Почну з короткого огляду останніх подій на полі бою. Певний аналіз цих подій дасть змогу пояснити решту того, що мені спадає на думку...
Ракетна війна. І знов Кинжали, Калібри, Шахеди…
Рано вранці 16 червня (і після чергового звірячого нападу на мирних жителів у Дніпрі) росіяни випустили по Києву шість "гіперзвукових" ракет "Кинжал". Дехто каже: не з МіГ-31. Якщо так, то вони були випущені з землі, в балістичному режимі? Невідомо. Так чи інакше, ПСУ повідомили, що всі шість збиті. Як завжди, уламки завдали чималих матеріальних збитків і поранили щонайменше трьох осіб. Приблизно в той самий час росіяни використали кілька "Шахедів" для ураження кількох радарів ПСУ в районі Дніпра, а потім "використали прогалину" в українській радіолокаційній мережі, щоб націлити шістьма крилатими ракетами "Калібр" на Київ. Всі ці ракети, як повідомили Повітряні сили України, були збиті.
Битва за Донбас. Нічого серйозного
Куп'янськ-Сватове... тихо.
Сіверськ... росіяни все ще ведуть дрібномасштабні атаки в районі Білогорівки (що на Сіверському Дінці). Поки що безуспішно.
Бахмут... ЗСУ продовжують штурмувати околиці Берхівки та Ягідного на північному заході, а також у напрямку Кліщіївки на південному заході...
На багатьох інших ділянках фронту на сході відбулося багато дрібних обстрілів і контратак.
Південь України. всрф ведуть цю війну завдяки більш сучасним засобам, ніж у ЗСУ
На заході ЗСУ минулої ночі закріпилися в Лобковому, а потім, за повідомленнями російських джерел, не тільки відбили численні контратаки, але й просунулися в західну частину села П'ятихатки.
На південь від Оріхова ЗСУ просунулися через російські мінні поля аж до Новоданилівки, а потім – на півдороги до Роботиного.
Аналогічний бій йде за Новопокровку, на південний схід від Оріхова – і це вже 5-6 днів: довгий прохід через російські мінні поля, а потім піхотна атака на російські позиції всередині цього села...
На південь від Великої Новосілки, відбивши численні контратаки росіян на Макарівку, ЗСУ знову почали просуватися в напрямку Урожайного. Можливо, навіть вийшли на його східні околиці. Далі на схід ситуація в Новодонецькому залишається незрозумілою, але, схоже, ЗСУ наступають у напрямку Керменчика, що змушує мене думати, що Новодонецьке все ж таки перебуває під українським контролем...
"Швидка чорнова замальовка" ситуації в районі Мокрих Ял (або як росіяни називають "Времівської дуги") станом на вчорашній ранок. Намальовано Дональдом Хіллом.
А тепер зверніть увагу: пам'ятаєте, що я писав про поєднання російських БПЛА "Орлан" і самохідних гаубиць МСТА-С, знову і знову, навесні і влітку минулого року? Пам'ятаєте, що я говорив про те, що "Орлани" де-факто не працюють в холодну погоду і під час дощу? Так от, весна прийшла, і, хоча останні 2-3 дні погода хмарна, з невеликими дощами, вона "досить добра". Отже, "Орлани повернулися". Дійсно, виявляється, що окрім мін головною новою проблемою для ЗСУ є не комбінація "Орлан + МСТА-С", а комбінація розвідувальних БПЛА "Орлан" і "Зала" з "Ланцетами" і ударними вертольотами Ка-52.
По суті, "Орлан" і "Зала" використовуються для розвідки позицій української артилерії, ППО і засобів радіоелектронної боротьби, після чого на них націлюються великі хвилі "Ланцетів", за якими слідують Ка-52 (і, час від часу, Мі-28).
