Відносно короткий на сьогодні звіт з "повним фокусом" на аналізі "лише відносно обмеженої ділянки фронту" – на півдні Запорізького регіону.
***
Після знищення більшої частини російського ЗРК С-400 та кількох ЗРК "Бук" російської 71-ї зенітно-ракетної бригади (ось влучання у другий з двох, що були задокументовані на відео), в період з 9 по 11 липня, ПСУ здійснили серію ударів ракетами Storm Shadow. Наскільки можна підрахувати, лише за 9 та 10 липня було випущено близько 17-18 ракет (тобто задіяно щонайменше 9 літаків, або 4-5 літаків, кожен з яких здійснив по два вильоти), у тому числі:
- 3 по Скадовську;
- 6 по Бердянську;
- 7 по Токмаку;
- 1 по Новоолексіївці (між Мелітополем і Джанкоєм).
росіяни заявили про збиття трьох Storm Shadow, потім українського Мі-24 (за повідомленнями, їхніми перехоплювачами, але в районі Черевківки, що на південно-східній околиці Слов'янська, далеко від південного Запоріжжя) і двох Су-25 (за повідомленнями, в районі Садового і Тягинка, обидва в Херсонській області).
Однак одна з українських ракет, схоже, влучила в новий штаб 58-ї армії, в результаті чого загинув, зокрема, заступник командувача Південного ВО генерал-лейтенант Цоков.
Зараз, за даними чуток, деякі люди дуже розлючені, підкреслюю, дуже, моїм аналізом про те, що росія зазнає масових втрат особового складу і, таким чином, в довгостроковій перспективі програє цю битву.
...мабуть, тоді командувач 58-ї армії генерал-майор Попов був, за його власними словами, відсторонений від виконання обов'язків (читай: звільнений) за те, що "не" поскаржився "московським командирам" на великі втрати (фактично "масову загибель"), за те, що "не" поскаржився на ворожу артилерію, на відсутність постачання і контрбатарейного вогню, на відсутність розвідки і навіть розвідки для артилерії, за те, що "не" поскаржився на необхідність заміни і ротації своїх понівечених підрозділів, і на те, що він називає "зрадою і підлістю" з боку вищого командування (див. "московські командири")...
Натомість, будь ласка: (колишній) командир 58-ї загальновійськової армії... цей сучий син... скаржиться на те, що я вже неодноразово пояснював...
Але, агов, любителі Пудінга, я вам допоможу. І це дуже просто. Подивіться сюди: російські збройні сили справляються чудово. Просто чудово. Краще просто не буває. І все йде за планом спеціальної військової операції.
Так легко набирати і публікувати подібну нісенітницю в соціальних мережах – і відразу ж відчувати себе набагато краще, чи не так?
Задовольнивши (сподіваюся) пудінгоманів, перейдемо до аналізу.
Отже, так: генерал-майор Дєнис Лямін отримав наказ очолити 58-му загальновійськову армію. Наскільки я пам'ятаю, його остання посада – командир XXII армійського корпусу. Нагадаємо, що близько року тому XXII відповідав за північ Херсонщини (по пам'яті – сектор від Давидова мосту до Осокорівки). Після "жесту доброї волі" з правого берега Дніпра, ще в листопаді торік, він відповідає за оборону лівого берега Дніпра, від Чорного моря до району Олешків.
Чого можна очікувати від Ляміна?
Основною зоною відповідальності 58-ї армії є район Роботиного, на південь від Оріхова (наскільки мені відомо, відповідальність за район Старомайорське-Старомлинівка – колишній стик між 58-ою армією на заході та 36-ою на сході – зараз покладено на штаб 5-ї армії). Останні 7-10 днів, у відповідь на важкі втрати 70-го, 291-го та 1430-го мотострілецьких полків, Попов перекидав все більше своїх резервів на 1-шу лінію оборони. Врешті-решт, близько 10 км фронту були заповнені БАРС-1, БАРС-3, БАРС-11 та БАРС-14, а також 100-ю розвідувальною бригадою...
...і ні-ні, будь ласка, нехай це жодним чином не нагадує нікому про той бардак, який влаштували ЗСУ, перекидаючи в Бахмут 20 з гаком батальйонів з такої ж кількості різних бригад у січні-лютому цього року...
Але я відволікся... Якщо всі ці підрозділи повністю укомплектовані, то це десь приблизно 3 500 військових.
Додайте ще 300-400 вцілілих із кожного з трьох інших підрозділів – 4 000-4 500 солдатів.
...за підтримки близько 70 танків та 70 артилерійських знарядь (майже напевно на 50% менше, але давайте будемо обережними).
І найголовніше. Якщо додати вцілілих "висококваліфікованих професіоналів" (привіт Вінер-Нойштадту) з 22-ї і 45-ї бригад спецназу (це ще близько 2 000 військовослужбовців), то вийде близько 100 ПТРК – які, схоже, є найефективнішою російською зброєю в цьому секторі.
