Двосторонній рух. В оборонній сфері Ізраїль співпрацює і з Україною, і з росією
24 вересня президент Володимир Зеленський заявив, що шокований відсутністю допомоги Україні від Ізраїлю. Йшлося про допомогу зброєю, адже у гуманітарній сфері Ізраїль не стоїть осторонь від української трагедії. Питання поставок ізраїльської зброї та боєприпасів піднімалося з самого початку війни, у ЗМІ з’являлася контроверсійна інформація. Стверджувалося, що Ізраїль не тільки відмовляється поставляти зброю напряму, але й забороняє поставки своєї зброї, яка є у третіх країн. Потім з’являлися спростування.
Коли Україна просила "закрити небо", багато йшлося про дивовижний ізраїльський комплекс ППО "Кіпат барзель" – залізний купол, який нібито є панацеєю від ворожих атак з повітря. Згодом з’ясувалося, що це не зовсім так. Таких установок у самого Ізраїлю недостатньо, а їх використання за умов повномасштабної війни з росією та з огляду на велику територію, не буде настільки ефективним, як в Ізраїлі.
Вироблена за ліцензією на підприємстві "ФОРТ" ізраїльська штурмова гвинтівка "ТАВОР-21", фото з відкритих джерел
Міфом є й те, що ізраїльська зброя є чимось недосяжним для України. Наприкінці 2009 року Кабмін України видав указ про прийняття на озброєння прикордонних військ, СБУ та зовнішньої розвідки штурмової гвинтівки TAR-21, кулемета Negev та снайперської гвинтівки модифікації Galil, які виробляються на НВО "Форт" за ліцензією IsraelIndie Weaponary.
Водночас є правдою, що ізраїльтяни співробітничали з росією. 2010 року було підписано контракт на 300 млн доларів на складання Searcher II з ізраїльських комплектуючих на Казанському вертолітному заводі. З 2012 року Уральський завод цивільної авіації почав випуск російських безпілотників, які отримали назву "Форпост". 22 березня цього року ізраїльські ЗМІ повідомили про збиття українцями такого дрону, виробництво якого росіяни налагодили з власних комплектуючих.
Ізраїль підтримує Україну на 68%. Але офіційна позиція дещо інша
16 жовтня ізраїльський міністр Нахман Шай заявив, що Ізраїлю вже час підтримати Україну. Міністр Шай – не просто один із багатьох політиків, його біографія насичена епізодами служби в Армії оборони Ізраїлю, роботи у ЗМІ та міжнародній політиці. Проте потрібно розуміти, що така заява може бути продиктована не лише піклуванням про Україну, але й обставинами передвиборчої кампанії, у якій голоси проукраїнські налаштованих ізраїльтян можуть вплинути на її результати.
Опитування, яке провів сайт NEWSru.co.il 18-19 жовтня і в якому взяли участь 9170 респондентів, виявило, що 68 відсотків читачів підтримують Україну у війні з росією, а 53% вважають, що Ізраїлю варто розпочати військову підтримку України.
Міністр у справах діаспори Нахман Шай, фото: Hadas Parush/Flash90, news.israelinfo.co.il
Водночас думка міністра Нахмана Шая не відображає офіційної позиції уряду. Міністр оборони Бені Ганц вчора заявив: "Наша політика щодо України не зміниться – ми будемо продовжувати підтримувати її разом із Заходом, але ми не надаватимемо системи озброєння. Ми попросили українців поділитися інформацією щодо їхніх потреб і запропонували допомогу в розробці рятувальної системи раннього попередження".
Впливове ізраїльське видання Haaretz повідомило, що 17 жовтня було відхилено прохання України про телефонну розмову між міністрами оборони наших країн. Востаннє міністр Олексій Резніков спілкувався зі своїм ізраїльським колегою у квітні. Починаючи з літа 2022 року, розмову міністрів відкладали п’ять разів. В оточенні Ганца стверджують, що розмова відбудеться найближчими днями. Можливим мотивом вагань Ганца стала істерична реакція експрезидента росії дмітрія мєдвєдєва на заяву Нахмана Шая.
