Він був непримиренним палієм війни та військовим злочинцем. Той факт, що він дожив як знаменитість у цій країні до 100 років, є ганьбою для США.
Місця останнього спочинку великих історичних постатей іноді прикрашають цитатами покійного. На могилі Карла Маркса на Хайгейтському кладовищі в Лондоні є напис "Робітники всіх країн, єднайтеся". На могилі Вільяма Блейка – довга цитата з його вірша "Єрусалим".
Радник Річарда Ніксона з національної безпеки і державний секретар Генрі Кіссінджер помер у середу у віці 100 років. Цікаво, яка цитата була б доречною на його могилі?
Можливо, інструкції, які Кіссінджер дав своєму заступнику Олександру Хейгу для килимового бомбардування Камбоджі в 1970 році: "Все, що літає, на все, що рухається". Це гарне і змістовне формулювання. Воно залишило б достатньо місця для всіх звичайних написів як "коханий чоловік і батько".
Якщо той, хто вирізьбить надгробок, захоче щось довше, щоб дійсно показати глибину і витонченість думки доктора Кіссінджера, він може процитувати його класичне обґрунтування рішення адміністрації Ніксона підтримати переворот 1973 року проти чилійського демократичного соціалістичного президента Сальвадора Альєнде:
"Я не розумію, чому ми повинні стояти осторонь і спостерігати, як країна стає комуністичною через безвідповідальність її народу. Ці питання є надто важливими для чилійських виборців, щоб дозволити їм вирішувати їх самостійно".
Цими днями можна почути багато прикметників на кшталт "суперечливий" і "поляризаційний", які використовуються для опису Кіссінджера. У багатьох випадках це буде змішано з повагою до його інтелекту і численних дипломатичних досягнень. "Він прийняв багато суперечливих рішень, але..."
Реальність така, що Генрі Кіссінджер був однією з найбільш жахливих фігур, які прийшли до влади у західному суспільстві після закінчення Другої світової війни. На нашій національній совісті лежить пляма, що "доктор К" так і не побачив тюремної камери.
Ми все ще здригаємося. Найкращі хіти Кіссінджера: В'єтнам, Камбоджа, Чилі та Східний Тимор
Одним із головних досягнень, яке зазвичай приписують Кіссінджеру, є його роль в укладанні Паризьких мирних угод, які поклали край американській участі у війні у В'єтнамі. Це цілковита правда.
Але угода, яку Ніксон і Кіссінджер прийняли в січні 1973 року, – це та угода, яку вони, можливо, разом саботувати кількома роками раніше, коли попередник Ніксона Ліндон Джонсон намагався домовитися про вихід з В'єтнаму. Є свідчення, що Кіссінджер передавав інформацію Ніксону, який, у свою чергу, заохочував південнов'єтнамських переговірників гальмувати переговори, сподіваючись отримати кращу угоду, коли саме він стане президентом.
Президент Річард Ніксон вітає новопризначеного державного секретаря Генрі Кіссінджера 22 вересня 1973 року.
Вони цього не зробили. Але, як зазначив покійний Крістофер Гітченс у своїй книзі 2001 року "Суд над Генрі Кіссінджером", "майже половина імен на цій стіні у Вашингтоні (йдеться про меморіальну стіну з іменами загиблих у В'єтнамі американців – iPress) вказані датою після вступу Ніксона і Кіссінджера на посаду". І це лише американці. "Ми все ще здригаємося, – писав Гітченс, – від підрахунку кількості в'єтнамців, лаосців і камбоджійців".
Захисники Кіссінджера стверджують, що не можна довести, що все, що він говорив Ніксону про переговори, було засекречено, але ніхто не заперечує, що чоловіки говорили про перемовини – про які Джонсон на той час не знав – і що збереглися записи розмов, де Ніксон говорив зі своїм персоналом про бажання "викрутити розвідний ключ" з мирної угоди Джонсона.
Що не викликає жодних сумнівів, так це те, що коли Ніксон поширив війну на нейтральну Камбоджу – рішення, яке він тримав у таємниці від американської громадськості, – доктор Кіссінджер особисто керував кампанією невибіркових бомбардувань. На одну лише Камбоджу було скинуто більше вибухових речовин, ніж Сполучені Штати скинули на всю Європу за весь час Другої світової війни.
Кількість жертв серед цивільного населення була приголомшливою, а руйнування країни призвело до приходу до влади геноцидних червоних кхмерів. Недарма знаменитий шеф-кухар Ентоні Бурден написав 2001 року, що "побувавши в Камбоджі, ви ніколи не перестанете хотіти забити Генрі Кіссінджера до смерті голими руками".
