Сьогодні міста огортають збройні сили. Армії просто недостатньо великі, щоб оточувати цілі міста. Битви за них тепер відбуваються всередині самих міст, коли залучені війська сходяться у вирішальних точках. Через скорочення сил міська битва перетворилася на серію локальних мікрооблог, в яких бійці борються за будівлі, вулиці та райони.
Ентоні Кінг, "Міська війна у двадцять першому столітті"
За останні 48 годин план Цахалу щодо Гази або, принаймні, ця фаза плану, стали більш зрозумілими.
План, розроблений Армією оборони Ізраїлю, і який зараз реалізується, схоже, полягає в тому, щоб ізолювати місто Газа та північну частину Гази на початковій фазі наступу. Ця ізоляція є складовою ширшої стратегії, яку Чарльз Найт і Катя Теодоракіс описали як "SLICE-ing (стратегія, локалізація, ізоляція, звуження і ліквідація)".
Як показують останні карти від War Mapper, ізраїльтяни ведуть наступ на Газу за трьома окремими осями:
- вісь наступу 1 – наступ на південь паралельно узбережжю з півночі Гази;
- вісь наступу 2 – наступ на північний схід Гази в напрямку Бейт-Хану;
- вісь наступу 3 – наступ на схід Гази, на південь від міста Газа, в напрямку узбережжя.
Карта Гази, яка показує просування Ізраїлю (Джерело: @War_Mapper у Twitter/X)
Щоб дати уявлення про масштаби, відстань від північного кордону Гази на лінії "Вісь наступу 1" до місця зустрічі з ізраїльськими військами на лінії "Вісь наступу 3" становить приблизно 18 кілометрів. Це може здатися невеликою відстанню, але це майже повністю забудовані міські райони. Це не буде ані швидким, ані легким просуванням.
Вісь просування 3 набагато коротша – близько 7,5 кілометрів, і вона проходить переважно через менш щільно забудовані райони. Це видно з карти, яка показує, що ізраїльтяни майже завершили просування до узбережжя.
Південний кордон. Ця місія не буде легкою
Операція "Південний кордон" є важливою частиною цього етапу ізраїльської місії зі знищення Хамасу. Ізоляція частин міських районів при проведенні операцій у міському середовищі є ключовим принципом для такого роду операцій. Як зазначається у спільній доктрині США з цього приводу:
Вибірково ізолювати ключові частини міського середовища. Контролювати приплив у міське середовище людей, матеріальних засобів та інформації, які можуть допомогти підтримати супротивника.
Хоча просування до узбережжя може відбуватися швидко, далі ця операція тільки ускладнюється. Ізраїльтянам потрібно буде встановити кордони на південному і північному напрямках. Війська, що стоятимуть на півдні, мають запобігти просуванню бойовиків Хамасу на північ, щоб допомогти бойовикам північної частини Гази, але водночас забезпечити доступ до надзвичайних гуманітарних поставок.
Північний кордон повинен буде сприяти потоку цивільних біженців на південь, одночасно намагаючись зупинити бойовиків Хамас, які тікають у тому ж напрямку. Важливим завданням буде не тільки виявлення бойовиків Хамас, які можуть використовувати біженців як прикриття для втечі, але й підготовка ізраїльтян до нападів Хамас на контрольно-пропускні пункти з метою вбивства великої кількості військовослужбовців Цахалу і цивільного населення.
Цей кордон, по суті, забезпечує облогу північної частини Гази, поки ізраїльські війська прокладають собі шлях через місто. Цю тему нещодавно досліджував Амос Фокс у War on the Rocks. Він зазначає, що:
Облоги, однак, не є ані аномалією сучасного збройного конфлікту, ані результатом поганої тактики чи виснажливих способів ведення війни. Дослідження демонструє, що 60 облог різного масштабу і тривалості супроводжували конфлікти з часів закінчення Холодної війни. Більше того, всі 60 облог відбувалися в міських районах. Враховуючи це, не буде перебільшенням припустити, що облоги займатимуть центральне місце в конфлікті, що наближається.
Хоча місія на південному кордоні відрізняється від тієї, що відбувається на півночі Гази, вона не буде легкою. І вона відіграватиме вирішальну роль в операціях на півночі, а також в наступних ізраїльських операціях.
Північні напрямки наступу. Це займе час, а годинник цокає
Встановивши цей південний кордон і облогу північної Гази, Цахал також намагатиметься знайти інфраструктуру Хамасу на півночі Гази і перехоплювати бойовиків, що прямують на південь. Для цього будуть задіяні пілотовані і непілотовані літаки, а також засоби радіоелектронної розвідки й агентурна розвідка. Вони також включатимуть наземні операції, над землею і під землею.
Таке просування і зачистка північної частини Гази займе певний час – можливо, тижні або місяці. За цей час Ізраїлю необхідно буде збалансувати військову ефективність своїх операцій зі знищення Хамасу (і будь-яких інших ворожих сил), уникаючи жертв серед цивільного населення і водночас стежачи за неминучим стратегічним годинником (терпінням союзників), який цокає.
