Нещодавно у колишній російській імперській столиці Санкт-Петербурзі було багато помпезності і пишноти, коли путін головував на щорічному святкуванні Дня Військово-морського флоту країни. Проте насправді путіну та адміралам, що зібралися на святкування, було дуже мало чого святкувати. За останній рік колись хвалений Чорноморський флот росії був знищений українськими безпілотниками і ракетами. Як результат, це має стати найбільш вражаючою серією військово-морських поразок у сучасній військовій історії.
Незважаючи на те, що Україна майже не має власного військово-морського флоту, їй вдалося потопити або серйозно пошкодити приблизно третину флоту путіна, змусивши більшу частину його кораблів, що залишилися, відступити з окупованого Криму. Війна на морі склалася для росії настільки невдало, що вже навесні 2024 року Міністерство оборони Великої Британії оголосило Чорноморський флот "функціонально неактивним".
Деталі програми цьогорічного Дня ВМФ росії дали деякі натяки на безславну реальність, що стоїть за зусиллями москви, спрямованими на демонстрацію військово-морської сили. Показово, що традиційний парад російських військових кораблів по річці Неві до військово-морської бази в Кронштадті, який зазвичай слугує центральною подією всього свята, був скасований з міркувань безпеки. Замість цього відбувся значно скромніший захід, в якому взяло участь приблизно вдвічі менше кораблів, ніж у попередні роки.
Попри те, що це був найменший День ВМФ росії з моменту відновлення свята у 2017 році, цьогорічний захід, тим не менш, був чудовою нагодою для путіна вшанувати загиблих російських моряків і пообіцяти відплату за безпрецедентні втрати країни в Чорному морі. Насправді він не зробив нічого подібного. У своїй офіційній промові путін жодним словом не згадав ані про втрати, яких зазнав російський флот під час вторгнення в Україну, ані про жертв. Замість цього кремлівський диктатор вважав за краще затерти поразки росії на Чорному морі до діри в пам'яті. Йому допомагали лояльні російські ЗМІ, які ретельно уникали будь-яких незручних згадок про катастрофу, що спіткала Чорноморський флот країни.
Все це нагадує старий радянський анекдот, який починається з того, що Наполеон, Юлій Цезар і Олександр Македонський дивляться з неба на парад Червоної армії на Красній площі. Цезар вказує на нескінченні ряди радянських військ і каже: "З такою кількістю людей я міг би утримати Німеччину". Олександр вказує на танки і ракети і заявляє: "З такими знаряддями війни я міг би завоювати всю Індію". Наполеон, тим часом, повністю ігнорує парад і натомість заглиблюється в примірник "Правди". "Якби у мене була така газета, – проголошує він, – ніхто б не знав про Ватерлоо".
Багато радянських анекдотів значно постаріли, але цей конкретний сюжет залишається актуальним як ніколи у сучасній росії, де путіну вдалося створити пропагандистську машину, що не поступається за потужністю своїй радянській попередниці. Сьогоднішня контрольована кремлем мультимедійна екосистема набагато складніша, ніж її комуністична попередниця, але вона виконує ту саму основну функцію – викривлення реальності відповідно до забаганок російської правлячої еліти.
Протягом останнього десятиліття путін використовував цю неперевершену інформаційну зброю для розпалювання найбільшого з часів Другої світової війни вторгнення в Європу. кремлівським пропагандистам вдалося переконати мільйони пересічних росіян, що демократична Україна насправді є "нацистською державою", саме існування якої становить нестерпну загрозу для росії. Українці були демонізовані та дегуманізовані до такої міри, що геноцидна антиукраїнська риторика стала звичайним явищем на російському телебаченні в прайм-тайм.
Успіх цих зусиль є надто очевидним: численні опитування громадської думки, дослідження та окремі свідчення вказують на стабільно високий рівень підтримки російського вторгнення з боку громадськості. Тим часом в країні не існує значущого антивоєнного руху, незважаючи на широку обізнаність про жахіття, що відбуваються в сусідній Україні. І це не дивно. Адже, як колись попереджав Вольтер, ті, хто може змусити вас повірити в абсурд, можуть змусити вас чинити звірства.
Здатність путіна спотворювати російську дійсність справді жахає, але сам масштаб його пропагандистської операції може також мимоволі давати надію на майбутнє. Багато коментаторів стверджують, що поразка в Україні призведе до падіння путінського режиму і, цілком можливо, до розпаду самої росії, але ці побоювання можуть бути перебільшеними. Хоча третій російський крах за трохи більше ніж століття не можна виключати, досвід останніх двох з половиною років дає вагомі підстави вважати, що московська дезінформаційна індустрія більш ніж здатна ребрендувати будь-який майбутній відступ з України у вигідному світлі, або ж повністю його поховати. Інакше кажучи, якщо російські ЗМІ можуть сфабрикувати велику війну, вони також можуть сфабрикувати достатньо правдоподібний мир.
Той, хто все ще сумнівається у здатності кремля відбілити військову поразку в Україні, просто не звернув уваги. Нещодавно ми стали свідками того, як путін влаштував найбільшу військово-морську подію року, старанно ігноруючи історичне приниження свого південного флоту. Це була та сама історія у 2022 році, коли він урочисто оголосив, що Херсон приєднався до росії "назавжди", а через кілька тижнів наказав своїм побитим військам залишити місто. Так само, коли росія програла битву за Київ на початковому етапі вторгнення, кремль відмовився визнати поразку і абсурдно наполягав на тому, що відступ з півночі України був лише "жестом доброї волі". Якщо путін врешті-решт буде змушений припинити вторгнення, можна з упевненістю припустити, що він так само применшуватиме це приниження.
Починаючи з лютого 2022 року, західні лідери знайшли численні причини обмежити свою підтримку України. Деяких обмежують скромні оборонні бюджети та конкуруючі внутрішні пріоритети. Більшість боїться можливої ескалації і дозволила залякати себе розмовами путіна про російські "червоні лінії". Президент України Володимир Зеленський каже, що багато західних партнерів його країни також не бажають озброювати Україну, оскільки побоюються непередбачуваних геополітичних наслідків поразки росії. Ця тривога Заходу щодо можливого розпаду рф перебільшена і не враховує силу путінської пропаганди.
Якщо росія зазнає вирішальної поразки в Україні, минулий досвід показує, що кремль майже напевно намагатиметься переставити ворота, змінити наратив або вигадати якийсь інший спосіб переписати історію і заявити про свою перемогу. Будь-які прикрі докази поразки будуть просто змиті в яму пам'яті разом з усіма потопленими російськими військовими кораблями Чорноморського флоту.
Джерело: Атлантична Рада
