Зміна військового керівництва ЗСУ. Тим часом росіяни просуваються вперед, хоча і повільно
Однією з найважливіших подій у війні з часу останнього оновлення кампанії стала зміна військового керівництва Збройних сил України. Якщо 2023 рік був роком хаосу для керівництва Міністерства оборони, то 2024-й приносить із собою потрясіння для вищого військового керівництва України.
Одночасно з призначенням нового головнокомандувача Зеленський також надав чіткі вказівки своєму військовому начальнику. Вони поєднують у собі стратегічні і тактичні ініціативи.
Поки це відбувалося, Україна продовжувала свої оборонні операції на суші на півдні і сході. Ці наземні операції супроводжуються тривалою ударною кампанією України в росії та Чорноморському регіоні.
росіяни, однак, просуваються вперед, хоча і повільно. З початку року росія продовжила свої наступальні дії проти України. За останні кілька місяців росіяни здійснили напади на північному сході, сході та півдні. Останнім часом вони продовжують наступальні операції з оточення та захоплення Авдіївки. Однак очевидно, що росія може готуватися до подальшого посилення наступу з переходом зими до весни в Україні.
Нарешті, тривають політичні та дипломатичні ініціативи в Європі та США. Нещодавно було оголошено про низку пакетів підтримки з боку таких країн, як Німеччина, Велика Британія (яка також підписала угоду про безпеку з Україною), Фінляндія, Нідерланди, Латвія, Естонія та Канада. Законопроєкт, що знаходиться на розгляді в Конгресі США, про продовження пакетів військової допомоги Україні залишається предметом дискусій.
Все це матиме вплив на українську стратегію на цей рік. Це також вплине на те, як Україна буде проводити різні кампанії у 2024-му.
Стратегія України на 2024 рік, яку слід розробити. Виклики, які стоять перед Сирським
У своїй заяві про звільнення генерала Залужного та призначення генерала Сирського головнокомандувачем президент України також визначив низку пріоритетів на 2024 рік для нового верховного очільника ЗСУ.
Перше і найважливіше – Зеленський доручив розробити стратегію на 2024 рік. Президент був явно незадоволений існуючою стратегією оборони України. Сирському потрібно буде швидко розробити і представити план, який збалансує оборонні й наступальні операції, а також відновлення та ротацію елементів української армії. Він також повинен узгодити політичні цілі Зеленського з наявними військовими засобами.
Він повинен вести агресивну оборону своєї батьківщини, знищуючи російські сили в Україні і завдаючи удару по самій росії, зберігаючи й відновлюючи українську армію. Сирський також повинен успішно виконати масштабну програму трансформації мільйонної армії. Це серйозні виклики.
На жаль, багато ключів до потенційного успіху Сирського цьогоріч лежать поза межами його повноважень. Забезпечення військової підтримки Заходу є політичною відповідальністю і залежить від примх різних західних національних лідерів і парламентів. Це завдання ускладнюється тим, що військові запаси Заходу скорочуються, а артилерійських та протиповітряних боєприпасів, які він може надати Україні, стає все менше. російсько-українська війна – це війна індустріальних систем, яка цього року суттєво впливатиме на рівень виробництва.
Українська мобілізаційна дискусія також матиме значний вплив на кадрові ресурси Сирського протягом наступних 12 місяців. Бойові сили на лінії фронту дедалі більше виснажуються, відчувають нестачу особового складу та нестачу важливих боєприпасів. Оборона утримуваної території вимагає притоку нових призовників для відновлення підрозділів з нестачею особового складу та ротації бригад, що знаходяться поза лінією фронту.
Нарешті, перед українцями стоїть ціла низка військових викликів. Цей рік вимагає вирішення ключових інтелектуальних викликів, які можуть дозволити Україні вийти з глухого кута на полі бою і згенерувати стратегічний імпульс. Ключовими оперативними проблемами, які потребують вирішення, є наступні.
- Виклик 1: Інтеграція старих і нових технологій.
- Виклик 2: Вирішення проблеми концентрації проти розосередження.
- Виклик 3: Зниження вартості захисту від ракет і безпілотників.
- Виклик 4: Досягнення правильного балансу між дальніми ударами і ближнім боєм.
- Виклик 5: Зближення з ворогом у спосіб, що забезпечує виживання.
- Це важливий контекст для розробки і проведення кампаній України наступного року.
Українські кампанії 2024 року. Наземні, глибоких ударів, оборонна та інші
Від початку широкомасштабного російського вторгнення майже два роки тому Збройні сили України планують, проводять і розвивають різноманітні кампанії на сході, півночі та півдні країни, в небі, в Чорному морі, а також в інформаційній і кібернетичній сферах.
