Важко повірити, що я написав вже 50 таких оновлень на Substack у вихідні. Вони почалися в Twitter у березні-квітні 2022 року, коли я почав твітити на вихідних і висвітлювали, як мені здавалося, важливі події/історії тижня. Потім я перейшов на Substack у листопаді торік, коли стало зрозуміло, що Маск затято прагне перетворити Twitter на огидний шматок лайна, яким він, на жаль, став. Ніколи б не подумав, що приблизно через 19 місяців після того, як я почав з кількох твітів, це стане регулярною частиною моїх вихідних (хай пробачить мені моя сім'я!) Було дуже приємно бачити, що більше 31 000 людей підписалися на Substack, і в середньому кожні вихідні оновлення переглядають набагато більше 40 000 разів, а іноді і ближче до 50 000.
Станом на кінець тижня є дві основні історії, на яких я вирішив зосередитися – різні нещодавні повідомлення про те, яку допомогу отримує/отримає Україна, і наступ росії навколо Авдіївки, який, очевидно, викликав миттєву паніку і легке відчуття тріумфу у тих, хто наполегливо переконував у силі росіян. Я також хотів би зазначити, щоб усі зрозуміли, як Україна насправді намагається вести цю війну, поважаючи воєнні закони і конвенції. У цей час насильства, коли напади на цивільних осіб, здається, стають нормою, те, що роблять українці після багатьох років, коли їхніх людей вбивали, їхніх дітей викрадали, а цивільні особи зазнавали невибіркових нападів, заслуговує на визнання і похвалу.
Знищена російська бронетехніка під Авдіївкою.
Погляд на допомогу, яку отримує Україна, і що вона означає. Аргумент про ескалацію більше не є переконливим
Останнім часом з'явилося багато повідомлень про нові поставки військової допомоги Україні, зокрема, з боку США та Німеччини. Вони заслуговують на певний коментар, оскільки свідчать як про перебіг війни (що є важливим), так і про те, що партнери України намагаються надмірно керувати бойовими діями на мікрорівні. Тож вони надають корисну інформацію про стан справ на війні.
Допомога Сполучених Штатів. Пакет американської допомоги, оголошений цього тижня, охоплює близько 200 мільйонів доларів. На пресбрифінгу Білого дому з цього приводу було чітко зазначено, що ця допомога спеціально призначена для підтримки українців у контрнаступі, що триває (докладніше про це нижче). 11 жовтня речник Білого дому Джон Кірбі (колишній чиновник Пентагону, який добре знається на оборонній тематиці) розповів цікаві подробиці про сам пакет допомоги:
Сьогодні міністр оборони США оголосив на засіданні Української оборонної контактної групи в Європі, що Сполучені Штати оголошують про новий пакет допомоги, який включає засоби протиповітряної оборони; боєприпаси для американської артилерії і HIMARS; обладнання для боротьби з БПЛА, щоб допомогти Україні захистити свій народ від ударів російських і іранських безпілотників. Ми також оголошуємо про додаткові протитанкові засоби і понад 16 мільйонів набоїв до стрілецької зброї та боєприпасів.
Оскільки українці продовжують вести дуже жорсткий контрнаступ і з наближенням зими ми вважаємо абсолютно необхідним – ви чули, як я казав раніше, що час нам не друг – продовжувати робити все можливе, щоб допомогти Україні досягти успіху на полі бою і відвоювати ще трохи своєї території у російських підрозділів, які там перебувають.
Отже, що ми бачимо, що має значення, коли йдеться про продовження бойових дій – далекобійні удари (HIMARS) і здатність протидіяти безпілотникам (обладнання для боротьби з БПЛА), а також здатність продовжувати знищувати російську бронетехніку. Це пакет для продовження артилерійсько-безпілотної війни, яку українці обрали наприкінці червня, коли зрозуміли, що прямі лобові атаки є надто дорогими. Отже, оголошена допомога – це чітке підтвердження того, що є важливим у наземній війні сьогодні.
Стан німецької допомоги. Допомога, яку надає Німеччина, може бути найбільш екстраординарною в тому сенсі, що вона є досить масштабною, але водночас все ще дуже обмеженою в своїх можливостях. Цього тижня уряд ФРН оприлюднив деталі свого останнього пакету допомоги, і в багатьох аспектах він справді є досить щедрим.
Що привертає увагу, так це вражаюча сума допомоги, яка була надана на українську протиповітряну оборону. У цій категорії німці дійсно передали дуже цінне обладнання і зробили українську протиповітряну оборону більш надійною, ніж будь-який інший партнер Києва, окрім США. Сюди входить все: від тисяч ручних ПЗРК до великої кількості боєприпасів для українських Gepard і однієї з найсучасніших зенітних систем, якими володіють українці – батареї Patriot. Ось список того, що вони передали на сьогодні, щоб ви могли побачити його глибину:
Протиповітряна оборона
- 86 122 постріли до самохідних зенітних установок Gepard (зі складів Бундесверу та промисловості*)
- 3 радіолокаційні станції повітряного спостереження TRML-4D* .
