«Нє покідайтє мітінг. Вам далі нільзя», – чемно говорять два добрі тітухани-спортики. Питаю «чому?». Відповідь вражає: «Ну от уходят люді с мітінга, отсідятся в кафе, а потім ідуть гроші получать», – ділиться своїми враженнями від нинішніх «акцій протесту» речник НК «Азов» Олександр Алфйоров, якого пастухи-тітушки одного з численних мітингів прийняли за свого «клієнта».
Власне, ця замальовка якнайкраще ілюструє все те, що відбувалося у Києві 15 листопада. Класика жанру по-українськи: платні мітингувальники, типова публіка з «Антимайдану», яка за 140-150 грн готові зображати кого завгодно – хоч обдурених вкладників банків, хоч бюджетників, постраждалих від підвищення тарифів, хоч прихильників примітивної ліберальної моделі економіки від Балашова; тітушки, яких усі зацікавлені сторони вивели на випадок силових дій; на вершині ж цієї піраміди – цинічний політикум, який нацьковує одних українців на інших заради ще кількох нулів у е-декларації. Все як завжди. Наче й не було Революції Гідності і майже трьох років кривавої війни.
При чому, огидно виглядають обидві сторони – і влада, і «шатуни».
Почнемо з останніх.
Головний зацікавлений у дестабілізації ситуації в Україні – Росія. Не досягнувши бажаного військовими засобами, Кремль намагається руками своїх агентів і «корисних ідіотів» запалити ситуацію зсередини. Влаштує будь-який результат – і дострокові вибори парламенту (а в ідеалі і президента), і «третій Майдан» і будь-які інші заворушення, які можуть ослабити нашу державу.
Чи розуміє це Юлія Тимошенко, яка активно грає на розхитування ситуації? Безумовно. Але перспектива реваншу на виборах (а «Батьківщина» сьогодні справді набирає електоральної ваги, на відміну від БПП та «НФ», які її стрімко втрачають), переважає усі інші ризики і резони. Тимошенко упевнена, що зможе стати прем’єром після дострокових виборів, а в перспективі – і президентом, а тому готова навіть до репутаційно небезпечної спільної гри з Опозиційним блоком та новоствореною партією Рабиновича-Мураєва.
Чи координує «Батьківщина» свої дії з Кремлем? За руку, як кажуть, ніхто нікого не зловив, однак кум Путіна і один з чільних його емісарів по Україні Віктор Медведчук регулярно спілкується з Юлією Тимошенко. Втім, як і з Петром Порошенком.
«Батьківщина» не брала безпосередньої участі у організації акцій протесту – у партії Тимошенко усвідомлюють де межа, яку поки що не варто переходити. Мобілізації партійців для акцій протесту партія Тимошенко не оголошувала – потрапляти у кадр спільно з оплаченою публікою Мураєва не хотілося категорично. І навіть дистанціювалася від Надії Савченко, яку все частіше бачать у компанії одіозного «регіонала» Мураєва. Обмежилися нагнітанням емоцій в інформаційному просторі і негласною фінансовою та оргпідтримкою «обдурених вкладників».
Як і Опозиційний блок, до речі. Бойко, Льовочкін, Колесников і компанія так само не вийшли, щоб очолити протест «знедолених українців», про страждання яких мільйонери з колишньої Партії регіонів так люблять розповідати. Відбулися спонсорським пакетом і роботою у медіа.
Пости у Facebook лідерів Опоблоку і "ватниці" Монтян написані ніби однією людиною
Фактично, основний організаційний «тягар» (якщо так можна сказати про найм платних мітингувальників) узяла на себе новостворена партія «За життя» Рабиновича і Мураєва, які цього року залишили Опозиційний блок. Мураєв не приховує своїх тісних стосунків із Миколою Азаровим і претендує на роль лідера нової проросійської сили – альтернативи Опоблоку.
