Жив-був король, який мав трьох синів шлюбного віку. Так починається народна казка з П'ємонту, яку розповів Італо Кальвіно. Між ними виникло суперництво, тож король вирішив розібратися з їхнім спадком за допомогою трьох каменів. Один за одним діти за допомогою рогатки запускали свій камінь якнайдалі. Там, де камінь падав, вони знаходили собі партнера.
Перший камінь старшого сина впав на дах пекарні, другий – на будинок ткача, а камінь молодшого – у канаву. Схопивши кожен по каблучці, троє хлопців вирушили назустріч своїй долі. Прийшовши до пекарні, перший зустрів дівчину, прекрасну, як щойно спечена фокачча. Тим часом біля будинку ткача стояла молода жінка з волоссям, схожим на шовкову нитку. А з канави вигулькнула жаба.
Звісно, це був лише початок. Мало того, що трьох закоханих обрав літаючий камінь, на них чекало випробування від короля. Кожному дали по пучку конопель і три дні: найкращий прядильник успадкує королівство. Другий син, мабуть, почувався дуже самовпевнено, коли прийшов до будинку ткача; перший син теж. Натомість наймолодший… Він підійшов до канави. "Жабо, жабо!" – кричав він. "Хто кличе?" – відповіла жаба. "Твоє кохання, яке тебе не любить", – відповів принц. "Якщо ти мене не любиш – не біда, – сказала жаба. Полюбиш пізніше, коли я виріжу прекрасну фігуру", – і вистрибнула з канави на листок із волоським горіхом у роті.
Звісно, вам знадобиться більше одного волоського горіха для лігурійської сальси, яка є чимось середнім між песто та хлібним соусом, і чудово смакує з пастою, а також з відвареним м'ясом, яйцями чи овочами – зокрема, з картоплею, гарбузом чи смаженою цибулею-пореєм.
Отже, пекарка зробила з конопель гарну пряжу, але, звісно, робота доньки ткача виглядала ще краще – як шовк. Тоді жаба віддала волоський горіх королю, і всі хихотіли, аж поки король не розколов його і не витягнув звідти тканину, тонку, як голландський шовк. Але король відмовився прийняти жабу за королеву і оголосив інше завдання: кожній парі дати по цуценяті, і той, хто найкраще про нього подбає, успадкує королівство.
Минув місяць, і старший син повернувся з мастифом, вгодованим хлібом, а другий син привів худенького гончака. Натомість наймолодший син і жаба подарували королю маленьку коробочку, з якої вистрибнув пудель, доглянутий і напахчений (напевно кольору горіхового соусу), який ходив на задніх лапках і рахував. А потім жаба перетворилася на дівчину, одягнену в смарагдово-зелене (як квасоля). Все було вирішено! Молодший син і його наречена стали королем і королевою, і жили так, як і слід було очікувати.
Паста зі стручковою квасолею та горіховим соусом. Рецепт
Підготовка 20 хвилин, готувати 15 хвилин, на 4 персони.
Потрібно: 30 г м'яких білих панірувальних сухарів
100 мл незбираного молока
1 великий зубчик часнику
Сіль
200 г очищених волоських горіхів
6-8 ст.л. оливкової олії
2 ст.л. тертого пармезану або грана падано
1 велика щіпка подрібненого свіжого майорану або петрушки
1 невелика картоплина, почищена і нарізана кубиками
450 г макаронних виробів (наприклад, фузіллі, касарече, лінгвіне)
200 г стручкової квасолі
Доведіть до кипіння каструлю з водою для пасти. Тим часом у мисці змішуємо панірувальні сухарі з молоком і залишаємо на 10 хвилин.
У блендері або ступці подрібніть часник, сіль, волоські горіхи та оливкову олію до стану пасти. Додайте замочену суміш панірувальних сухарів і сир. Все це збийте блендером, щоб вийшов густий соус. Спробуйте на смак і додайте ще солі, якщо потрібно.
Перекладіть соус у велику миску і додайте зелень.
Додайте сіль у киплячу воду, перемішайте, потім додайте макарони, картоплю та квасолю.
Коли макарони та квасоля будуть готові (бо картопля має розваритися вщент, що допоможе зв'язати соус), за допомоги сита або шумівки перекладіть їх прямо в миску з соусом, не струшуючи. Якщо консистенція не буде слизька, додайте ще трохи води з-під макаронів.
Вуаля. Подавати до столу негайно.
Джерело: The Guardian