Під час кризи між Ізраїлем і Газою у 2021 році, після дев'яти днів війни, президент Байден, очевидно, повідомив ізраїльському прем'єр-міністру: "Ей, друже, у нас закінчилася злітно-посадкова смуга". Після того, як Нетаньягу наполягав на продовженні війни, Байден сказав йому: "Все скінчено". Через два дні було оголошено про припинення вогню. Як я вже писав у попередніх статтях, Ізраїль, можливо, має зараз "більше злітно-посадкової смуги" через жахливі атаки, яких він зазнав 7 жовтня, але ця смуга не нескінченна. Йому потрібно буде досягти своїх військових цілей і закласти фундамент для більш довгострокових політичних цілей, перш ніж стратегічний час сплине.
Військові показники успіху операції. Та на що очікувати після знищення Хамасу
На цьому етапі корисно розглянути, якими можуть бути оперативні мірила успіху Ізраїлю в його операції на півночі Гази. Зазначу, що це показники успіху, зосереджені на військовій операції в Газі. Повинні існувати і більш стратегічні показники, наприклад, ті, що зосереджені на дипломатичних та інформаційних цілях.
По-перше, Ізраїль захоче знищити якомога більше керівників Хамасу. Це ключова частина деградації всієї організації, оскільки повне знищення Хамасу (та ідей, які він відстоює), ймовірно, неможливе. Але вбиваючи лідерів Хамасу, Ізраїль уповільнює його регенерацію і карає винних за 7 жовтня.
По-друге, Ізраїль захоче знищити запаси боєприпасів та інших матеріальних засобів Хамасу. За ізраїльськими оцінками, після 7 жовтня Хамас використав близько 50% своїх запасів ракет і боєприпасів. Отже, навколо Гази все ще ховаються тисячі ракет, які ізраїльтяни захочуть знайти і знищити. Виявлення цих запасів зменшить ймовірність ракетних атак на Ізраїль (принаймні з Гази), а також надасть корисний матеріал для кампаній стратегічного впливу країни.
По-третє, Ізраїль захоче знайти і знищити інфраструктуру підтримки Хамасу. Сюди входить мережа тунелів, а також конспіративні квартири, бункери та інші об'єкти, що використовуються для підтримки командування й управління Хамасом, проведення операцій, виробництва і поширення пропаганди, збору коштів і матеріально-технічного забезпечення.
По-четверте, Ізраїль намагатиметься звести до мінімуму жертви серед цивільного населення. Незважаючи на інформаційну кампанію Хамасу та інших організацій про те, що Ізраїль навмисно обстрілює цивільних, ізраїльтяни мають численні процедури попередження про майбутні військові удари. У цій новій статті, опублікованій Інститутом Лібер у Вест-Пойнті, це питання розглядається більш детально. Варто також зазначити, що, як зазначив редактор оборонного відділу журналу The Economist Шашанк Джоші, "попередження – це лише одна частина картини. Попередження чи ні, напад все одно має бути законним в інших відношеннях".
По-п'яте, враховуючи повідомлення про переговори про міжнародні сили для Гази, остаточним показником успіху може стати діяльність, спрямована на створення умов для входження і створення міжнародних миротворчих сил після того, як Ізраїль знищить Хамас. Як заявив Державний секретар США в Комітеті з питань асигнувань Сенату:
Ми не можемо допустити повернення до статус-кво, коли Газою керує Хамас. Ми також не можемо допустити – й ізраїльтяни самі починають з цієї пропозиції, щоб Ізраїль керував або контролював Газу.
Паралельні операції. Ізраїль тримає значні ресурси в резерві
Нинішній оперативний план, який ізраїльтяни, схоже, виконують, має ще одну перевагу. Хоча зараз найбільша увага приділяється підготовці Ізраїлю до атаки на Газу, це не єдиний виклик безпеці, який стоятиме перед ізраїльськими лідерами. Якою б великою і боєздатною не була Армія оборони Ізраїлю, якщо вона рішуче візьме участь у бойових діях в Газі, Цахал захоче уникнути воювати на другому чи третьому фронті.
Але якщо Хезболла і її прихильники в Ірані побачать можливість відкрити другий фронт проти Ізраїлю, вони можуть це зробити. Ізраїльські політичні і військові лідери подбають про те, щоб у них було достатньо сил на півночі Ізраїлю для стримування такого нападу.
А Західний берег річки Йордан навряд чи можна назвати тихим і спокійним районом. Останнім часом на Західному березі спостерігається сплеск насильства, починаючи з протестів і закінчуючи насильством з боку ізраїльських поселенців. Загрозу для Ізраїлю становить і низка інших акторів, зокрема сирійці та іранці.
Тому, зосередившись лише на частині Гази, Ізраїль тримає значну частину своїх мобілізованих військ у резерві. Він може використати цей резерв для посилення операцій в Газі або на випадок непередбачених обставин на півночі Ізраїлю чи на Західному березі річки Йордан.
На Ізраїль чекає багато запеклих боїв. Але яка наступна фаза?