Втім, у Москві, куди Мураєв часто їздить для консультацій та отримання «гуманітарної допомоги» для боротьби з «хунтою», робити ставку на його тандем з Рабиновичем не поспішають і радять обом повернутися в Опоблок. Вони нібито й не заперечують, однак, категорично проти один з чільних акціонерів ОБ Борис Колесников. Саме тому Мураєву й доводиться доводити Москві і потенційним спонсорам в Україні свою потрібність і спроможність грати самостійну роль. Хоч після сьогоднішнього жалюгідного бенефісу Мураєва у його патронів можуть виникнути серйозні сумніви не лише в його організаційних здібностях – кількість і якість мобілізованого людського матеріалу явно не відповідала задекларованому. Хоча, фінансова нечистоплотність для українських політиків з точки зору Москви радше плюс, аніж мінус.
Молодий амбітний аферист-ватник, найближче оточення Януковича і оскаженіла від амбіцій «леді останній шанс» – хтось справді сподівався силами цих персонажів організувати «третій Майдан»? Серйозно?
Чи, може, хтось розраховував, що поруч з алкомітингарями, «ватними» пенсіонерками і люмпенізованими молодиками стануть ті, хто вийшов на Майдан у 2013 році? Справді???
Та такими організаторами, лідерами і такої якості платною публікою з прапорами не вийде не те що Майдану – пристойного мітингу не вийде – скільки б грошей не давала на це Москва і наші доморощені «реваншисти».
Мітингувальників перевіряють за списками і роздають гроші
А тепер кілька слів про нашу владу. Огидність її опонентів жодним чином не скасовує того очевидного факту, що більшість претензій до Порошенка і компанії – абсолютно правильні.
Хіба не ставленик глави держави Валерія Гонтарєва руйнує банківську систему на догоду людям з обойми глави держави?
Хіба не Петро Порошенко і наближені до нього «інвестбанкіри» заробили на катастрофічному падінні гривні?
Хіба не бізнес-партнер президента Свинарчук-Гладковський знекровлює «Укроборонпром», віддаючи оборонні контракти компаніям, які пов’язують із першими особами держави?
Хіба не бізнес-партнер глави держави Ігор Кононенко розставляє у органах влади і державних підприємствах своїх наглядачів – так само, як це зовсім недавно робили Янукович і компанія?
І таких «хіба» ще десятки і навіть сотні.
Петро Порошенко не став президентом Революції Гідності – він, на жаль, органічний спадкоємець логіки і схем Віктора Януковича. Звісно, між ними жодним чином не можна ставити знак рівності, і Порошенко в багатьох моментах веде себе гідно, як державник. Не забуваючи, однак, набивати свої кишені. І якщо Янукович робив це у мирні, «жирні» роки економічного зростання, то Петро Порошенко і його оточення мародерствують під час війни.
На протести команда Порошенка відреагувала цілком у стилі Януковича – вивела у центр столиці тисячі правоохоронців, десятки «автозаків», перекрила Хрещатик, і задіяла тітушок. Так, так – тих самих тітушок, піхотинців «Антимайдану».
За інформацією редактора інформаційної агенції "Ліга" Петра Шуклінова, тітушок у Маріїнський парк (на фото) привели політики, "близькі до керівництва міста", тобто, лідера БПП Віталія Кличка
Така реакція, як і істеричні пости лояльних «opinion leaders» (придворний волонтер Роман Доник навіть пообіцяв разом з друзями розстрілювати тих, хто спробує зазіхнути на українську владу) свідчать, що Петро Олексійович усе розуміє – і про свою роль, і про ставлення до себе співгромадян.
Пост Романа Доніка
І про те, що лише війна і російські танки на фронті стримують пасіонарну і притомну частину українського суспільства, зціпивши зуби, терпіти його…
***
Огидна опозиція проти такої ж огидної влади. Жодна зі сторін не викликає ані симпатії, ані співчуття. Головне зараз від такого вибору, точніше, від його відсутності, не впасти у депресивну байдужість «противсіха».
Не варто. Країна неймовірно змінилася за час Революції Гідності і війни з Росією, проявивши тисячі активних, розумних і порядних людей – на фронті і в тилу. Їх поки що немає у політиці, але це перспектива найближчого часу. І вони обов’язково прийдуть і переможуть.