Нижче розглядаються ключові українські кампанії на 2024 рік.
Наземні кампанії. Збройні сили України продовжують проводити численні оборонні кампанії з використанням сухопутних військ. На півдні Україна обороняється на нових рубежах, створених у результаті контрнаступу та форсування річки наприкінці 2023 року. Однак росіяни проводять атаки на півдні й проти українського плацдарму на східному березі Дніпра.
Поки що незрозуміло, чи була ця операція спробою обману на оперативному рівні з метою відволікання російських резервів від Запоріжжя, чи більш серйозним зусиллям для створення напрямку підтримки в південній наземній кампанії. У будь-якому випадку, вона не вийшла за рамки відчайдушної битви за підтримку українських сил на східному березі річки.
На сході Україна проводить оборонні операції в Донецькій і Луганській областях, а також на Харківщині. Протягом 2024 року російські війська реалізують безперервну серію атак, які явно розраховані на те, щоб використати кульмінацію українських сухопутних військ наприкінці 2023-го, а також нестачу боєприпасів і живої сили в українських підрозділах на передовій.
На північному сході Україна продовжує оборонну кампанію проти російського наступу на Луганщині. російські наступальні операції вздовж лінії Куп'янськ-Сватове-Кремінна досягли певних успіхів на цьому напрямку. Україна також обороняється від постійних російських атак в районі Авдіївки. Останнім часом з'являються повідомлення про те, що росіяни покращили свою здатність проводити тут операції штурмових груп.
Успіх росіян в Авдіївці вирівняв би їхню лінію фронту на сході України. Що ще важливіше, росія, схоже, хоче залучити більше українських підрозділів для захисту Авдіївки. Українці не можуть дозволити собі тут битву на виснаження. Отже, необхідно якнайшвидше прийняти складне політичне рішення, щоб українські війська, які залишилися, не втратили можливість організовано відступити. Успіх росії тут, хоча і не має військового значення, буде політичним і пропагандистським виграшем для президента путіна.
Українська кампанія глибоких ударів. Україна продовжує ударну кампанію, прагнучи підірвати здатність росії підтримувати свої бойові сили. У цій ударній кампанії використовуються ракети великої дальності, в тому числі ракети повітряного базування Storm Shadow і SCALP, а також HIMARS. Для розвідувальних і ударних місій дедалі частіше застосовуються повітряні й морські безпілотні системи великої дальності, розроблені власними силами.
Ключовою функцією українського ударного потенціалу, який розвивається, є деградація російського промислового потенціалу. Україна навряд чи зможе повністю знищити оборонно-промисловий потенціал рф, але вона може послабити його в поєднанні з міжнародними санкціями. Це також сповільнить постачання зброї або ускладнить бажання працівників (чи іноземних радників) працювати у цій галузі. Відбулися також численні атаки на російську енергетичну інфраструктуру, зокрема атаки на експортні нафто- і газотранспортні термінали. З огляду на потенційний економічний вплив таких ударів на державний бюджет росії, вони, безумовно, відіграватимуть важливу роль у стратегії України 2024 року.
Іншим пріоритетом для українських ударних кампаній цьогоріч буде підтримка досягнень української оперативно-тактичної діяльності. Прикладом цього є нещодавнє збиття командно-штабного літака російських ВПС А-50. Серед інших цілей – ключові російські штаби, транспортні шляхи і логістичні вузли в окупованій Україні. Крім того, аеродроми дедалі частіше стають мішенню для українських обстрілів.
Проте ці українські удари не паралізували і не суттєво погіршили російську оперативну підтримку або загальне командування й управління. 2024 року необхідно буде докласти більше зусиль для нанесення оперативних ударів, щоб придушити ключові російські сили і засоби та послабити здатність росії здійснювати скоординовані наступальні операції, особливо з наближенням весни.
Українські ударні кампанії також будуть спрямовані на посилення стратегічної свободи маневру України. Прикладом цього є атаки на Чорноморський флот, які призвели до того, що російський флот став менш ефективним у західній частині Чорного моря. Це дозволило Україні знову відкрити морський торговельний коридор, який має важливе значення для експорту зерна.
Нарешті, українські ударні кампанії будуть розроблені так, щоб мати посилений політичний вплив у 2024 році. Удари по москві з використанням безпілотників торік, а також удари по Керченському мосту, аеродромах і навіть залізничних коліях на території росії були покликані створити картину російської військової та політичної некомпетентності. Інша політична мета, життєво важлива цього року, полягає в тому, щоб продемонструвати західним прихильникам України, що вона все ще перебуває в боротьбі. Оскільки наземні кампанії зосереджені на оборонних операціях цьогоріч, ці атаки надають Україні спосіб продовжувати завдавати ударів по росії і чинити політичний тиск на путіна.
Оборонна кампанія від повітряних, ракетних та безпілотних атак. Україна продовжує свою кампанію із захисту від російських повітряних, ракетних і безпілотних атак. Вона змогла витримати найгіршу частину російської кампанії з нанесення ударів по цивільній інфраструктурі взимку, хоча, ймовірно, ця кампанія не була такою скоординованою, як дехто очікував. Замість цього росія, схоже, зосередилася на розкиданому списку цілей по всій Україні, щоб підтвердити прогалини в системі протиповітряної оборони і змусити українців грати в гру "вбити крота" з їхніми існуючими можливостями протиповітряної оборони.
Українська система протиповітряної оборони нещодавно отримала додаткові західні системи ППО, і тому оборона деяких українських міст буде посилена. Однак, неможливо покрити всі можливі цілі, і росіяни це знають, саме тому вони націлені на багато другорядних населених пунктів.
Однією зі змінних у 2024 році буде ймовірне введення винищувачів F16 до складу ВПС України. Довгоочікувана підготовка та матеріально-технічне забезпечення до надходження цих винищувачів стане ще одним головним болем для російських авіапланувальників. Ключовими завданнями для цих літаків, ймовірно, буде ще більше відтіснити російські бомбардувальники, які запускають ракети проти українських міст та інфраструктури, а також перехоплення російської тактичної авіації. Це включає в себе знищення або зниження ефективності російських літаків, що запускають планерні бомби.
Кампанія стратегічного впливу. Кампанія стратегічного впливу в Україні триває з моменту широкомасштабного вторгнення росії два роки тому. Нещодавні стратегічні наративи включали відзначення схожості між звірствами росії та Хамасу, а також те, що Україна та Ізраїль стикаються з агресивними хижаками, які прагнуть знищити їхні нації.
У більш широкому сенсі, українські операції стратегічного впливу цьогоріч будуть спрямовані на збереження підтримки України з боку Європи та Америки, оскільки в Конгресі США тривають дебати щодо фінансування додаткової допомоги Києву. Європа, як і раніше, рішуче підтримує Україну: європейські країни взяли на себе численні нові зобов'язання щодо підтримки, а також активізували промислове виробництво в Україні.
Україна має ще багато чого зробити, щоб відновити свою репутацію після нещодавньої військово-цивільної кризи. Хоча така напруженість не є чимось незвичайним для демократичних країн у воєнний час, вона є безладною. І час для цього не міг бути гіршим. Тож частиною операцій стратегічного впливу України цього року має стати проєктування об'єднаних цивільно-військових зусиль для захисту своєї батьківщини.
Трансформація української армії. Україна проводить широкомасштабну кампанію з трансформації своїх збройних сил. Вона розпочалася ще до війни, коли в середині 1990-х років український уряд прийняв політику переходу до військової організації, більш наближеної до процесів, обладнання й організацій НАТО. Ця реформа прискорилась після російського вторгнення 2022 року. Західна зброя та боєприпаси були надані у великій кількості, хоча вони все ще не переважають за кількістю танки та артилерійські системи радянських часів.
Нещодавнє розпорядження президента додало ще один вимір до цієї кампанії з інституційної трансформації. На додаток до його вимоги щодо стратегії до 2024 року, початкові публічні вказівки Зеленського новому головнокомандувачу включали сім пріоритетів:
- Кожна бойова бригада на першій лінії повинна отримати ефективне західне озброєння, і має відбутися справедливий перерозподіл такого озброєння на користь першої лінії.
- Проблеми з логістикою мають бути вирішені. Авдіївка не повинна чекати, поки генерали з'ясують, на яких складах застрягли безпілотники.
- Кожен генерал повинен знати фронт. Якщо генерал не знає фронту, він не служить Україні.
- Надмірна і невиправдана кількість особового складу в штабі має бути скоригована.
- В армії має бути створена ефективна система ротації. За основу можна взяти досвід окремих бойових бригад Збройних сил України та підрозділів Державної прикордонної служби України, де така система діє. Ротації є обов'язковими.
- Очевидною є потреба у підвищенні якості підготовки воїнів – на передовій можуть перебувати лише підготовлені солдати.
- У структурі Збройних сил створюється новий вид військ – Сили безпілотних систем. Очікується призначення першого командувача.
Все це створюватиме виклики і вимагатиме компромісів, оскільки генерал Сирський балансує між боротьбою з росіянами, консультуванням президента і трансформацією Збройних сил України.
Крім того, з часом безліч різних західних систем в артилерії і бронетехніці потрібно буде впорядкувати та консолідувати. Наразі цей "зоопарк" із багатьох різних типів техніки створює значні проблеми з підготовкою й підтримкою в найближчі роки. Українська військова трансформація цьогоріч має вирішити цю проблему шляхом консолідації обладнання в меншу кількість типів для різних видів військових систем.
Тренувальна кампанія. Навчання лежить в основі існування всіх хороших військових інституцій. Хороші бойові підрозділи спираються на режим постійної, сучасної і суворої підготовки. Бойові командири, окрім звичайного режиму індивідуальних і колективних тренувань, повинні також брати участь у професійній військовій освіті.
Контрнаступ у 2023 році продемонстрував певні недоліки в українській підготовці. Час, відведений на навчання новобранців початкового рівня, близько місяця, є надто коротким. Хоча потреба в заміні на полі бою зумовлена цим, Україна має знайти спосіб подовжити його до двомісячного режиму підготовки, який був випробуваний і визнаний ефективним українськими сухопутними військами торік.
Водночас колективна підготовка потребує вдосконалення. Здатність проводити загальновійськові операції на рівні бойових груп і бригад має бути посилена, так само як і інтеграція різних допоміжних сил і засобів, таких як інженерні війська та протиповітряна оборона. Водночас здатність вищих штабів планувати, інтегрувати і контролювати одночасне проведення кількох операцій на рівні бойових груп і бригад є життєво важливою в обороні й матиме вирішальне значення для відновлення наступального потенціалу наприкінці 2024 і 2025 років.
Інші сприятливі кампанії. Триває також низка інших менш помітних, але життєво важливих кампаній з надання допомоги. Однією з них є кампанії з оснащення українських збройних сил. Це включає в себе запозичення обладнання НАТО, пошук замін для обладнання і боєприпасів радянських часів в українському арсеналі та зусилля з розширення парку безпілотників за допомогою таких програм, як "Армія безпілотників". Іншою важливою кампанією є кіберзахист і забезпечення стійкості української інфраструктури до російських кібервтручань. Це має вирішальне значення для загальних військових зусиль України.
Погляд на майбутнє. російський весняний наступ?
ЗСУ будуть готуватися до посиленого російського весняного наступу.
росія має цілу низку причин для проведення такого наступу. Перш за все, це політика. Проведення широкомасштабного наступу проти недоукомплектованих і недостатньо озброєних українських військ може допомогти путіну в його передвиборчій кампанії, а також використати дисфункцію нинішнього Конгресу США і можливий намір покинути напризволяще Україну.
путін також намагатиметься використати нещодавню кризу у цивільно-військових відносинах, хоча його можливості для цього зменшуються. путін намагатиметься відновити російський престиж у міжнародному співтоваристві, а також сформувати стратегічне середовище для будь-яких потенційних майбутніх військових авантюр за межами України. Він захоче телеграфувати іншим європейським країнам про те, що з ними станеться, якщо вони продовжуватимуть чинити опір російському домінуванню в своєму регіоні.
Зі стратегічної точки зору, російський весняний наступ може мати на меті запобігти будь-яким спробам України провести наступальні операції у 2024 році, одночасно прагнучи убезпечити додаткові території. Захоплення більшої території України не лише зашкодить Зеленському в політичному плані, але й забезпечить росії більш захищену географію на сході України напередодні будь-яких українських наступальних операцій у 2025-му.
Нарешті, путін також буде стежити за часом. Він знає, що Європа повільно, але впевнено нарощує промислове виробництво. І він розуміє, що навіть диктатори не мають необмежених чеків і необмеженої кількості людей і часу для перемоги у війнах. російський президент, ймовірно, винюхує стратегічну можливість завершити війну у вигідний для себе спосіб 2024 року.
Наступний рік буде небезпечним у політичному та військовому плані для української нації. путін, опортуніст у глибині душі, захоче завдати Україні ще більшого болю та отримати якомога більше вигоди.
Україна, яка постійно дивує росіян (і Захід) своєю стійкістю і силою духу, буде боротися далі. Вона, безсумнівно, здивує США цьогоріч знову. Але успіх України у 2024 році також вимагатиме від західних країн продовження або посилення військової, фінансової та дипломатичної підтримки. Це стане основою для цьогорічних українських кампаній і підготовки до майбутніх українських наступальних операцій, необхідних для звільнення більшої частини території.