Аналогічним чином, загальновідомо, що Кіссінджер не лише захищав законність усунення обраного соціалістичного президента Чилі, але й заздалегідь змовився викрасти або вбити голову чилійської армії Рене Шнайдера, не тому, що сам Шнайдер був соціалістом чи комуністом, а лише тому, що він був конституціоналістом, який заперечував проти військового втручання в політику і, безсумнівно, заперечував би проти будь-якої спроби державного перевороту. Я кажу "викрасти або вбити", оскільки Шнайдера було вбито, але навряд чи можливо, що початковий план полягав у тому, щоб "лише" викрасти його.
Гітченс вичерпно аналізує документальні свідчення у "Процесі над Генрі Кіссінджером" і зазначає, що намір вбити Шнайдера, який, нагадаємо, був "конституційно налаштованим старшим офіцером демократичної країни, з якою Сполучені Штати не перебували у стані війни", чи вбивство Шнайдера під час невдалої спроби викрадення, не має особливого значення ні з юридичної, ні з моральної точки зору.
Гітченс писав: "За законами кожної правової країни, включно зі Сполучені Штати, злочин, скоєний з метою викрадення, обтяжує, а не пом'якшує покарання. Ви не можете сказати, коли біля ваших ніг лежить труп: "Я лише намагався його викрасти".
Я не буду перераховувати решту прикладів "знищення цивільного населення, вбивства незручних політиків, викрадення і зникнення солдатів, журналістів і священнослужителів" у різних країнах за наказом Кіссінджера і задокументованих у цій книзі.
Натомість зупинюся на одному останньому прикладі того, що ніхто не заперечує, що Кіссінджер зробив. Це навіть потрапило в некролог Кіссінджера, опублікований у New York Times.
До 1975 року Ніксон пішов з посади, щоб уникнути імпічменту за свої численні злочини, і його наступником став Джеральд Форд, який залишив Кіссінджера на його безпрецедентній подвійній посаді – радника з національної безпеки та державного секретаря. "Після поразки у В'єтнамі, – зазначається в некролозі New York Times, – були побоювання, що лівий уряд Східного Тимору також може стати комуністичним". Тож Форд і Кіссінджер схвалили вторгнення Індонезії до Східного Тимору.
Розсекречені документи показують, що ці двоє чоловіків знали про плани вторгнення "за кілька місяців". Вони також знали, що використання американської зброї під час вторгнення порушить законодавство США. "Я знаю, що таке закон", – цитують слова Кіссінджера, сказані його помічнику. Очевидно, йому просто було байдуже.
Згідно з проєктом Єльського університету щодо Східного Тимору, що є складовою Єльської програми вивчення геноциду, під час тривалої індонезійської окупації було вбито "до п'ятої частини" населення Східного Тимору, що робить цю різанину, в пропорційному вираженні, найгіршим геноцидом, який був здійснений де-небудь у світі з часів Голокосту. Подумайте про це, коли побачите в новинах людей, які вшановують пам'ять Кіссінджера як "державного діяча".
Пекло "Страшного суду" Мікеланджело. Яка країна могла б вшанувати цю людину?
В останні десятиліття свого життя "Доктор К" мав бути обережним у виборі країн, щоб не опинитися у поліцейській дільниці. Навіть деякі близькі американські союзники були під забороною. Наприклад, суддя в Іспанії хотів допитати Кіссінджера щодо іспанських громадян, які зникли в Чилі під час правління Піночета, після перевороту проти Сальвадора Альєнде.
Але у США до нього до кінця життя ставилися як до шанованого старшого державного діяча. Замовники телевізійних новин любили запрошувати його, щоб він висловив свою думку про геополітичні події. Президенти обох партій запрошували його до Білого дому, аби він давав поради з військових і дипломатичних питань.
Байден не встиг цього зробити на момент смерті Кіссінджера, але Картер зробив це, і Рейган теж. Так само як і Буш-старший, і Клінтон, і Буш-молодший, і Обама, і Трамп. Я не знаю, чи був хтось із них настільки нетактовним, щоб згадувати про Чилі, Камбоджу чи Східний Тимор у будь-якій із цих розмов. І я не впевнений, що він був би стурбований, якби вони це зробили. Він дожив до 100 років і, наскільки я знаю, ніколи не виказував ані найменшого жалю з цього приводу.
Як атеїст, я позбавлений такої втіхи, але ті, хто вірить у потойбічне життя, можуть втішатися думкою, що тепер він нарешті постане перед правосуддям.
Згідно зі статтею 2001 року в LA Weekly, письменник (автор сатиричних романів про політичну систему США – iPress) Гор Відал якось пішов з другом до Сікстинської капели і побачив доктора Кіссінджера, який "задумливо дивився" на "пекельну секцію "Страшного суду" Мікеланджело".
"Дивись, – сказав Відал своєму другові. – Він шукає помешкання".
Джерело: The Daily Beast
