Малоймовірно, зважаючи на те, що чільні персонажі української політики – від Віктора Януковича до Юлії Тимошенко – у тому чи іншому вигляді присутні на плівках: вони говорять, їх обговорюють. Та й всюдисущий майор Мельниченко робить усе, щоб країна пам’ятала свого "героя": він атакує Юлію Тимошенко та пропонує себе українській владі у ролі головного свідка звинувачення у справі убивства Євгена Щербаня, рятує заступника генпрокурора Рината Кузьміна від арешту у США... Ймовірно, після оголошення вироку Пукачу Микола Мельниченко знову стане одним з головних ньюсмейкерів країни.
Саме тому iPress.ua пропонує пригадати історію майора та його плівок.
Плівки майора. Як це починалося
Історія "касетного скандалу" починається через два місяці після зникнення Ґеоргія Ґонгадзе. 28 листопада 2000 року тодішній голова Верховної Ради України Олександр Мороз під час сесії парламенту оприлюднює записи розмов з кабінету президента Леоніда Кучми, на яких окрім самого глави держави зафіксовані голоси голови Адміністрації президента Володимира Литвина, міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка та голови СБУ Леоніда Деркача. Учасники розмов ніби-то обговорювали Ґерогія Ґонгадзе, його роботу та що з ним зробити. Зокрема, ніби-то голос Кучми пропонував везти журналіста до Чечні.
Мороз: Я не звинувачував Кучму в замовленні вбивства Ґонґадзе. Фото: ru.electionsmeter.com
Згодом з’ясовується "автор" плівок – ним назвався охоронець Кучми, майор Державної служби охорони Микола Мельниченко… Який негайно стає одним з чільних персонажів нескінченної п’єси під назвою "Касетний скандал". Хоч насправді, жодних касет у справі не було – Микола Мельниченко ніби-то записував Кучму на цифровий диктофон, який ховав під диваном. За іншими ж версіями, жодного диктофону теж не було, а запис вівся чи то стаціонарною апаратурою, яка була у кабінеті Кучи, чи то спеціальними засобами стеження з-поза меж Адміністрації президента.
До речі, зараз Олександр Мороз уже не наполягає на своїй версії про те, що Кучма був замовником убивства журналіста: "Я жодного разу не звинувачував Леоніда Кучму в замовленні саме вбивства Георгія Ґонґадзе. В десятках інтерв’ю говорив, що особливостями характеру колишнього президента скористалися ті, хто відповідну інформацію у вигідному для своєї мети світлі періодично підносив Леоніду Кучмі".
Касетний скандал. Версії
Сам Микола Мельниченко стверджує: "Я відповідав за охорону Кучми. У Леоніда Даниловича була у кабінеті шафа, де могла сховатися людина й убити президента. Мене ігнорували всі, кому я про це говорив. Один раз я вирішив перевірити і сам сховався в цій шафі.Це був просто експеримент. Але я не устиг вибратися — зненацька в кабінет увійшов Кучма. Виходити при ньому я побоявся і кілька годин простояв у шафі. За цей час я почув таке! У той день розмова йшла про виборчу компанію Кучми".
Після цього, за словами Мельниченка, він "став погано спати", у нього була депресія і він думав "пристрелити" Кучму: "Тоді я вирішив записувати Леоніда Даниловича. І ви навіть не уявляєте, як це було страшно".
Втім, у версію Мельниченка сьогодні, схоже, окрім нього самого, не вірить майже ніхто.
Це міжнародна провокація, щоб Україну скомпрометувати. П’ять років ні мені не давали жити, ні Україні, -
Леонід Кучма
Леонід Кучма схильний звинувачувати американські спецслужби: мовляв, США таким чином готували прихід до влади тодішнього прем’єра Віктора Ющенка, якого у Вашингтоні вважали "своїм". Ось як це бачилося із боку найближчого оточення Кучми:
"Віктор Пінчук: А я пам’ятаю, як він (Леонід Кучма – iPress.ua) радів – це якраз був Новий рік після виборів 99-го – тому, що Ющенко став прем’єром. Усім присутнім, включаючи Віктора Андрійовича, Леонід Данилович зізнався: "Який я радий, що у мене такий новий прем’єр!". Президент говорив про майбутнє України, про сподівання, які він покладає на Ющенка, про плани, які він хоче реалізувати. До касетного скандалу залишалося 11 місяців…
Із інтерв’ю "Дзерекалу тижня" Віктора Пінчука та Олени Франчук у 2004 році, напередодні президентських виборів:
Юлія Мостова: Олено, ви вважаєте Ющенка причетним до організації касетного скандалу?
Олена Франчук: Його особисто?
Юлія Мостова: Так.
Олена Франчук: Ні. Я не вважаю, що він був таємним організатором та вдохновителем.
Віктор Пінчук: Я на сто процентів упевнений, що якісь кола хотіли його використати у цій ситуації, не повідомляючи Віктора Андрійовича про це. У мене в цьому сенсі до нього претензій немає".
