Про що б не йшлося у його новій біографії, піддавшись на ядерний шантаж росії, бос соцмережі Х може лише заохотити нові погрози з боку путіна, переконує відомий історик Єльського університету Тімоті Снайдер на сторінках британської The Guardian.
Олігарх із Кремнієвої долини – можливо, найбагатша людина у світі – простягає руку своєму колезі-олігарху, людині, яка тримає палець на російській ядерній кнопці. Вони діляться секретом про дурість мас і вживають заходів, щоб урятувати нас усіх від самих себе. Завдяки їм двом світ врятовано від Армагеддону.
Це не зовсім версія позитивно оціненого твору антиутопічної фантастики, а радше сценарій, поданий у біографії Ілона Маска та його медіакампанії так, ніби все вже сталося. Хоча ні Маск, ні його біограф не можуть прояснити історію, як мультимільярдер, генеральний директор X (платформи, раніше відомої як Twitter), відмовився розширити покриття свого супутникового зв'язку Starlink для українських збройних сил минулої осені.
Маск зробив це тому, що росіяни (іноді він каже, що путін) сказали йому, що напад України на частину її власної території (Кримський півострів, окупований росією) призведе до російської ядерної відповіді. Це була брехня. Україна провела десятки операцій у Криму, деякі з них були досить видовищними. Здається абсурдним писати це речення, але жодна з них не призвела до ядерної війни. Чистим ефектом таких операцій була деескалація, оскільки такі атаки зменшують здатність росії нападати на українську територію.
Оскільки ми всі знаємо це з власного досвіду, ніхто не повинен був заявляти, що Маск запобіг ядерній війні, зупинивши атаку українців на російський корабель, пришвартований на українській території. Наче для того, щоб поставити крапку в цьому питанні, Україна атакувала декілька російських кораблів протягом останніх кількох днів. росія у відповідь пообіцяла відремонтувати їх. росіяни знають, що вони перебувають у стані війни і що іншій стороні дозволено давати їм відсіч.
Після 19 місяців війни більшість спостерігачів зрозуміли, що безперервні ядерні погрози росії – це психологічний тиск, спроба залякати Україну та її союзників і змусити їх капітулювати. Твердження про те, що Маск запобіг ескалації, переформатовує російську пропаганду і допомагає їй знайти нову аудиторію. Вона надає платформу для російської брехні, спрямованої на деморалізацію.
Насправді дії Маска збільшили шанси на ядерну війну. Завжди існує певний ризик, який росія підсилила, ініціювавши великий конфлікт. Україна зменшила ймовірність, проігнорувавши російський ядерний шантаж. Якби Україна капітулювала, то урок для решти світу був би чітким: ви повинні мати ядерну зброю – або для того, щоб усіх шантажувати, або для того, щоб уникнути шантажу. Українці прийняли б це рішення в умовах стресу, оскільки в разі вибуху ядерної зброї вона опинилася б на їхній території. Маск, якому нічого не загрожувало, натомість вирішив піддатися ядерному шантажу, тим самим заохочуючи [путіна до] його посилення.
Якщо вже на те пішло, то дії Маска також продовжили конвенційну війну. Після трьох великих перемог на полі бою минулого року українці мали шанс покласти край російській окупації, завдавши удару на південь. Однією з проблем, треба віддати належне Маску, було те, що їхні західні союзники вчасно не надали їм необхідну зброю. Але без засобів зв'язку повноцінний наступ був неможливий. Це дало російській стороні час побудувати укріплення і закласти міни, які роблять цьогорічний український контрнаступ набагато складнішим.
Усе, що Маск думав, ніби робить правильно, він робив хибно. Відтоді Маск подвоїв темп, поширюючи ту саму російську пропаганду, яка виставила його дурнем, і наблизившись до спільної з путіним фашистської позиції. У перегонах до пробиття дна вони обоє в останні дні звинувачують євреїв в антисемітизмі. Для росії справи на полі бою йдуть не надто добре, але куратори Маска можуть з упевненістю сказати, що вони зробили свою справу.
Мабуть, найсумніше у цій історії – це вшанування боягуза за рахунок людей, які демонструють фізичну мужність. Українці ціною величезних зусиль протистояли повномасштабному вторгненню найбільшої країни світу, а Маск – це людина, яка робить вигляд, ніби не бореться з Марком Цукербергом.
Представляючи психологічну вразливість Маска як воєнну славу, біографія запрошує нас у світ, де наші безпідставні страхи є правдою, а справжня мужність інших – відволікаючим маневром. росіяни грали з Маском так само, як соціальні мережі грають з усіма нами, шукаючи особисті прогалини, тривогу та змушуючи нас діяти відповідно до неї, а потім отримуючи вигоду від когнітивного дисонансу.
Олігархи будуть боягузами, орієнтованими на фантазії про втечу до Нової Зеландії, Марса, безсмертя чи ще чогось, відстороненими від важкого вибору, який доводиться робити решті з нас на тлі криз, які вони поглиблюють. Серед інших жахливих речей, війна путіна в Україні була олігархічною примхою, заснованою на фантазії, що України не існує, а її народ хоче бути росіянами. Є речі настільки безглузді, що треба бути мультимільярдером, щоб у них повірити. Але коли все йде не так, інший мультимільярдер запропонує ще безглуздішу допомогу, як це зробив Маск для путіна.
Важко вигадати більш небезпечну ідею, ніж та, що такі люди, як Маск і путін, є героями, які рятують решту з нас від наших власних обмежень. Сюжет про олігархічних суперменів справді вигаданий, але він завдає реальної шкоди в реальному світі.