В сучасній росії мєдвєдєв виконує роль покійного Жириновського, озвучуючи наративи кремля, які той зазвичай проштовхує через свої рупори. Ось що сказав мєдвєдєв: "Ізраїль начебто зібрався постачати зброю київському режиму. Дуже необачний крок. Він зруйнує всі міждержавні відносини між нашими країнами. Я вже не говорю про те, що бандерівські виродки як були нацистами, так і залишилися ними. Достатньо подивитися на символіку їх сучасних посіпак. Якщо їм постачати зброю, тоді Ізраїль може оголосити Бандеру та Шухевича своїми героями…".
Лякати Ізраїль розривом відносин з боку росії – смішно. Дипломатичні відносини з Ізраїлем вперше розірвав СРСР у 1953 році, а вже через півроку відновив. Вдруге це сталося 1967-го, після того, як Армія оборони Ізраїлю вщент розтрощила арабські війська по усьому периметру своїх кордонів. І тривало доти, доки, знову з ініціативи СРСР, вони не були відновлені у 1991 році.
Міхаіл Горбачов та Іцхак Шамір у Єрусалімі, 14 червня 1992 року. Фото з відкритих джерел
Вплив Ізраїлю не обмежується близькосхідним регіоном, єврейські діаспори мають вплив у багатьох країнах світу. То кому буде гірше, відомо наперед.
Цікаво, що єдиний "аргумент" на користь подальшого невтручання Ізраїлю – міфічний "український нацизм" і прізвища Бандери та Шухевича. росіяни займаються ідеологічним окозамилюванням десятиліттями, розкидаючись звинуваченнями у націоналізмі на адресу усіх народів, які постраждали внаслідок великоросійського шовінізму. Ізраїльтян словом націоналізм не залякати, власне сіонізм і є різновидом націоналізму, спрямованим на відновлення своєї держави та збирання у ній усіх євреїв.
В Ізраїлі дійсно неоднозначно ставляться до діяльності ОУН, оскільки вона певний час співробітничала з німецькими нацистами і не була прихильною до національних меншин. Проте ізраїльтяни вміють розділяти історію й теперішній час, і зважати на те, що євреї в Україні здатні досягати найвищих посад у державі та користуватися підтримкою переважної частини виборців.
Посилання на історію, події якої буцімто мотивують політиків вчиняти саме так, як вони це роблять – спроба перевести розмову і уникнути відповіді. Якби країни насправді керувалися у своїй зовнішній політиці виключно історичними прецедентами, зараз би тривала війна всіх проти всіх, до останньої людини. Події сивої давнини або навіть ті, які відстають від нас на п’ятдесят-сімдесят років, звичайно ж, мають певний вплив на суспільну свідомість або дії політиків. Але лише з огляду на загальну картину світу, що складається у людей. Справжньою мотивацією є актуальний стан речей.
Перша причина гальмування зближення з Україною. Вибори в Ізраїлі
Зараз Ізраїль знаходиться у стані виборчої кампанії. 1 листопада мають відбутися парламентські вибори, за наслідками яких буде сформовано новий уряд. Хто і в коаліції з ким буде керувати країною визначиться лише в останні хвилини. Навіть у перші десятиліття існування країни, коли уряди очолювали виключно представники лівого табору, кожні чергові вибори були серйозним випробуванням для країни, народу і політичних діячів.
Політична система в єврейській країні має певні особливості, які відбиваються на способі ведення політичного життя. Окрім поділу на лівий і правий табори, політикум Ізраїлю поділяється на чималу кількість партій, світських та релігійних. Ці партії, у свою чергу, є представниками інтересів певних громад ізраїльтян, за місцем репатріації, мовою, відношенням до релігійних обмежень, способу сповідування віри. У Кнесеті представлена і чимала громада ізраїльських арабів, яка також не є однорідною. Крім цього, політики зважають на позицію інших не дуже чисельних, але згуртованих національних та релігійних меншин, зокрема друзів і черкесів. Усе це розмаїття інтересів потрібно узгоджувати зі станом речей на кордонах, відносинами з найвпливовішими державами світу, інтересами зовнішньої торгівлі тощо.