- ракети для ЗРК PATRIOT
- 2 пускові установки IRIS-T SLS*
- 2 пускові установки системи Patriot
- 46 самохідних зенітних установок Gepard
- 2 зенітно-ракетні комплекси IRIS-T SLM*
- Ракети до IRIS-T SLM
- ЗРК PATRIOT із запасними частинами
- 4 000 пострілів навчальних боєприпасів до самохідних зенітних установок Gepard
- 500 переносних зенітно-ракетних комплексів STINGER
- 2 700 переносних зенітно-ракетних комплексів STRELA
Німецький зенітний комплекс Gepard.
І ця допомога має значення. Наприклад, самохідні установки Gepard дають Україні важливий економічно ефективний спосіб збивати російські БПЛА. Протиповітряна оборона стала складним економічно ефективним змаганням у цій війні. Українці не хочуть використовувати одні з найефективніших (і найдорожчих) систем, таких як Patriot, проти дешевших російських систем масового виробництва, таких як БПЛА Shahed (які спочатку постачалися у великій кількості Іраном, а тепер, як стверджується, виробляються у великій кількості в росії).
З іншого боку, коли йдеться про наступальну війну, Німеччина суворо обмежує свою допомогу тим, що можна назвати наступальною зброєю з обмеженим радіусом дії. Це броньовані бойові машини найрізноманітніших типів, багато захисного спорядження для солдатів, вантажівки для підтримки армії тощо. Знову ж таки, все це важливо, але це також і та допомога, яка підтримує Україну в безпосередніх наступальних діях.
Чого Німеччина не робить, так це не віддає свої далекобійні вогневі засоби, як-от добре відома крилата ракета Taurus, яку дуже хочуть отримати українці.
Я вже багато говорив про важливість надання Україні систем більшої дальності і важливість не дозволити російській політиці блефу про ескалацію перемогти – і Taurus може бути найкращим прикладом одного й іншого в дії. Ракети Taurus зараз не несуть користі для Німеччини, але могли б бути дуже корисними для України в її кампанії з послаблення російської присутності в Криму. Однак німецький уряд відмовляється від такої допомоги і підтверджує російську політику залякування, прямо заявляючи, що не відправить Taurus через побоювання російської "ескалації". Буквально нещодавно канцлер Шольц відкрито заявив про це.
Навіть якщо він вірив у це – ідея сказати це вголос (а отже підтвердити росіянам цінність їхньої політики ескалації і блефу) була, м'яко кажучи, помилковою. Це також прикро, і це вказує на інь-і-янь німецької допомоги. Якщо Німеччина доволі щедра у тому, що вона надає, наслідком тієї допомоги, яку вона не надає буде затягування війни та кровопролиття. Ці засоби сприяють Україні у захисті та готують її до атак на російську армію – ні те, ні інше не допоможе українцям швидко перемогти у війні.
Більше того, аргумент про ескалацію більше не є переконливим для німецького уряду. Усі великі держави, в тому числі і США, які вже пообіцяли систему ATACMS і проводять навчання на F-16, чітко дали зрозуміти, що вони більше не сприймають блеф щодо ескалації в галузі дальнобійних озброєнь. Велика Британія і Франція, найближчі європейські партнери Німеччини, вже давно розкрили блеф, надавши Storm Shadow/Scalp EG. Менші європейські держави, такі як Нідерланди і Данія, допомагають із F-16. Іншими словами, німці все ще відчайдушно тримаються за зруйновану парадигму.
Зрештою, хоча я впевнений, що німецьке політичне керівництво не дивиться на це так, Німеччина допомагає Україні для ведення довшої, кривавішої і більш руйнівної війни. Це результат стриманості.
російський наступ на Авдіївку. Результат – зростання втрат росіян
Минулого тижня відбулася російська наступальна операція з метою оточення українського міста Авдіївка (яке вже понад рік є російською мішенню). Коли розпочався наступ, то про це спочатку повідомлялося як про ознаку відновлення, посилення та успіху росіян. вони нібито тепер ефективно інтегрували комбіновану війну, включно із наступом за участі БМП, РЕБ, артилерійського контрбатарейного вогню і навіть військово-повітряних сил. Це дуже добре вписувалося в постійний наратив останніх кількох місяців про російські тактичні вдосконалення і про те, як російські військові навчаються і вдосконалюються.
Однак чим більше інформації з'являлося, тим більше цей наратив відходив на другий план. Насправді, втрати росії знову почали стрімко зростати, вона зазнала величезної кількості втрат БМП за короткий проміжок часу, а бойові якості російських солдатів виглядали все ще панічними і недостатньо підготовленими.
