"Автостоп допомагає краще зрозуміти себе, власну залежність від грошей, речей, надбань цивілізації"
Роман розповідає, що до першого курсу навчання не подорожував, якщо не брати до уваги поїздок з дідусем на дачу. У 2007 році, відпочиваючи з друзями в Криму, хлопцеві довелося на собі відчути, що таке подорож автостопом. Коли в компанії не залишилося грошей, відпочивальники зупинили машину й таким чином проїхали три кілометри. Ця коротка мандрівка настільки захопила тоді ще студента-першокурсника, що вже в той час почав зароджуватися в голові романтика задум перетнути таким способом чималу частину континенту.
За словами Романа, автостоп допомагає краще зрозуміти себе, власну залежність від грошей, речей, надбань цивілізації. Подорож допомагає у пошуку свого місця й призначення, дає можливість розвиватись духовно, а життя вдома створює ілюзію стабільності. В мандрах розумієш, скільки нового може принести кожний наступний день.
Найважливіші навики, якими повинна володіти людина, що виходить на шосе з метою зупинити авто, – це знання психології й вміння швидко вивчати мови. За словами Романа, вирушаючи в далекі мандри не обов’язково бути знавцем мов. Вони вивчаються самі по собі, оскільки іншого виходу просто немає, адже розумітися з місцевими мешканцями якось потрібно. В Китаї Роману трапилось зустріти хлопця, який знав російську, він і написав на аркуші паперу найпотрібніші фрази китайською мовою.
Роман стверджує, що для того, аби почати подорожувати автостопом не потрібно багато грошей чи особливих підготувань – достатньо вимкнути телевізор, який нав’язує стереотипи, позбутись шкідливих звичок й позитивно налаштуватись в дорогу.
"Якщо є мрія, то її слід почати втілювати в життя якомога швидше"
Найскладніше – наважитися на перший крок. Далі все йде якось саме по собі, стверджує Роман. Головне мати сильну мотивацію, в його випадку – це невгамовне бажання побачити Індію, яка вабила його ще з дитинства. Хлопець завжди цікавився ведичною культурою, східною філософією та релігією.
А от близькі та рідні не завжди можуть зрозуміти жагу любителів екстремальних подорожей до пригод. Таке було і з Романом, який свою маму вмовляв три роки, аби та відпустила його в мандри. З рідними мандрівник намагається підтримувати хороші стосунки, попри специфічність характеру автостопера. "Після подорожей доводиться кудись повертатись", – жартує хлопець.
Ще одним поштовхом для Романа таки відважитись на подорож стала сумна подія – від страшної недуги зовсім юним помер його друг. "Нема завтра, на яке ми часто відкладаємо життя", - зрозумів тоді Роман, і після цього випадку твердо вирішив, що вирушає до Індії негайно.
Якщо є мрія, то її слід почати втілювати в життя якомога швидше. Найважче дається перший крок, після нього все йде легше. Небезпека? А втрапити в якусь халепу можна навіть будучи вдома.
"Вірменський митник як почув, що я з України – зрадів і запросив у гості"
Роман вирушає у подорожі без грошей, або бере їх з собою дуже мало. Каже, приходять якось самі, коли відчувається у них потреба.
Якось у грузинському містечку хлопець запитував у місцевих:
– Скільки можна у вас жити без грошей?
– А ти звідки?
– З України.
– Які гроші? Живи скільки хочеш!
У Киргизії Роман тиждень жив у школі, робив ремонт й за це отримував харчі й дах над головою.
Мандрівник-екстремал розповідає, що проходити митний контроль у Вірменії було суцільною забавою. Митник запитав, чи в хлопця є з собою зброя або наркотики, а почувши заперечну відповідь сказав "йди собі". Проте, коли митник побачив, що хлопець одягнений у незвичний для місцевих одяг, запитав звідки Роман. Почувши відповідь, що з України, сильно зрадів, тому що сам служив під Житомиром. Вірменський митник гостинно прийняв його, нагодував і дав кімнату для відпочинку.
Першого разу Роман вирушав у подорож сам, другого – з подругою. Мандрівників також вразила гостинність й добродушність таджиків. Місцевий таксист пропонував підвезти й, почувши, що у мандрівників немає грошей, витяг з кишені пачку купюр й запропонував підтримати фінансово просто так.
Начальник таджицької митниці, з яким випадково довелось познайомитись при перетині кордону, коли дізнався про плани Романа й мету мандрівок, запросив зупинитись у нього на тиждень. Вручив ключі від службової квартири в Душанбе, організував екскурсії країною, знайшов український ресторан, в якому оплатив для хлопця харчування. Телефонував до мами Романа, запрошував її з родиною до себе в гості.
З Таджикистану Роман планував перебратись до Афганістану. Проте саме в цей час в США публічно спалили Коран, через що країною прокотились масові акції протесту, які часто закінчувались розправою над чужоземцями. Тому голова митниці переконував хлопця не їхати туди.
"Лінія на піску виявилась дорогою в десятки тисяч кілометрів"
Перед тим, як вирушити в дорогу, Роман зобразив на піску маршрут подорожі, який на практиці виявився шляхом в десятки тисяч кілометрів. Планував дістатись Індії через Пакистан, проте через відмову у відкритті візи довелося їхати через Росію, Узбекистан, Лаос, Китай. Хлопець зауважує, що скрізь, де йому доводилось бувати, люди скаржились й нарікали на владу, вважаючи її основною причиною суспільних негараздів у своїх країнах.
Китай – комуністична держава й такого поняття як автостоп там немає. Тому при першій спробі зупинити машину хлопець мав пригоди з поліцією, яку викликав водій.
При спробі дістатись Тибету в обхід блок-постів, в Романа зламалася камера під час переходу річки вбрід. Майстер у китайській майстерні наполіг на тому, щоб хлопець взяв його новенький фотоапарат й вислав йому його поштою назад, коли стане непотрібним.
Під час мандрівок хлопець зробив чимало цікавих фоторепортажів, які в нього вийшли досить професійними та інформативними. Про своє хобі каже: "Лише натискаю на кнопку фотоапарату. Моя участь в процесі мінімальна…"
Метою подорожей Романа були духовні практики. На своєму шляху він відвідував християнські, буддійські, мусульманські святині, мав намір обійти тибетську гору Кайлас, що, згідно з повір’ями, потрібно зробити, щоб бути щасливим.
На досягнутому Роман зупинятися не збирається й при першій-ліпшій нагоді знову вирушить у подорож. Чи кінцевою точкою знову буде Індія - поки що не знає.
Фото надані Романом Воєводіним