Як і торік ЗСУ не лише досі не мають рішення від "Орланів", але більш того – не мають робочого рішення проти "Ланцетів". Звісно, кулемети КПВТ, що встановлюються на пікап, часто ефективні проти них, але їх занадто мало і вони занадто розкидані: ЗСУ ніяк не можуть купити достатню кількість таких кулеметів. І у ЗСУ недостатньо систем радіоелектронної боротьби, щоб блокувати їх "по-крупному". Дійсно, у сфері радіоелектронної боротьби ситуація де-факто "безнадійна".
Так, через "Ланцети" артилерія ЗСУ змушена дуже часто пересуватися (якщо не пересувається, то потрапляє під "Ланцети"). А коли вона рухається, вона не може стріляти. І тому часто буває так, що підрозділи, які наступають на російські позиції, не отримують необхідної (і обіцяної) артилерійської підтримки.
... І знову ж таки: рішення не видно, бо навіть українські системи ППО (як цей радар Р-18) та РЕБ (як цей рідкісний "Буковель") перебувають під жорстким тиском комбінації "Орлан+Зала+Ланцет+Ка-52".
Якщо хочете, можете вдатися до онлайн-психоаналізу і сказати, що у мене "депресивний день", але, поклавши руку на серце: це, звичайно, "абсурд", але зараз, не маючи за спиною високотехнологічної індустрії, всрф фактично ведуть цю війну і виживають завдяки більш сучасним засобам, ніж у ЗСУ.
Український радар Р-18 під час атаки "Ланцета" 3-4 дні тому. Боєприпас здетонував від удару об колоди, і його вибух пройшов під вантажівкою, що перевозила радар, але будьте певні це був не найприємніший досвід для екіпажу...
Принаймні ЗСУ, схоже, змінили тактику застосування своєї артилерії: замість того, щоб розгортати її "поетапно", як на початку цього наступу (коли це було на кшталт "2 дні обстріл таких цілей, потім 2 дні обстріл таких цілей"), зараз артилерія переважно розгорнута в режимі "тісної підтримки". Завдання з ураження росіян у глибині лінії фронту тепер виконують М142 HIMARS і М270 за допомогою керованих ракет.
Підсумок: навіть якщо ЗСУ фактично переважають російську артилерію за вогневою потужністю і точністю стрільби, вони не можуть повністю використати цю перевагу, оскільки їм бракує ефективних засобів протиповітряної оборони. Вони все ще зайняті захистом Києва, Одеси, Дніпра, Харкова...
Серйозної стратегії немає ані у офіційного Києва, ані у його союзників. Важко уявити, як можна воювати із застарілим озброєнням та без розвідданних
...що спонукає мене до ще ґрунтовнішого аналізу. Вчора я обговорював те, як я розумію російську стратегію останніх кількох місяців. Очевидно, і це підтвердив Пуддінг в одному зі своїх останніх публічних виступів, вона спрямована на те, щоб виграти час: виграти час, щоб мобілізувати ще більше військ, необхідних для заміщення втрат, побудувати додаткові укріплення і "перехитрити" своїх ворогів у цій війні, поки їм не набридне воювати і втрачати, і/або підтримувати Україну... і це головним чином через оборону за допомогою локальних контратак...
Читати по темі: Масове знищення зсрф – це добре. Але у довгостроковій перспективі, бо почалася важка війна на виснаження – Том Купер
Поклавши руку на серце: це цілком можливо. Принаймні, нічого нового у тому, якби стратеги намагалися перехитрити один одного. Однак я на це не "куплюся" і думаю, що на це є багато причин.
Для початку, і не соромтеся мене виправляти: мені буде легше, якщо я помиляюся, але я не бачу жодної серйозної, довгострокової стратегії у тому, що робить київський уряд. Ще менше в тому, що роблять усі "союзники" України на Заході. Звісно, офіційною метою залишається звільнення кожного квадратного сантиметра української землі (і це, судячи з усього, підтримується більшістю українського населення, що залишилося в країні). І жодних переговорів не буде до того, як росіяни підуть. Є урочисті обіцянки принаймні з Вашингтона, Берліна та Лондона, що підтримка триватиме стільки, скільки буде потрібно..., що в цих трьох випадках фактично означає: на 1000% впевнений – до наступних виборів...
Про це говорилося досить часто, і це цілком зрозуміло. Однак, яким чином ця мета війни буде досягнута? Небажанням, ваганнями, непомітністю?
Звичайно, можна сказати, що це "секрет", але у мене не складається враження, що хтось "там" дійсно знає, як це зробити.
У зв'язку з цим було цікаво спостерігати, як вчора, через кілька годин після публікації мого аналізу, в соціальних мережах з'явилися оцінки, що ЗСУ "фактично" намагаються "спровокувати" саме таку поведінку всрф: тобто намагаються витягнути свої великі підрозділи з укріплених "ліній оборони" на відкриту місцевість.
...Принаймні, я не можу собі уявити, що це можна зробити за допомогою (запізнілих) поставок застарілого озброєння, запаси якого, безсумнівно, закінчаться до кінця цього року...
Ситуація стає ще більш тривожною, якщо врахувати, що ніхто на Заході, схоже, не має ані найменшого уявлення – ні про стратегію, ні про сучасні військові технології. Наші славні політики – це "керівники, які полюють за короткостроковими прибутками": вони не знають, як вести за собою, а лише як керувати. Вони фахівці із залягання на дно і стриманої реакції на Пуддінга. Ані вони, ані їхні радники не мають власних ідей, жорстких рішень, а отже, і жодного натяку на автономні дії: вони навіть не думають про те, щоб перевершити Пуддінга. Вони занадто налякані його шантажем, щоб це зробити. Якщо цього недостатньо, вони не бачать далі кінчика свого носа: як тоді, коли колишній генеральний директор Boeing перервав випробування Boeing 737Max, після чого літаки почали падати, вбиваючи сотні людей. Але ж перед тим, як його звільнили, він перевів у готівку мільйони, а потім ще більше заробив, коли його звільнили...
Не дивно, що НАТО все ще відстає не на "два", а на "п'ять кроків": все ще постачає значною мірою застарілу зброю і боєприпаси, які мало б поставити ще 8-9-10 місяців тому; і все ще не думає про переоснащення ЗСУ новітніми технологіями – і у великій кількості. Хоча для цього потрібно було б просто мислити далі кінчика носа. Але враховуючи неспроможність таких місць як Пентагон і штаб-квартира НАТО в Брюсселі до реформування, що триває вже десятиліттями, це не дивно. Тому і там, і там домінують люди, які звикли витрачати мільярди на купівлю застарілих технологій, при цьому надто некомпетентні, щоби розумітися принаймні на останніх досягненнях у військовій науці.
(...не дивно, що я отримую прохання від людей, які працюють "там", підписувати свої книги "Для людей, які потребують свіжого повітря" та "Для людей з мітлою в дупі"...)
Отже, як можна очікувати, що Вашингтон, Пентагон, Брюссель, Берлін, Лондон, Париж, Амстердам і т.д. швидко адаптуються і щось змінять? Принаймні зрозуміти ще 8-10 місяців тому, що ЗСУ і ПСУ не можуть вести контрнаступ, якщо у них немає достатньої кількості систем ППО навіть для захисту великих міських центрів і промислових об'єктів, не кажучи вже про достатню кількість для захисту передових позицій ЗСУ...?
...що є ще більш абсурдним з огляду на те, що такі потреби України були абсолютно зрозумілими ще в березні минулого року...
...що знову повертає мене до жертви російської агресії – війни на знищення та масових звірств. Мені досі цікаво, хто кого контролює в Києві. Або, скажімо так: я не впевнений, що уряд повністю контролює різні свої органи – особливо спецслужби.