російські втрати, за даними як української сторони, так і надійних відкритих джерел, значно зросли з 11 жовтня і стали одними з найбільших за всю війну. Що стосується військової техніки, то і вони стрімко зросли.
Існують також відеозаписи підриву російських бронетанкових колон.
Що до втрат живої сили, то українські дані про російські втрати значно зросли після того, як росіяни почали атакувати Авдіївку, і деякий час вони становили понад 1000 осіб на день (в неділю вранці ця цифра все ще була дуже висока – 880). Загалом, важко розглядати це як щось інше, окрім як значне виснаження російських сил – підтвердження на відео BalVideo, де показано, як підбито російську колону. Це досить схоже на те, що ми бачили знову і знову, коли росіяни здійснюють броньовані атаки.
Це вписується в тенденцію зростання відносних втрат росіян, що спостерігається останнім часом. За останні 30 днів російські втрати, зафіксовані на фотографіях, складають приблизно 3 до 1, порівняно з українськими.
Звичайно, для України загалом добре, коли росія переходить у наступ. Якщо ми чогось і навчилися за останній рік, так це того, що сили, які атакують, є надзвичайно вразливими і зазвичай зазнають значних втрат. Тому один із найефективніших способів для України послабити росіян – це зробити так, щоб росіяни полегшили їм завдання, атакуючи. Дійсно, щоразу, коли ви бачите, як російські сили починають подібні операції і зазнають таких втрат, це наближає українську перемогу. Здається, це наслідок прагнення росіян до політичних, а не стратегічних перемог. Вони готові втратити багато ресурсів, щоб захопити залишки міст, які не мають жодного економічного/стратегічного значення (див. Бахмут). Авдіївка, схоже, є ще одним прикладом цього.
Можливо, найважливішим на сьогодні є те, що, використовуючи спеціально відібрані та підготовлені війська для наступальних дій, росіяни вкотре обрали "хвильові" атаки, які коштували їм масових жертв за відносно невелику територію. У бою вони не продемонстрували здатності адаптуватися в будь-який значний спосіб, хоча ми вже кілька місяців чуємо про те, що російські військові нібито навчаються і вдосконалюються.
Як і під час невдалого зимового наступу росії минулого року, російські військові, схоже, використовують тактику хвиль, коли вони кидають маси погано навчених солдатів безпосередньо на поле бою без належного спорядження.
Мене запитують, чому я часто намагаюся обливати холодною водою розповіді про нібито вдосконалення російської армії, яка навчається, і підкреслювати, що Україна зберігає свою перевагу як гнучка і адаптивна сила. російська армія залишається грізною, але більше через те, що вона все ще зберігає велику базу озброєнь і воює з підготовлених позицій, використовуючи своїх солдатів без особливої уваги до їхнього життя. А не тому, що російська армія стала рефлексивною інституцією, яка навчається, про що багато хто трубадурить.
Ця відмінність, на мою думку, є важливою. Наратив про те, що росія вчиться (стає розумнішою силою, у той час як Україна регулярно припускається помилок), як на мене, є не лише хибним, але й активно підриває підтримку України. Знову ж таки, навіть з боку тих, хто каже, що хоче допомогти Києву, такий наратив насправді призведе до протилежного.
російську армію можна перемогти, це треба розуміти. І саме тому Україні потрібна допомога, щоб її перемогти.
Україна надсилає послання світові. Гуманізм шкодить військовим діям
Війна жахлива у багатьох відношеннях. Мабуть, її найбільш гнітючий вплив полягає в тому, що вона дегуманізує населення і призводить до вчинення та виправдання звірств. Вона призводить до ненависті до іншої сторони в епічних масштабах, і ця ненависть зрештою виправдовує всілякі жахи у свідомості тих, хто воює.
Україна, однак, робить все можливе, щоб тримати ці жахи і ненависть під контролем. А українці жахливо страждають протягом останніх 19 місяців (і довше). Десятки тисяч їхніх людей (багато з них цивільні) були вбиті. Вони бачили, як викрадають їхніх дітей, як ґвалтують і катують їхніх людей, як оскверняють і знищують їхню землю, як їхні життя калічать у неймовірний спосіб.
Попри все це, Україна робить все можливе, щоб дотримуватися законів і норм війни. Хоча вони мають можливість атакувати російське цивільне населення і завдати йому великої шкоди, вони цього не роблять. Більше того, українці роблять це, завдаючи реальної шкоди своїм власним військовим зусиллям. росія, схоже, не переймається захистом власних кордонів, а це означає, що вона може зосередити свої сили в Україні.
Отже, Україна фактично шкодить своїм військовим діям, намагаючись бути гуманною. У цьому жахливому світі це заслуговує на величезну похвалу. Це ще одна причина, чому українці заслуговують на будь-яку допомогу, яку їм можна надати. Перемога України зробить світ більш гуманним.
