"І ось знову чергова гучна заява президента Франції Еммануеля Макрона, що потрапила в заголовки газет. "Нічого не можна виключати. Все можливо, якщо це буде корисно для досягнення нашої мети. росія не може виграти цю війну", – цитує його відповідь на запитання про те, чи можуть країни НАТО надіслати війська на допомогу Україні, Іво Даалдер в колонці для Politico.
Як зауважує експерт, зроблена цілком свідомо після зустрічі європейських лідерів, на якій обговорювали, як допомогти Україні, заява французького президента вибухнула, як бомба. Можливо, в цьому і був сенс.
На думку Іво Даалдера, Макрон любить час від часу скидувати риторичні бомби. Експерт нагадує, як одного разу французький президент говорив про "смерть мозку НАТО" всього за кілька тижнів до саміту лідерів, скликаного в Лондоні. Або як він закликав Захід "не принижувати росію" через три місяці після її брутального вторгнення в Україну.
Кожна з цих заяв, за словами експосла, викликала здивування у владних коридорах Заходу. І все ж, здебільшого, заяви французького президента відкидалися як просто показуха – так само, як і його поїздки до москви та часті дзвінки путіну в безплідній спробі попередити, а потім зупинити російське вторгнення.
"Це тому, що такі спроби були нічим іншим, як марними пострілами, спрямованими на те, щоб претендувати на роль лідера, як це часто робили французькі президенти. Шарль де Голль, наприклад, зробив на цьому кар'єру, вивівши Францію з-під військового командування НАТО (добре знаючи, що США все одно доведеться захищати країну, якщо Європа зазнає нападу). Потім він також розгорнув ядерні сили, які стримували б загрози "по всіх азимутах", так, ніби Британія і Америка становили для Франції таку ж велику загрозу, як і Радянський Союз", – констатує експерт.
Іво Даалдер нагадує, що роками пізніше Ніколя Саркозі зробив подібний крок. Скликавши зустріч на Єлисейських полях для обговорення громадянської війни в Лівії, він оголосив без жодного попередження, що французькі літаки вже піднялися в повітря, щоб бомбити сили тодішнього лівійського лідера Муаммара Каддафі, які загрожували місту Бенгазі.
"Франція вирішила взяти на себе свою роль, свою роль перед історією", – гордо проголосив Саркозі. Проте вже за кілька днів НАТО довелося взяти на себе операцію, яку французькі війська були просто не в змозі провести самотужки.
"Тепер Макрон взяв на себе мантію гросмейстера в показусі. Минулого року французький президент відвідав Братиславу напередодні чергового саміту НАТО, де заявив східноєвропейським високопосадовцям, що вони весь цей час мали рацію щодо путіна, і що тепер Франція очолить зусилля, спрямовані на те, щоб Україна стала членом НАТО. Звичайно, він робив це, добре знаючи, що і Берлін, і Вашингтон не допустять, щоб це сталося найближчим часом", – стверджує Іво Даалдер.
На думку експерта, здобувати прихильність, не сплачуючи за це, вкоренилося в ДНК Макрона. І в цьому сенсі його остання заява – ще один приклад того, як французький президент намагається заробити геополітичні бали.
Однак, Іво Даалдер припускає, що цього разу коментарі Макрона можуть свідчити про більш серйозні роздуми. За кілька тижнів до цього начальник Генерального штабу Франції генерал Тьєррі Буркхард надіслав листа половині своїх колег по НАТО, вивчаючи можливість створення коаліції охочих взяти на себе виконання певних завдань в Україні – зокрема укомплектування оборонних систем, підготовку збройних сил, проведення кібероперацій та надання допомоги в розмінуванні.
Як наголошує автор колонки, жоден військовий лідер не надішле такого листа без чіткої підтримки вищого політичного керівництва своєї країни. І кожен союзник, як розповідали експерту, відреагував на це розлюченим: "Що за чортівня?" Побачивши, що навколо них крутяться підступні політичні ігри, вони чітко дали зрозуміти, що їхньою відповіддю буде категоричне "ні".
І все ж, схоже, Париж не прислухався або, можливо, навіть не зважав на те, що Макрон публічно підняв цю можливість, незважаючи на чітку реакцію його союзників, яку підтвердили лідери країн, що зібралися в Парижі перед його пресконференцією. Натомість французький лідер ледь помітно зауважив: "Сьогодні немає консенсусу щодо офіційної відправки сухопутних військ".
Отже, зазначає Іво Даалдер, реакція була швидкою і цілком передбачуваною. Лідери НАТО публічно засудили ідею відправки європейських військ або військ Альянсу в Україну: президент США Джо Байден, канцлер Німеччини Олаф Шольц, прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, генеральний секретар НАТО Столтенберг, серед інших, заявили, що цього не станеться.
Їхні міркування також були зрозумілими. США та інші лідери НАТО виключали можливість відправки військ в Україну із самого початку війни – ще до того, як росія розпочала повномасштабне вторгнення. Ця політика завжди була чіткою: "Так" – робити все, щоб допомогти Україні захистити себе; "ні" – будь-яке пряме військове втручання. "Ми не будемо вести третю світову війну в Україні", – пояснював Байден.
"Тоді навіщо відкривати цю скриньку Пандори?" – запитує Іво Даалдер.
На його думку, однією з причин могло бути бажання нарешті відреагувати на зростаючий тиск союзників щодо надання більшої військової допомоги Україні. Шольц та інші неодноразово порушували це питання перед Макроном, і канцлер навіть попросив Байдена підштовхнути його до цього під час зустрічі у Вашингтоні на початку лютого.
Військова підтримка України з боку Франції справді є досить незначною – принаймні порівняно з Німеччиною. Наразі Франція виділила близько 6,8 млрд євро (включно з обіцяними 3 млрд євро на 2024 рік), тоді як Німеччина за останні два роки надала 17,7 млрд євро прямої військової допомоги. Але хоча Париж стверджує, що його внесок є більш вагомим у військовому плані, зокрема, наприклад, ракети дальнього радіусу дії, які Берлін відмовився постачати, його загальних зусиль серйозно бракує.
І сам Макрон мало що зробив для того, щоб розвіяти сумніви, що його вжалила німецька критика. "Багато з тих, хто сьогодні каже "ніколи, ніколи", були тими самими людьми, які два роки тому казали "ніколи, ніколи танки; ніколи, ніколи літаки; ніколи, ніколи ракети дальнього радіусу дії; ніколи, ніколи це", – сказав Макрон, явно натякаючи на Німеччину. "Я нагадую вам, що два роки тому багато хто за цим столом говорив: "Ми запропонуємо спальні мішки і каски", – додав він.
"Але в умовах, коли через внутрішні розбіжності в Конгресі США питання про фінансування України борсається, питання про те, як найкраще допомогти Києву, залишається серйозним і важливим. І для того, щоб відповісти на нього, Захід повинен розглянути всі варіанти, зокрема й ті, які раніше виключалися. Однак робити це слід тихо, за зачиненими дверима. Скидання риторичних бомб свідчить про відсутність серйозності й підриває справу", – завершує колонку Іво Даалдер.
Джерело: Politico