У певний момент у майбутньому Ізраїль конкуруватиме у своїх операціях на півночі Гази. Після завершення наступу Цахал може вивести війська, передати владу міжнародним силам або продовжити операцію на південь.
Але уряд Ізраїлю також усвідомлює, що, незважаючи на його бажання знищити Хамас на всій території Гази, його союзники мають лише обмежену стратегічну витривалість для підтримки цієї мети. Тому Ізраїль, ймовірно, визначив пріоритетом північну частину Гази на випадок, якщо встигне зачистити лише її частину. Він переоцінить свої подальші дії, коли здаватиметься, що ця операція наближається до завершення.
Незалежно від того, чи будуть інші етапи після цієї битви за місто Газа, найближчими днями і тижнями на нас чекає багато запеклих, кровопролитних боїв на землі і під землею. Ми також продовжимо спостерігати за жорстокою інформаційною війною, яка вирує по всьому світу, а також за численними дипломатичними ініціативами, як-от потенційне введення миротворчих сил після завершення бойових дій.
Наразі Ізраїль, схоже, просувається вперед у виконанні свого задекларованого наміру знищити Хамас.
Беньямін Нетаньягу погано підготовлений до війни і миру. І це може позначитися на військовій операції
Тим часом The Economist пише про політичну боротьбу, яка точиться всередині Ізраїлю щодо ведення війни, її наслідків і того, хто приймає рішення. У її центрі – Беньямін Нетаньягу, домінуюча фігура в ізраїльській політиці вже понад два десятиліття, який зараз може виявитися не тією людиною, яка опинилася не в тому місці і не в той час. Багато хто вважає, що він втратив довіру ізраїльської громадськості і намагається ефективно керувати військовим кабінетом. Він також є малоймовірним кандидатом для реалізації рішення про дві держави, якого неявно вимагає Америка в обмін на підтримку наступу. 31 жовтня Ентоні Блінкен, державний секретар США, заявив у Конгресі, що він підтримує "оновлену" Палестинську адміністрацію, яка керуватиме Газою після того, як Ізраїль піде з неї.
За інформацією видання, значна частина громадськості покладає на пана Нетаньягу відповідальність за невдачі, що призвели до нападу Хамасу. Незважаючи на провину керівників армії і розвідки, вони залишаються набагато популярнішими за очільника уряду. Згідно з одним із нещодавніх опитувань, половина ізраїльтян довіряє командуванню Армії оборони Ізраїлю, тоді як лише п'ята частина з них має однакову довіру до прем'єр-міністра та до керівників Цахалу. І лише незначна меншість довіряє Нетаньягу більше, ніж військовому командуванню.
Як наслідок, це посилило розбіжності між ними. Нетаньягу почав публічно критикувати своїх генералів: наступного дня після того, як сухопутні війська увійшли до Гази, він звинуватив керівників військової розвідки і служби безпеки Шин-Бет у тому, що перед атаками 7 жовтня вони дали оцінку, згідно з якою "Хамас був стриманий і шукав примирення". Він видалив цей допис у соцмережі Х після публічної критики з боку членів військового кабінету.
Видання зазначає, що ці розбіжності впливають на прийняття військових рішень. Саме через них солдати Цахалу сиділи на плацдармах біля Сектора Гази протягом двох тижнів, поки не був відданий наказ про вторгнення. Заявлені цілі Ізраїлю залишаються – знищити військовий потенціал Хамасу і повалити його уряд в Газі. Але якщо ці цілі будуть досягнуті, генералам потрібно бути готовими до вакууму влади на наступний день. "Хто гарантуватиме, що Хамас не повернеться і не візьме на себе відповідальність за понад 2 мільйони цивільних осіб у зруйнованому війною регіоні?" – ставлять питання журналісти. За їхніми словами, керівники служб безпеки скаржаться, що не отримали жодних директив від уряду з цього приводу. Ізраїль мобілізував 360 тисяч резервістів за величезну ціну для економіки, тож планувальники війни повинні знати, коли можлива часткова демобілізація.
Незважаючи на низку інших проблем The Economist вважає, що Нетаньягу утримається, попри широкомасштабні протести проти уряду і його неліберальної законодавчої програми, які відбувалися протягом багатьох місяців до терактів 7 жовтня. Вони були призупинені, а його коаліція призупинила дію "не пов'язаних з війною" законів. Бунтівні настрої всередині коаліції поки що теж не становлять загрози, оскільки для повалення пана Нетаньягу потрібна більшість у Кнесеті для призначення альтернативного прем'єр-міністра. У роздробленій політичній системі Ізраїлю жоден інший кандидат наразі не може заручитися такою підтримкою, переконане видання. "Поки що Нетаньяху тримається. Ізраїль здатен вести війну в Газі і може навіть досягти успіху в поваленні Хамасу. Але в один із найбільш випробувальних моментів в історії Ізраїлю людина, яка керує країною, не має відповіді на питання, що буде далі", – завершує статтю британське видання.
Джерело: The Economist