Треба сказати, що чимало фактів так чи інакше вказують на значну роль США у "касетному скандалі". Скажімо, Микола Мельниченко виїхав з України до США і передав американцями копії усіх записів із кабінету Кучми. "Коли мене терміново евакуювали з Чехії у Нью-Йорк, були застосовані безпрецедентні заходи безпеки. Це було у квітні 2001 року. Мене охороняли спецслужби Чехії, спецслужби США", – розповідав сам Мельниченко в інтерв’ю виданню "Обозреватель" у 2010 році.
Кучма і Пукач. Фото: 4vlada.com
Колишній керівник парламентської слідчої комісії по розслідуванню "касетного скандалу" Віктор Драчевський у інтерв’ю газеті "Сегодня" заявляв: "Ми дійшли до попередніх висновків про те, що Мельниченко не писав розмови Кучми ні на яку "Тошибу", оскільки її просто не існує. Ми знаємо, що Кучму "писали" ззовні, а не всередині кабінету. Не виключено, що це робилося з допомогою стаціонарної установки американського виробництва через супутник".
Втім, Кучма та його оточення цілком може лукавити, звинувачуючи американців. Не менші резони працювати над зміщенням Кучми мала і Росія: Москву давно не влаштовував «багатовекторний» український президент та його небажання впускати в країну великий російський капітал. А після касетного скандалу президента України почали бойкотувати на Заході, залишивши йому один вектор – російський.
У 2002-му році, одразу після загибелі одного з головних фігурантів "касетного скандалу", екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка Микола Мельниченко терміново їде до Москви. Володимир Ар’єв, нині народний депутат України, будучи автором програми "Закрита зона" свого часу провів власне розслідування, головний висновок якого: убивство Гонгадзе та "касетний скандал" – спецоперація російських спецслужб. Журналіста убили міліціонери-перевертні під керівництвом генерала Олексія Пукача (власне це доведено й офіційним слідством). Політичну частину операції росіян забезпечували, за версією Володимира Ар’єва, екс-керівник СБУ Євгений Марчук та віце-спікер парламенту Віктор Медведчук.
Володимир Ар’єв. Фото: gazetavv.com
"Результат цієї спецоперації – повна залежність українського керівництва від Росії протягом 4 років – до листопада 2004-го, коли відбулася помаранчева революція, що зруйнувала плани Кремля", – стверджує Володимир Ар’єв.
Згідно з ще однією версією, "прослушку" кабінету Кучми організували вітчизняні олігархи. Як писало свого часу "Дзеркало тижня", до оприлюднення Олександром Морозом плівки були у розпорядженні так званого "київського клану" на чолі з Віктором Медведчуком.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Євгеній Лауер: "Мельниченко – чмо і рідкісний клоун"
Відомо також, що виїхавши на Захід, Мельниченко зійшовся з опальним російським олігархом Борисом Березовським, який, до речі, не приховував своєї участі у роздмухуванні "касетного скандалу". Фонд Березовського навіть провів власне "розслідування", яке доводить, що убивство Гонгадзе було здійснене на замовлення Олександра Мороза та російського олігарха, власника "Альфа Груп" Михайла Фрідмана.
Помічник Олександра Мороза, Володимир Цвіль, який особисто вивозив Миколу Мельниченка з України, стверджує у своїй книзі "У центрі касетного скандалу": "Мельниченко повідомив мені, що вивіз сотні годин записів розмов президента Кучми. За його словами, тепер в Україні має відбутися зміна влади і Мороз стане президентом".
"Щодо Мельниченка. Не могла зробити одна людина весь масив цих аудіозаписів, збереження, перенесення з дисків аудіозаписів на комп'ютер, і так далі. Була певна група, кого і яка роль, я думаю, має встановити СБУ і Генеральна прокуратура. Я сам, як офіцер Служби безпеки України, хочу знати лише одне: правду, хто організував записування, хто на якому етапі, якою була чия роль, хто яке завдання виконував і зняти усі питання: чи він агент Москви, чи він агент Заходу, чи він агент якоїсь фінансово-промислової групи", -
Григорій Омельченко, керівник парламентської комісії з розслідування справи Гонгадзе, 2005 рік
Ці слова були сказані сім років тому. Проте й досі доблесні правоохоронці України не можуть чітко відповісти: хто насправді організував наймасштабнішу шпигунську спецоперацію в історії України.
Схожої думки дотримується ще один колишній керівник парламентської комісії з розслідування справи Гонгадзе Олександр Жир: "Думаю, уже усім зрозуміло, що прослуховування кабінету було організовано не Мельниченком, а іншими людьми. Головне питання – хто писав, хто стояв за всією цією спецоперацією? Розуміючи, що незабаром усе стане відомо, Мельниченко зараз усіма силами намагається відбілити себе та очорнити інших. Але все-таки я зумів зберегти і пристрій для запису, і оригінали записів, які Мельниченко надав для експертизи".
Далі буде
