"Ердоган зазнав поразки на вирішальних виборах мера Стамбула на тлі зростання популярності світської опозиції. Тріумф опозиції в Стамбулі, де президент інвестував значні виборчі ресурси, додає сил опозиційній партії, яка зазнала поразки на загальних виборах минулого року", – пише європейська філія Politico.
Як стверджує видання, за попередніми результатами головна опозиційна партія країни здобула перемогу на регіональних виборах по всій країні. Зокрема, опозиційна Республіканська народна партія (CHP) перемогла у п'яти найбільших містах країни і це розглядають як переломний момент для політичної сили, що все ще не оговталася від перемоги Ердогана на президентських виборах у Туреччині в травні 2023 року.
У своїй переможній промові, виголошеній пізно ввечері в неділю, Імамоглу сказав, що результати місцевих виборів матимуть великі наслідки для політичного майбутнього країни. "Від завтрашнього дня Туреччина розквітне в нову еру демократії. 31 березня 2024 року – це день, коли закінчиться ерозія демократії і демократія почне відновлюватися", – сказав він великому натовпу в Стамбулі.
Як зауважує Politico, Імамоглу розглядається як майбутній суперник Ердогана, і перемога в місті, яке піднесло нинішнього президента до національної слави, коли він став мером 30 років тому, є символічним досягненням.
Американська Washington Post наголошує, що перемога на виборах мерів і депутатів місцевих рад стали першою для CHP за більш ніж двадцять років правління Ердогана. І це стало вражаючим поворотом для CHP менш ніж через рік після того, як її кандидат зазнав поразки від Ердогана на президентських перегонах.
"Кандидати від опозиційної CHP виграли вибори в муніципалітетах у 35 з 81 провінцій Туреччини і зберегли або отримали контроль над п'ятьма найбільшими містами країни – приголомшлива перемога, яка змусила прихильників опозиції замислитися над тим, що могло б статися, якби вони виставили більш харизматичного кандидата на минулорічних президентських перегонах супроти Ердогана", – вважає WP.
Натомість британська The Times зазначає, що Імамоглу вперше переміг у Стамбулі 2019 року після спірних виборів, які були скасовані і проведені повторно. Відтоді він зарекомендував себе як найпопулярніша фігура в опозиції, і багато турків сподівалися, що він стане кандидатом у президенти на минулорічних національних виборах. Рішення обрати замість нього Кемаля Кілічдароглу, багаторічного лідера CHP, призвело до розколу всередині партії, а згодом і до розпаду шестипартійної опозиційної коаліції.
Водночас, на думку WP, перемога підвищила статус Імамоглу як, можливо, найпотужнішого суперника Ердогана, менш ніж через п'ять років, як він вирвав крісло мера міста з-під десятиліть контролю з боку чинного президента та здобув національну популярність. Після кампанії, яка була зосереджена на місцевих проблемах – відродженні Стамбула, готовності міста до землетрусів – Імамоглу в неділю заявив про свою перемогу в більш широкому сенсі, націлившись на авторитарне правління Ердогана.
Як зауважує в іншій публікації Washington Post, Імамоглу чітко сформулював своє переобрання в глобальному контексті, представивши свій успіх як знак того, що опозиційні партії та виборці можуть протистояти виборчим автократіям, подібним до тієї, яку встановив Ердоган в останні роки свого правління. Екрем Імамоглу заявив радісному натовпу, що результати виборів означають "кінець одноосібного правління", і сказав, що в місті встановилася "нова культура".
Зі свого боку Wall Street Journal наголошує, що Стамбул – це стратегічний і символічний приз для опозиції. Адже місто, яке розташоване на березі Босфору, що розділяє Європу та Азію, з 16-мільйонним населенням є світовим центром культури і торгівлі, а також економічним серцем Туреччини, на яке припадає 30% загального ВВП країни.
"Ми спостерігаємо найбільш рішучу перемогу опозиції за останню чверть століття", – зазначив голова консалтингової компанії Sanda Global Селім Сазак з Анкари, який консультував кілька кампаній під час місцевих виборів.
Реакція Ердогана. Раптом він визнав поразку
The Times звертає увагу, що Ердоган зробив рідкісний крок, визнавши поразку, і пообіцяв "оновити" свою партію після того, як вона зазнала найбільшої поразки на виборах за останні два десятиліття.
Politico додає, що Ердоган пообіцяв прислухатися до послання турецьких виборців. "31 березня – це не кінець для нас, а поворотний момент", – сказав він. За інформацією видання, ісламістська партія Ердогана АКP набрала 35,7%, при цьому втративши свої консервативні опорні пункти, включаючи Адияман, Афьонкарахісар і Зонгулдак.
Зробивши екскурс в історію, WP нагадує, що політична кар'єра самого Ердогана злетіла після його успішного перебування на посаді мера Стамбула три десятиліття тому. Ердоган, який народився в мегаполісі в сім'ї скромних мігрантів з чорноморського узбережжя Туреччини, спершу зробив ставку на свою легітимність, спираючись на досвід компетентного, амбітного управління, включаючи будівельний бум і масштабні громадські роботи, проведені під його керівництвом у Стамбулі. Його звернення до робітничих класів міста,зокрема до більш побожних переселенців із турецьких глибинок, згодом стане основою його бренду релігійно забарвленого популістського націоналізму – ідеології, яка виступала проти старого істеблішменту світських еліт, але зараз працює в рамках неліберального режиму, який утримує Ердогана при владі.
Економіка згубила Ердогана. Інфляція залишається
На думку запрошеної наукової співробітниці Європейського інституту Лондонської школи економіки Селін Насі, вибори свідчать про те, що економічні чинники взяли гору над суперечливою політикою ідентичності Ердогана. Туреччина вже кілька років бореться з захмарною інфляцією, і, згідно з офіційними даними, ціни все ще зростають на 67% на рік.
"Консервативні виборці покарали AKP на виборчих дільницях за кризу вартості життя", – вважає Насі.
Криза призвела до того, що мільйони турецьких громадян опинилися за межею бідності. Ердоган каже, що він прагне контролювати інфляцію, одночасно розширюючи економіку.
Як зауважує Washington Post, попри призначення Ердоганом минулого року авторитетної економічної команди та його рішення дозволити Центральному банку підвищити процентні ставки до найвищого рівня за останні десятиліття, інфляція продовжує залишатися на рівні близько 70 відсотків.
Старший науковий співробітник вашингтонського аналітичного центру Фонду захисту демократій Сінан Чідді погоджується, що результати свідчать про більш широке невдоволення правлінням Ердогана. За його словами, це не докір посереднім кандидатам у мери від AKP, це загальнонаціональне засудження Ердогана і AKP.
Подальші перспективи Туреччини. У Ердогана проблема наступника
На наступні чотири роки не заплановано жодних великих виборів. Ердоган, ймовірно, намагатиметься продовжити своє правління у 2028 році і, як висловився старший науковий співробітник Вашингтонського інституту близькосхідної політики Сонер Чагаптай, прагнучи "відновити клуб" правих націоналістів та ісламістів, які допомагають йому і APK отримати понад 50 відсотків голосів виборців. Але це може виявитися складнішим завданням, ніж багато хто очікував раніше.
Після виборів 2023 року "багато аналітиків дійшли висновку, що турецька політика є досить передбачуваною, що Ердоган постійно перебуває при владі без жодного реального претендента", – заявив Чагаптай. Але тепер увага прикута до посередності кандидатів, які балотувалися під його прапором і зазнали поразки зі значним відривом у таких містах, як Стамбул та Анкара. "У Ердогана зараз проблема наступника. Будь-хто, кого він виставляє як довірену особу, зазнає жахливого провалу", – додав експерт.
WSJ підкреслює, що ці вибори мають далекосяжні наслідки для Туреччини і для Ердогана, який накопичив величезну владу за понад 20 років перебування на чолі країни. Результати опозиції сприятимуть її зусиллям, спрямованим на послаблення влади Ердогана.
"Це попереджувальний знак для Ердогана, навіть якщо його немає у виборчому бюлетені. Це серйозний удар символічно. Це великий політичний удар", – вважає політолог зі Стамбульського університету імені Озєгіна Еврен Балта.
Редакція Wall Street Journal у своїй колонці наголошує, що Туреччина потребує кращого управління, а Захід – кращого союзника НАТО в особі Анкари. Видання нагадує, що мінливий Ердоган купив у путіна системи протиракетної оборони, незважаючи на заперечення США. Він був проблемним другом для Європи і США, зокрема заарештовував американців за сумнівними звинуваченнями. Результати ж місцевих виборів свідчать про те, що турецька демократія ще не померла.
"Чи закінчується епоха Ердогана в Туреччині?" – задається питанням WSJ.
Джерела: Politico, Washington Post, Wall Street Journal, The Times
