Імпровізовані мітинги і провальний результат
Бувалий вуличний політик Тарас Стецьків каже, що опозиція підготовкою вулиці не займалася узагалі. "Не займалася із двох причин: по-перше, не планувала це робити, а по-друге, вона не вміє цього робити. І просто від безвиході опозиція займалася блокуванням Ради, а потім спонтанно, як казав Яценюк, вийшла на вуличні акції", - наголосив Стецьків.
"Щоб мобілізувати вулицю і включити народ у процес прийняття політичних рішень, треба провести дуже серйозну мобілізаційну роботу, мати підготовані штаби, час на підготовку загальнонаціональної мережі, треба лідерів, у справжність яких люди би повірили", - додає політик.
Є ще один важливий момент, про який опозиціонери забули.
Підготовка до помаранчевої революції почалася за рік до її початку. Вона полягала у здійсненні низки вуличних акцій, з яких тільки основних упродовж 2004 року було проведено п’ять. Кожна акція готувалася від трьох тижнів до півтора місяця. "І все це в підсумку привело до того, що тепер в історії української державності називається помаранчевою революцією", - каже Тарас Стецьків.
Щоб мобілізувати вулицю і включити народ у процес прийняття політичних рішень, треба провести дуже серйозну мобілізаційну роботу, мати підготовані штаби, час на підготовку загальнонаціональної мережі, треба лідерів, у справжність яких люди би повірили
Фото: Ярослав Іваночко
Окрім того, Помаранчеву революцію готували декілька громадських організацій, серед яких провідну роль відігравала "Пора". Сьогодні політичні сили, за винятком ВО "Свобода" не мають подібного роду громадських організацій, які б могли на своєму рівні залучати до протестів громадян.
"Пора" була необхідним елементом мобілізаційного плану. Людей відповідно навчали, в тому числі і в ідеологічному плані", - додає Стецьків.
Погода
Так співпало, що мітинги опозиції почалися у розпал снігопадів на Заході України. Через це у Львові та Ужгороді на мітинги прийшла рекордно мала кількість людей. Якщо бути об’єктивним, то, принаймні у Львівській області людей звозили з районів. Таким чином у мільйонному місті вдалося назбирати близько 4 тис осіб. Їхати доводилося погано прочищеними дорогами, оскільки облавтодори дружно "проспали" початок снігопадів, а потім із великими труднощами змогли так-сяк відгорнути сніг із центральних магістралей. Чи вартий був годинний мітинг таких жертв? Питання до людей, які погодилися в 10 градусний мороз їхати у Львів мітингувати.
Відсутність лідерів
Те, що у гастрольному турне містами України не взяв участь Віталій Кличко зіграло не останню роль у провалі мітингів. Люди в першу чергу сприймають Кличка як легенду боксу, а вже потім - як незаплямованого політика і "третю силу".
Однак він не приїхав, його прихильники не прийшли, щоб побачити легенду або взяти автограф. Опозиціонери на мітингах зробили вигляд, що нічого не сталося і відсутність Кличка - всього лише дрібниця.
До речі, в Івано-Франківську, куди Кличко все таки приїхав помітингувати минулого тижня, на акцію опозиції зібралося поки що найбільше людей. У Чернівці Кличко вирішив не їхати, бо раптово захворів. Відповідно людей на мітингу було значно менше.
Поки що найбільш прихильно сприймаються аудиторією емоційні виступи Олега Тягнибока та його колег по партії. А от Арсеній Яценюк - явно не мітинговий політик. До того ж, лідерові ОО "Батьківщина" влаштували спражній "троллінг" - йому під час акцій дарують морквинки, на мітинги приходять люди у костюмах кролів...
Без гасел і мети
Усі мітинги опозиції проходили з різними гаслами. І це одна з найбільших проблем сучасних опозиціонерів. У Львові, наприклад, одним із гасел на мітингу було гасло про відставку Президента Віктора Януковича, а в руках люди тримали транспаранти із закликом звільнити Юлію Тимошенко. Під час пішої ходи люди скандували свободівські гасла про те, що "Бандера прийде і порядок наведе".
Фото: Ярослав Іваночко
В інших містах був такий самий різнобій гасел: відміна пенсійної і податкової реформ, воля для Тимошенко, відставка Януковича. У Чернівцях на мітингу присутні виголошували галса "Юлі волю!", "Чернівцям народного мера міста!"…
Напрошується висновок про те, що кожна із трьох опозиційних сил, які брали участь у мітингах, робили це так, як вміли і вважали за потрібне, робили, бо так треба і так наказали їхні лідери.
Дуже розмита мета. Фактично ніхто не знає, яка мета цієї акції. Нема концентрованої ключової мети, заради якої люди мають виходити на вулиці. До того не сказано чітко, чому закінчення акції призначене на 18 травня і що ж там має відбутися, що для цього треба їхати в Київ
"Дуже розмита мета. Фактично ніхто не знає, яка мета цієї акції. Такі ж розмиті гасла. На усіх трьох мітингах звучали різні вимоги. Нема концентрованої ключової мети, заради якої люди мають виходити на вулиці. Вона розмита у різних гаслах – то це гасло "Свободу Юлії", то "Повстань Україно!", то відміна податкового і пенсійного кодексів, то вимога відставки Януковича. Все це незрозуміло. До того не сказано чітко, чому закінчення акції призначене на 18 травня і що ж там має відбутися, що для цього треба їхати в Київ", - каже нардеп кількох скликань Тарас Стецьків.
Натомість опозиції треба було визначити одну мету і під неї визначити провідні гасла, як це свого часу зробили учасники податкового майдану або чорнобильці з афганцями. Хоча порівнювати ці акції із заходами опозиції не варто, бо у випадках із підприємцями і пільговиками ініціатива вийти на вулиці йшла знизу. Опозиція ж поставила собі завдання мобілізувати вулицю за допомогою політичних гасел і заради мети, яка прямо не стосується кожного з тих, хто є прихильником опозиційних партій.
Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Олег Тягнибок. Фото: Партія УДАР/facebook.com
Ще однією причиною млявої підтримки опозиції Стецьків називає те, що люди, не зовсім вірять у справжність намірів опозиції дійсно через вулицю боротися із режимом Януковича.
Я не впевнений, що гасла про відставку Януковича є правильними на цьому етапі, бо в реалістичність цього гасла ніхто не вірить. Мабуть, треба було добре продумати, з якими гаслами виходити до людей і добре продумати, чи в 2013 році гасло відставки Януковича є головним
"Я не впевнений, що гасла про відставку Януковича є правильними на цьому етапі, бо в реалістичність цього гасла ніхто не вірить. Мабуть, треба було добре продумати, з якими гаслами виходити до людей і добре продумати, чи в 2013 році гасло відставки Януковича є головним, чи в України є інша мета. Мабуть опозиція просто не добачає цього. Сконцентрувавши всю свою діяльність навколо відставки Януковича, опозиція просто забула, що в 2013 році є набагато важливіші питання. Йдеться про питання цивілізаційного вибору для нашої держави – або ми підписуємо Угоду про асоціацію, або нас тягнуть у Митний союз і тоді буде Переяслав-2", - наголосив Стецьків.
Соціологи не вірять у повстання
Торік українські соціологи зафіксували, що абсолютна більшість соціально-економічних протестів (58%) відбулася без участі жодної партії, профспілки, громадської організації, непартійної політичної групи. Третій рік поспіль під час протестів в Україні найчастіше піднімаються соціально-економічні питання (43% протестів у 2012 році). Натомість, що ми чуємо сьогодні від опозиції? Вони намагаються підняти людей риторикою про мовне питання, відставку Януковича, загрозою вступу України у Митний союз, ефмерним скасуванням пенсійної і податкової реформ і, в останню чергу, звільненням Тимошенко і Луценка.
Чи можна такими гаслами мобілізувати вулицю? Якщо довго і ретельно готуватися, то можна. Принаймні так вважає Тарас Стецьків.
Фото: byut.com.ua
"Подібного роду акції не оголошують спонтанно, їх не готують три дні, як говорили організатори акції. Треба було належним чином використати січень і лютий. Якби почали підготовку в січні, то у Львові і в Ужгороді зібрали б не таку кількість людей, а значно більше. А вони профукали цілий січень і лютий і половину березня, блокували Раду. Хіба у Львові хтось знав, що така акція готується?", - стверджує він.
Опозиційні партії не змогли використати потенціал наростання протестної активності. Підтримка соціально-економічних протестних ініціатив політичними партіями досі часто зводиться до прямолінійного самопіару.
"Провідні політичні сили в Україні, в тому числі опозиційні, не є представниками соціально-економічних інтересів більшості українських громадян. Опозиційні партії не змогли використати потенціал наростання протестної активності. Підтримка соціально-економічних протестних ініціатив політичними партіями досі часто зводиться до прямолінійного самопіару. При такому глибокому розриві між гравцями "великої політики" та низовою вуличною політикою марно очікувати "народного повстання" під проводом опозиції", - каже керівник відділу вивчення соціальних протестів Центру дослідження суспільства, кандидат соціологічних наук Володимир Іщенко.
