександром Тутсом про його методи.
"По-перше, кожен, хто припускає, що Естонську служба внутрішньої безпеки заарештовує когось зненацька, без достатніх доказів або з почуття шовіністичної неприязні до росіян, тоді він до смішного дезінформований про те, як працює ця служба", – вважає Вайс.
За його словами, службі майже завжди вдається домогтися від заарештованих агентів визнання вини та/або винесення обвинувального вироку з дуже поважної причини: вони винні.
По-друге, каже Майкл Вайс, існує фундаментальне хибне уявлення про те, як працює шпигунство. Не всі шпигуни стають ними як добровольці. Деяких скомпрометували і примусили до шпигунства, а гроші використовують не стільки як заохочення, скільки як палицю, щоб змусити їх продовжувати роботу.
"Естонія має чудовий прецедент: Денис Мецавас, етнічний росіянин, який народився і виріс у Таллінні. Він вступив до естонської армії і хотів вірою і правдою служити своїй країні як патріот. Однак він часто їздив до росії (як і Морозов) і потрапив у медову пастку ГРУ. Навіть гірше, ніж медова пастка: вони погрожували судити Мецаваса за зґвалтування, якщо він не погодиться шпигувати за рідною країною на користь батьківщини своїх предків", – зауважує журналіст.
Тож Мецавас погодився. ГРУ керувало ним протягом десяти років, доручило йому красти розвіддані НАТО, коли його підвищили до служби в штабі оборони Естонії, платило йому (не дуже багато), а потім навіть завербувало його російського батька в якості кур'єра, щоб тримати Мецаваса на гачку.
Естонська служба дозволила Майклу Вайсу зустрітися з Мецавасом, тому що їм було шкода останнього і вони вважали його трагічною фігурою, яка хотіла публічно спокутувати свою провину.
Є ще один кейс – Артьома Зінчєнка, звичайного російського студента з Санкт-Петербурга, який вважав, що працювати на ГРУ (або будь-яку іншу російську розвідувальну службу) буде круто і відповідатиме його сімейному родоводу (дідусь Зінченка служив у СМЕРШі).
Зінчєнко, як бізнесмен, розповідає Майкл Вайс, виконував для ГРУ копійчану роботу; переважно стежив за естонськими військовими об'єктами, привозив з-за кордону загальнодоступну літературу про економіку Естонії тощо. Його спіймали, судили, визнали винним і засудили, а потім, 2018 року, відправили до росії в рамках обміну.
Що сталося далі?
росія (повторно) вторглася в Україну в лютому 2022 року. Через огиду до "тоталітарної" природи своєї батьківщини Зінчєнко дезертирував. Куди він подався? Лише назад до Естонії, втікши зі Санкт-Петербурга за допомогою... Олександра Тутса, тієї самої людини, яка викрила його шпигунство.
Майкл Вайс брав інтерв'ю у Зінчєнка в штаб-квартирі Естонської служби внутрішньої безпеки 2022-го. За словами Вайса, наскільки йому відомо, це перший в історії приклад, коли російський шпигун, спійманий і засуджений у західній країні, після репатріації шукає захисту у того самого контррозвідника, який завершив його кар'єру. На думку журналіста, це свідчить про професіоналізм Тутса.
Дійсно, агенти, які перебувають під вартою Естонської служби внутрішньої безпеки, постійно повторюють, що в Естонії до них ставляться з набагато більшою людяністю і співчуттям, ніж у росії за подібних обставин. Вони довіряють Тутсу, тому що він заслуговує на їхню довіру і повагу.
І він добре робить свою справу, зауважує Майкл Вайс, бо бачить у них не гвинтики в машині, а людей – недалекоглядних, маніпульованих, продажних, немічних, але з певною гідністю.
Тож те, що Морозов на думку більшості – дуже приємна людина, яка роками спілкувалася з академіками, аналітиками та досвідченими спостерігачами за росією, за словами Вайса, мало що значить. Як і те, що він виступав проти путіна і, безумовно, не схожий на людину, яка коли-небудь піде працювати на путінські шпигунські агентства.
Журналіст нагадує приклади з історії. Марк Зборовський обдурив Троцкого та його сина Льва Сєдова (який поплатився за цей обман життям). Тіні Алєксандра Кутєпова чи Сіднея Райлі можуть розповісти все про їхніх надто завзятих антибільшовицьких приятелів...
Або ж, наголошує Майкл Вайс, ви можете запитати самого Олександра Тутса, чий колега і колишній начальник у Естонській службі внутрішньої безпеки Алєксєй Дрєссін виявився... російським шпигуном.
"Агент, якого шантажем змушують служити, має навіть більше стимулів поводитися як противник режиму, на який він працює, ніж агент, який працює добровільно або з ентузіазмом. Співробітники ГРУ, СВР і ФСБ добре навчені змушувати людей робити те, про що вони ніколи не мріяли", – констатує кореспондент.
На його думку, це особливо актуально, якщо цілями для вербування є росіяни, чиї сім'ї все ще проживають у росії або мають глибокі особисті зв'язки з цією країною.
Як зауважує журналіст, є достатньо літератури про те, як росіян у діаспорі переслідує та експлуатує російська держава, ставлячись до них (у широкому розумінні) як до ворогів, з якими треба розправитися, або як до спільників, яких треба відправити на поталу. Він радить прочитати книгу Андрєя Солдатова та Іріни Бороган "Співвітчизники".
Також, за словами Вайса, варто подивитися модуль навчальної програми ГРУ, що викладається у Військовому університеті в москві протягом останнього десятиліття – про те, як організації співвітчизників/діаспори можуть бути використані для просування державних інтересів і проведення операцій впливу.
Морозов постане перед судом, і буде винесено справедливий вердикт. Тому Майкл Вайс звертається із закликом до людей, які без жодних доказів стверджують, що це звинувачення не може бути правдою, і він просто став жертвою якоїсь зловісної балтійської змови, заснованої на "русофобії", бути більш обережними.
"Естонська контррозвідка працює не так, як її собі уявляють ці галасливі люди. Так само, як і російські спецслужби", – завершує він свій допис.
Заступниця директора Естонського Міжнародного центру оборони та безпеки Крісті Раік також вирішила загасити обурення академічної спільноти щодо арешту Вячєслава Морозова.
За її словами, оскільки вона є близькою до естонської академічної спільноти, також була шокована справою Морозова, як і всі. Проте вважає за доцільне поділитися кількома думками.
"По-перше, типовий шпигун – це не той, на кого ви б подумали, коли людину спіймають. По-друге, не кожна людина має намагатися вгадати, хто навколо неї може шпигувати. І не треба! Для цього є спеціальні служби, які професійно виконують свою роботу. А ще в Естонії є суди і верховенство права. Тому я вірю в те, що естонські інституції добре виконують свою роботу", – зазначила Крісті Раік у своєму Twitter.