Справа в тому, що разом це близько 7 000, можливо, 8 000 військових, стиснутих у секторі фронту шириною приблизно 10 км і глибиною 5 км (або скажімо, 10 км, якщо враховувати всю артилерію [50-й і 292-й артилерійські полки], ППО [71-ша зенітно-ракетна бригада] і служби підтримки... але тоді ми вже говоримо про 10 000+ військових!).
І все це для боротьби, по суті, з двома українськими механізованими бригадами (47-ю і 65-ю). Скажімо, 3 000 солдатів.
Хіба це не беззаперечний доказ виняткового професіоналізму російських генералів, кращої російської військової стратегії і переваги російської зброї? І в жодному разі ніхто не повинен дійти думки, що зсрф сьогодні залежать від чисельності військ, щоб продовжувати воювати. Ні-ні.
Ні.
Ні.
Насправді, ніколи...
Зрештою, всі знають, що 58-а загальновійськова армія нещодавно захопила свій перший неушкоджений M2/3 Bradley (див. нижче). Поки що немає жодних доказів того, що їм вдалося витягти його з поля бою, але вже один цей захоплений Bradley виграє все і повертає агресивне, експансіоністське і нікчемне НАТО туди, де йому і належить бути. А це лінія Брюссель-Страсбург...
(Тим більше, що російська гімнопіармашина випустила набагато більше відео з недавніх боїв, ніж ЗСУ: неважливо, що 60-70% з них демонструють зіткнення ще з початку-середини червня. Насправді це ті самі сцени, які ми вже так часто бачили, "просто з іншого боку". Важливо те, що вони випустили більше відео. Що автоматично означає: росія перемагає у ееее... спеціальній військовій операції, а Україна "не може просунутися вперед"... дійсно, український контрнаступ провалився... ще 5 червня...).
А якщо серйозно: що може зробити Лямін?
Або що він може зробити краще (ніж Попов)?
На цей момент 47-ма і 65-та досягли південного краю величезних російських мінних полів, які вони розміновують вже більше місяця. Ось чому Попов відреагував, кинувши всі свої резерви на їхній шлях: чим більше російських військ українцям доводиться відстрілювати, тим повільніше вони просуваються.
Останнім резервом Ляміна були підрозділи 42-ї мотострілецької дивізії, а також ПВК "Редут" і "Пламя". Всі вони дислоковані в районі Токмака. Він може прийняти рішення про передислокацію 165-ї та 291-ї артилерійських бригад з Гуляйпільського напрямку в район Роботиного. Можливо, навіть перекинути 336-ту бригаду морської піхоти (якщо вона все ще приписана до 58-ї армії, а не діє як резерв 5-ї армії), аж з-під Володіного. Це дасть йому близько 4 000 солдатів, 20-30 танків і 50 гармат.
Як варіант, "московські командири" могли б продовжувати послаблювати позиції XXII корпусу та 49-ї загальновійськової армії і перекидати ще більше своїх частин на південь Запорізького фронту.
...і що тоді...?
Перш за все, будь-яке таке переміщення майже напевно буде виявлене українцями, що, в свою чергу, змусить їх переключити свою увагу на якусь іншу ділянку фронту. Тим часом вони вже встигли розчистити чимало проходів через різні російські мінні поля, а отже, вибір потенційних альтернативних маршрутів постійно збільшується.
Саме тому, шановний читачу, такий важливий вищезгаданий наступ українських Storm Shadow /SCALP-EG/HIMARS/MLRS на російські штаби, склади постачання, залізничну лінію, а віднедавна і на протиповітряну оборону на ділянці між окупованим Кримом, Мелітополем і Токмаком.
Допоки вони залишатимуться під таким тиском, як останні кілька тижнів, зсрф не матимуть змоги суттєво посилити 58-ту армію: навіть порт Бердянськ і місцеві російські військові бази підриваються одна за одною, як на Марсі...
Без сумніву, українська 47-ма мехбригада вже зазнала досить неприємних втрат. Навіть "важких", якщо хочете. Принаймні, у бойових машинах піхоти, які постачають США (менше – в особовому складі, який регулярно виходить з машин, що наїхали на міни або потрапили під російські ПТРК). Але "гладіатори" Попова (як він називає власні війська у своєму "прощальному посланні") гинуть десятками і залишаються стікати кров'ю до смерті.
І все, що можуть зробити "московські командири" – це замінити свого командира. Що ж, є від цього і плюси: одним ротом менше годувати південне Запоріжжя...
***
Доповнення: нарешті пристойна "теледокументалістика" такого роду (і на цю тему, зокрема), з чудовим англійським перекладом: Попасна...
Ніяких "журналістських" вкидів та соціальних мереж. Просто дають можливість ветеранам говорити. Просто must watch:
