У Львові в рамках "Тижня українського кіно на підтримку Олега Сенцова" презентували фільм режисера із Сімферополя, який наразі перебуває у СІЗО в Москві, - "Гамер". Це єдина стрічка режисера, яку він самостійно спродюсував (бюджет – $20 тис) і до якої написав сценарій.
На відкритті тижня документального кіно голова Держкіно Пилип Іллєнко розповів, що зараз "Сенцов – вже не просто режисер, а символ", образ російської агресії.
Проте ми не оцінюватимемо фільм крізь призму долі його творця, а проаналізуємо кіно, як мистецьке творіння.
Олег Сенцов зняв стрічку "Гамер" у 2011 році. Для цього він продав власний кіноклуб. Це фільм біографічний (режисер займався кіберспортом близько 10 років) та авторський, не для широкого кола глядачів.
Стрічку знімали в Сімферополі. Герої кінокартини розмовляють російською, проте в рамках "Тижня українського кіно" його озвучили українською. Таким чином, склалось враження, наче ти переглядаєш закордонний фільм, адже звукоряд не збігався із мімікою героїв.
Кінокартина оригінальна, бо вона охоплює вузьке та маловідоме закрите суспільне коло – людей, які живуть комп'ютерними іграми – геймерів. Головний герой фільму – хлопчина Олексій (Владислав Жук) на прізвисько Косс, який щойно закінчив школу. Він не відвідує заняття у технікумі, а присвячує себе комп'ютерним іграм.
ЧИТАЙТЕ: Два дні та одна ніч у пошуках людяності
Його інтерес не простий, а професійний: Косс бере участь у змаганнях геймерів. Він не уявляє свого життя без обов'язкового п'ятигодинного тренування із мишкою, навушниками біля комп'ютера. Олексій виграє змагання всеукраїнські та потрапляє на чемпіонат світу з комп'ютерних ігор (World Cyborg Games). Він марить тим, щоб бути першим і наголошує на тому, що головне – перемога. У фіналі, який відбувається в Лос-Анджелесі - посідає друге місце: "Хтось хоче, а хтось отримує".
Решту стрічки ми спостерігаємо за його переживаннями через програш та думки про те, що ж робити далі. Олексій намагається повернутись до життя простого підлітка ,без ігор, і з часом йому це вдається: він ходить на прогулянки з друзями, замість комп'ютерної мишки бере до рук футбольний м'яч. До того ж про його друге місце (майже перемогу) знають лише знайомі-геймери, для інших, однокласників і знайомих, - він просто мовчазний невдаха.
Кінокартина без фіналу. Головний герой більшу частину стрічки думав, що ж робити далі. І фільм так залишається без логічного завершення, без розв'язки. Режисер нас затягує в життя Олексія, але не показує виходу, вирішення його проблеми/навчання/любові до ігор. Глядач так достеменно і не розуміє чим спричинені переживання Косса: тим, що він посів друге місце (перфекціонізм), чи тим, що розчарувався у комп'ютерних іграх (меланхолія), чи думками про свою майбутню долю (дорослішання).
Головні герої стрічки – непрофесіональні актори. Складалось враження, що вони не грають, а просто поводять себе, як і в реальному житті. До прикладу Олексій не виявляв практично жодних емоцій, він був понурим, замисленим і невдоволеним впродовж усієї картини. Байдуже чи він грав веселого Олексія напідпитку, чи сумного через програш на світовому чемпіонаті.
ЧИТАЙТЕ: "Сімейка монстрів": не варто боятись коробок
Сенцов відтворює пострадянське життя підлітків із різними соціальними проблемами: спілкування батьки-діти, молодіжний алкоголізм, куріння. Хлопці та дівчата святкували свої перемоги із пивом і горілкою, а курили усі герої-підлітки, окрім Олексія. До того ж продавці легко продають алкоголь малолітнім.
Стрічка про пострадянське суспільство демонструє життя, як воно є: її знімали не в студії, а у трамваях, геймерських клубах, чи просто на вулицях Сімферополя. Варто зауважити, що завдяки цьому звукоряд кінокартини - неякісний, деякі діалоги було ледь чути через шум навколишнього світу (попри те, що дивились стрічку з українським дубляжем).
Цей фільм демонструє буденне українське життя: на столі в квартирі матері та Олексія - пляшка мінеральної води "Моршинська", а всюди в місті - російськомовні бігборди та надписи. З ним контрастує інша українська стрічка, яка нещодавно вийшла у порокат - кінокартина "Плем'я" Мирослава Слабошпицького, де зйомки проводились без акценту на українські реалії.
не було так сильно відчутно дислокації головних героїв, режисер більше сцен знімав так, щоб не було помітно України.
Кінокартина не для широкого кола глядачів. У ній немає екшену – є лише монотонні події, які повільно розгортаються, немає сильних емоцій, а тільки буденність і сірість.
Лейтмотивом картини є кадри із гри Quake, ілюстрація того віртуального і яскравого світу, в якому паралельно живе головний герой. З якого важче вибратись, адже ком'ютерний світ цікавіший, до того ж Косс себе в ньому почуває героєм. Цікаво було спостерігати за тим, як Олексій брав участь у змаганні і біля нього утворилось коло шанувальників, які уважно стежили за тим, що відбувається, і вболівали. Ми не бачили, як він грає, а лише спостерігали за його напруженим обличчям та різкими рухами рук. Ми мали змогу відчувати переживання, проте не розуміли, чому воно є. Наче спостерігали зі своєї печери за тінями від людей, не знаючи при цьому хто назовні.
Сенцов зняв цю стрічку ще у 2011 році, і лише зараз, коли він потрапив до російської тюрми, вона стала популярною. Це його перша спроба кіно, яке не розраховане на масового глядача. Це історія загубленої людини, яка, самотня, шукає свою дорогу. Фільм не є унікальним, майстерним творінням. Це сумна та депресивна стрічка про життя підлітка, його пошук себе і буденність для любителів авторського кіно.
Game over
Довідка:
Фільм "Гамер" відзначило журі низки міжнародних кінофестивалів, зокрема, Одеського МКФ та МКФ у російському місті Ханти-Мансійську. Картина брала участь у найпрестижнішому фестивалі авторського кіно Роттердамському МКФ, у конкурсній програмі МКФ GoEas у німецькому Вісбадені, а також демонструвалася на Київському МКФ "Молодість".
Олег Сенцов зі своїм наступним повнометражним ігровим проектом "Носоріг" виграв конкурс Держкіно й виборов право на державне фінансування. Режисер готувався незабаром розпочати фільмування цієї стрічки, проте його затримала ФСБ Росії 11 травня цього року. Його етапували до Лефортово.
Українського режисера звинувачують підривах проти ночі 9 травня 2014 саморобних вибухових пристроїв біля меморіалу Вічного вогню та пам'ятника Леніну в Сімферополі, а також підпалів офісів громадської організації Російська громада Криму і представництва партії "Єдина Росія" в Сімферополі 14 і 18 квітня цього року.
Влада Росії внесла режисера до списку терористів. Сам Сенцов під час своєї захисної промови у суді 7 липня заявив про те, що він не визнає анексії Криму Росією.
Вчора, 24 вересня Московський суд продовжив арешт Сенцова до 11 грудня.
Раніше з вимогою звільнити Олега Сенцова до президента Росії зверталися відомі у світі кінорежисери: Педро Альмодовар, Бертран Таверньє, Кен Лоуч, Анджей Вайда, Кшиштоф Зануссі та інші.
Про звільнення Сенцова клопотав і Союз кінематографістів та професійних кінематографічних організацій та об'єднань Росії.
