Уже тривалий час і британські політики, і представники руху MAGA дивуються тому, наскільки добре, здається, ладнали президент США та сер Кір Стармер, пише впливове британське видання The Times.
На папері в цієї пари небагато спільного, однак вони обмінювалися теплими репліками (президент США називав лідера Лейбористської партії "переможцем"), а Велика Британія отримала торговельну угоду раніше за інших. Після того як лорда Мандельсона звільнили з посади посла, колишній радник Трампа Стів Беннон запропонував уряду просто призначити наступником "непомітного технократа" на тій підставі, що "відносини Стармера з Трампом настільки міцні", що більше нічого й не потрібно.
Проте, на думку The Times, рішення Даунінг-стріт спочатку заблокувати можливість для президента Трампа дозволити американським літакам використовувати британські бази для ударів по Ірану відкриває новий, більш конфліктний розділ у так званих "особливих відносинах".
Сидячи в Овальному кабінеті у вівторок поруч із канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом, президент США дав зрозуміти, що вважає відносини зіпсованими. Він скаржився, що США знадобилося "три чи чотири дні", аби отримати дозвіл від Великої Британії, і розкритикував Стармера особисто, заявивши: "Це не Вінстон Черчилль, з яким ми маємо справу".
Як нагадує видання, ця заява пролунала після того, як Трамп робив подібні коментарі під час телефонних розмов із британськими журналістами цього тижня. За його словами, невдоволення поділяють і старші республіканці. Міністр Трампа з питань війни Піт Гегсет цього тижня, схоже, мав на увазі Велику Британію, коли накинувся зі словами: "так багато наших традиційних союзників, які заламують руки й "перлинки стискають", мнуться й вагаються щодо застосування сили".
На думку The Times, питання в тому, наскільки це фатально: чи це просто спалах роздратування Трампа, чи чергова ознака більш тривалого розколу у відносинах? Це відбувається після того, як адміністрація призупинила технологічне партнерство Велика Британія/США і раніше критикувала угоду щодо архіпелагу Чагос, де США хотіли завдавати ударів із Дієго-Гарсії.
У певних колах є відчуття, що у питанні Ірану Британія певною мірою стала побічною жертвою ширшої дискусії, яка нині розгортається в Америці щодо війни та її обґрунтування.
Останніми днями від команди самого Трампа лунають різні версії. Віцепрезидент Джей Ді Венс казав, що йдеться про недопущення отримання Іраном ядерної зброї. Державний секретар Марко Рубіо припускав, що США були змушені діяти, оскільки Ізраїль планував розпочати війну самостійно. Трамп у вівторок сказав, що це неправда: якщо вже на те пішло, то це він "підштовхнув" ізраїльтян до дій. Інші (включно з президентом час від часу) говорять про зміну режиму.
На тлі всього цього, пише The Times, Трамп вирішив "застовбити простір": зателефонував кільком журналістам, аби його наратив залишався головним. Іспанському писаці він, щоправда, ще не дзвонив, попри те, що назвав Іспанію ще однією країною, винною в "неспівпраці".
Хоча Трамп погрожував перекрити торгівлю з Іспанією, значно більше його турбує Велика Британія як союзник. Дипломати вважають, що Трамп більше інвестований у відносини з Великою Британією; його симпатія частково зумовлена шотландським походженням матері та любов'ю до монархії.
Ті, хто близький до нього, кажуть, що він щиро здивувався відмові найближчого союзника на початку воєнних дій "зіграти" разом, навіть попри довгу історію того, як дві країни по-різному підходять до питання законності війни. Видання нагадує, що у 1999 році щодо Косово Тоні Блер і Білл Клінтон керували інтервенцією, але британське обґрунтування більше спиралося на гуманітарні підстави. Трамп раніше критикував угоду щодо архіпелагу Чагос, коли Велика Британія не підтримала США в питанні Гренландії, але відносини погіршилися ще більше, коли стало зрозуміло, що Вашингтону потрібен дозвіл для початку ударів.
Велика Британія сказала "ні" тому, що тоді це сприймалося як гіпотетичне запитання. Розрахунок змінився в суботу вдень, коли США вже розпочали дії, і тепер Британія надає допомогу, яку європейським країнам було б складно відтворити. Та для частини Вашингтона це не має значення: перша реакція – символічна, і вони сприймають британське керівництво як слабке й безхарактерне, констатує The Times.
Один представник адміністрації додає, що формулювання Стармера про те, що зміну режиму "неможливо зробити з неба", виглядає як пряма критика президента. Це збігається з тим, що на Стармера тиснуть, аби він краще відображав погляди парламентської фракції лейбористів і зміщувався лівіше. Є чимало депутатів і виборців, які хотіли б жорсткішої лінії щодо Трампа – того самого, хто раніше применшував жертви сил НАТО в Афганістані, перш ніж (після тиску з боку Великої Британії) вийти й похвалити британські війська.
Якщо Трамп вирішить діяти агресивніше щодо британського уряду, у його власному таборі знайдеться чимало охочих із задоволенням підбурювати його до цього, прогнозує британська газета.
І адміністрація Трампа, і рух MAGA уважно стежать за Британією – більше, ніж за більшістю європейських країн. Трамп і Венс проводили час у Британії влітку. Для багатьох це особисте: у них є те, що один інсайдер називає "родовою тугою за Великою Британією". В очах MAGA занепад Заходу може бути екзистенційним, тому політику на кшталт масової імміграції вони вважають загрозою для США навіть тоді, коли все відбувається по той бік Атлантики. У сфері торгівлі американських переговорників уже дратує британський розворот ближче до Європи.
The Times нагадує, що адміністрація Трампа давно має значно більше спільного з британськими правими у питанні цінностей, ніж із лейбористським урядом. Коли Найджел Фарадж виступав на вечірці GB News у Вашингтоні торік, його зустрічали як героя – із присутністю високопосадовців адміністрації. Це означає: якщо відносини Трампа зі Стармером і далі погіршуватимуться, адміністрація навряд чи відвернеться від Великої Британії; натомість вона може активніше взаємодіяти з конкуруючими партіями.
Інтерес Трампа до Великої Британії навряд чи зникне. Представники Білого дому кажуть, що він дуже чекає очікуваного візиту короля навесні з нагоди 250-ї річниці незалежності. Хоча дипломатичні канали залишаються відкритими, здатність Стармера маневрувати поруч із непередбачуваним Білим домом щодня стає дедалі складнішим завданням, завершує статтю The Times.
Джерело: The Times