Кожне необережне слово політика, тим паче необережний вчинок, ретельно розглядається під мікроскопом преси, прокуратури й електорату. Ще одним вкрай важливим фактором є вплив рівня життя і цін на споживчі товари та продукти харчування. Ізраїль, у сприйнятті багатьох, здається казково багатою країною, з потужними збройними силами і розвинутою військовою промисловістю, хай-теком та ядерною енергетикою. Реальність є трохи інакшою, ніж вона видається з вікна туристичного автобуса або з київського офісу спеціаліста по Близькому Сходу.
Друга причина. Внутрішня економіка
Ізраїль не є безпроблемної країною, значна кількість населення живе на мінімальну зарплату, яка складає 5300 шекілів, що дорівнює приблизно 1600 доларів. Але високі зарплати компенсуються такими ж високими цінами на комунальні послуги, транспорт, продути харчування. Для прикладу, кквиток на автобус у місті коштує 6,8 шекеля, пачка сигарет – біля 30 шекелів. Високий рівень цін в Ізраїлі – спосіб захиститися від напливу мігрантів та біженців.
Українці ображені на Ізраїль обмеженнями для наших втікачів від війни, однак мало хто знає, що за останні десятиліття Ізраїль, крім прийому чималої кількості репатріантів (олім) прийняв дуже багато біженців з країн Африки – Судану, Ефіопії, Еритреї. Усе це накладається на проблеми з палестинцями, які також поділені на політичні фракції та є загрозою для державності Ізраїлю. Території палестинських арабів не є відділеними від території Ізраїлю, чередування арабських та єврейських міст і містечок схоже на листковий торт, а присмак у цього торту не надто солодкий.
Третя причина. Євреї та бізнес
Згадки про важливість для Ізраїлю нормальних стосунків з росією вже стало загальним місцем у аналітиці щодо офіційної позиції ізраїльтян. Попри те, що на багатьох ринках Ізраїль і росія є конкурентами, Єрусалим повинен зважати на можливу долю євреїв у росії. Москва вже досить прозоро натякала Ізраїлю на проблеми, які вона може створити для своїх єврейських співгромадян, ініціювавши заборону діяльності "Сохнуту" – єврейського агентства, яке опікується не тільки репатріацією, але й допомогою євреям з усього світу. Ізраїль як єдина в світі єврейська держава бере на себе зобов’язання підтримувати євреїв діаспори. І політики у країнах, де є такі діаспори, використовують їхню подальшу долю як важіль тиску на ізраїльський уряд. Зрозуміло, що все це відбувається на тлі потужного впливу росії на арабські уряди та керівництво палестинських фракцій.
Фото: EPA/TASS
Окрім цього, існує низка суб’єктивних факторів, які впливають на політику Ізраїлю. Чимало ізраїльських бізнесменів мають спільні економічні інтереси з росіянами. На чинник значної кількості вихідців із росії в Ізраїлі повинні зважати ловці виборчих голосів.
Енергетика не на нашу користь. Нові партнери Ізраїлю грають у свої енергетичні ігри
У своїй зовнішній політиці Ізраїль також змушений враховувати і позиції урядів тих країн, з якими він тільки почав нормалізувати стосунки та вибудовувати взаємодію. Це, насамперед, стосується Туреччини та Саудівської Аравії, які стали союзниками Ізраїлю у протистоянні з Іраном.
Туреччина, у минулому надійний союзник Ізраїлю, протягом останніх років перебувала у досить напружених відносинах з Єрусалимом через не дуже дружню політику підтримки палестинців.
З Саудівською Аравією тільки почали налагоджуватися стосунки, спільним інтересом Єрусалиму та Ер-Ріяду є знешкодження іранської небезпеки.
Водночас, і Туреччина, і Саудівська Аравія грають у свої власні енергетичні ігри. Туреччина бажає стати і поволі стає газовим хабом для Європи, використовуючи можливості чорноморських газопроводів, у тому числі і "Турецького потоку" з наповненням російським газом. Саудівська Аравія грає у нафтові ігри, не будучи аж надто зацікавленою у суттєвому зниженні цін на нафту, що опосередковано працює на користь росії.