Водночас, навіть через 15 місяців після російського вторгнення в Херсон і південну частину Запорізької області Київ досі не може чітко вказати пальцем на винних... Але, наприклад, за останні два тижні ЗСУ наступають через російські мінні поля глибиною 10-15 км, розставлені вздовж лінії фронту, але – очевидно – без чіткого уявлення про протяжність цих мінних полів, або про російські позиції, побудовані для їх захисту (поза тим, маса російських генералів може бути професійно військово некомпетентними та п'яницями, але навіть вони знають: мінні поля марні, якщо вони погано захищені). У ЗСУ просто немає необхідних розвідданих, хоча вони мали б бути доступними ще кілька місяців тому. Не дивно, що ситуація лише погіршується, коли росіяни встановлюють додаткові міни за допомогою своїх ІСДМ "Землєдєліє".
Звісно, можна бути впевненим, що ЗСУ намагалися виконати свою частину роботи, проводячи "польову розвідку": використовуючи минулу зиму, вони відправили патрулі для розвідки мінних полів і пошуку російських позицій. Але вони не можуть заглибитися глибше, ніж на 5-10 км за російськими лініями. Все, що далі – безнадійно. Тим більше, враховуючи той факт, що більше половини спецпідрозділів ЗСУ – підрозділів, фактично створених, оснащених і навчених для виконання цієї частини роботи – провели минулу зиму в якості лінійної піхоти в обороні Бахмута...
Гаразд... але хіба це не робота ГУР МО – з'ясувати це? Невже цій службі було "неможливо" за допомогою засобів розвідки НАТО систематично відслідковувати роботу інженерів всрф протягом останніх 6-7 місяців – і це в той час, коли поодинокі "OSINT"-бафи в соціальних мережах виявилися здатними відслідковувати їхню роботу з будівництва фортифікаційних споруд...?
...знову ж таки, як тільки я починаю думати про почерк ГУР, неминуче напрошується висновок, що "щось там недобре пахне".
...і це не єдиний подібний випадок. Ось ще один приклад: українські БПЛА дальнього радіусу дії все ще регулярно застосовуються для атак на нафтопереробні заводи в 100-200 км в глибині росії. Так, це "сексуально", коли показують відео з "атаками на росію". Але в чому сенс таких атак? Хтось хоча б вимірює їхні наслідки? Тому що поки що їх не видно. Принаймні, жодних ознак того, що у всрф "не вистачає пального". Відповідно, БПЛА, про які йде мова, витрачаються на невійськові цілі, в той час, як вони вкрай необхідні для безперечних військових цілей.
Як "звучить", чи не так...?
Водночас, і як видно з наступного супутникового фото, яке вже кілька днів облетіло соціальні мережі, одне з найефективніших російських озброєнь – ударні вертольоти Ка-52 – гарно скупчилися на такому вразливому майданчику, як Бердянський аеропорт, всього лише... скажімо, в 110 км від найближчих позицій ЗСУ. По ньому вже завдавали ударів? На жаль, ні. Тільки місцевий порт і різні складські приміщення.
Це – багато про "стратегію" і, відповідно, про "формування операцій". Будь ласка, будьте люб'язні, не питайте мене про таке більше. Чіткої стратегії не видно, а отже, немає і "формувальних операцій": ЗСУ змушені вести "збройну розвідку" під час фактичного штурму – просто щоб знайти шлях до передових російських позицій і пройти крізь них...
Щоб бути впевненим: я не очікую, що "Зеленський" створить чудеса. Він не має жодного уявлення про стратегію чи сучасні військові технології, і не може зробити нічого кращого, ніж те, що йому порадять сказати. А на західних "президентів" і "канцлерів" я давно втратив надію: вони абсолютно марні. Але що з радниками Зеленського? Що з генералами та іншими "експертами"? Занадто зайняті питаннями "дайте нам F-16"?
Хоч усі вони, безумовно, дуже патріотичні, але, вибачте, "риба завжди починає пахнути з голови", як кажуть у нас в Австрії. Отже, "хтось" там потребує термінового переосмислення та реорганізації, щоб Україна нарешті отримала те, що їй насправді потрібно. І зараз (що вже "запізнюється на місяці") – це не "сексуальні винищувачі-бомбардувальники"...