Способом тиску на Ізраїль є і співробітництво росії з Іраном, що мріє про знищення Ізраїлю, у галузі ядерної енергетики. АЕС Бушер є причиною постійного головного болю ізраїльтян. Релігійні екстремісти, які обійняли владу в Ірані внаслідок ісламської революції 1979 року, є ненависниками Ізраїлю, ще й тому, що скинутий іранський шах Реза Пехлеві був союзником Єрусалима та підтримував дуже теплі стосунки з Ізраїлем. Усі ці, здавалося б, нюанси зовнішньополітичної взаємодії, дуже впливають на прийняття рішень.
Фактор особистостей нівелює здоровий глузд. Нетаньягу та Беннет – прихильники путіна
Дуже важливими є особисті контакти політиків. Нетаньягу, лідер опозиції і фаворит передвиборчої кампанії, неодноразово зустрічався з путіним, у своїй агітації у попередні роки використовував добрі зв’язки з росією для залучення голосів репатріантів з СРСР та росії. У 2018 році Нетаньягу був присутній на параді 9 травня у москві, з георгіївською стрічкою на лацкані піджака. 2019-го, перед виборами, його політтехнологи використали бігборди, на яких було зображено Нетаньягу та путіна, з написом "Нетаньягу: інша ліга", натякаючи на те, що лідер Лікуду входить до еліти світової політики, на відміну від його конкурентів.
Фото з відкритих джерел
Фото: twitter.com/Tal Shalev
Нетаньягу висловлюється проти передачі зброї Україні, аргументуючи це так: "У питанні про зброю завжди є імовірність, і це траплялося знову і знову, що зброя, яку ми передавали на одному полі бою, зрештою опиниться в руках Ірану і буде використана проти нас". Іранська проблема є дійсно важливою для Ізраїлю, проте лідеру Лікуду було б варто пам’ятати, що найбільшою загрозою для його країни є ще більше зближення росії з Іраном та можливе сприяння у створенні ядерної бомби.
Попередній ізраїльський прем’єр, Нафталі Беннет, провів довгі години спілкування з путіним у його резиденції в Сочі 22 жовтня 2021 року. Під час візиту він заявив: "…весь наш діалог і всі наші відносини ґрунтуються на дуже глибокому зв'язку між нашими країнами та нашими народами. Пане президенте, останні 20 років і навіть більше ви вели процес зміцнення зв'язку між нашими країнами і вивели їх на цей рівень. Хочу сказати вам від імені всієї нашої країни, всього нашого народу: ми бачимо у вас дуже близького, справжнього друга Держави Ізраїль, єврейського народу". Нагадаємо, що Беннет полишив посаду прем’єр-міністра 30 червня 2022 року.
Тож подвійна позиція Ізраїлю зумовлена багатьма чинниками. І якщо вона і зміниться, то точно не напередодні виборів. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що Україна направить офіційну ноту уряду Ізраїлю з проханням терміново забезпечити Україну зенітними комплексами та розпочати якісну співпрацю щодо отримання відповідних технологій для України. Він справедливо зазначив, що "сьогодні без перебільшення на Ізраїль націлені ті ж безпілотники, які знищують Україну". Міністр вважає, що це має стати відправною точкою для розробки ізраїльської політики.
Міністр має рацію, проте реальна ситуація складається таким чином, що найближчим часом нам не варто очікувати якихось кардинальних зрушень у позиції ізраїльтян. Після виборів 1 листопада почнеться болісний процес формування урядової коаліції, узгодження позицій, задоволення вимог партнерів. Усе це займе час. Нарікати на Єрусалим не варто, емпатія є справою добровільною. Добре, що вона присутня у ізраїльтян, котрі воюють добровольцями у складі ЗСУ, допомагають та переживають. І добре, що їхніх голосів значно більше 50%.
Прикро, що думкою цих людей нехтують. З іншого боку не менш дивує і сама Україна, яка лише нещодавно експортувала до Ірану понад 125 тис. тон зерна, а торік заробила на цьому понад півмільярда доларів. Але публічно на це Ізраїль не вкаже.
