Українська війна, огляд за 11 вересня 2022 р.
Не хочу псувати вечірку, але думаю, що настав час серйозно переглянути ситуацію в Україні.
Я також вважаю, що нам потрібно спробувати зрозуміти ситуацію з точки зору путіна. Насправді, виключно з його точки зору.
Ось чому: ну, нагадаю, саме путін почав цю агресію на Україну виключно для своїх, путінських цілей. Головне з них — це тримати себе непідзвітним. Нікому непідзвітний, особливо в росії.
Якщо повернутися в минуле й обмежити його діяльність лише цим роком, то "план А" полягав у тому, щоб повалити уряд у Києві та замінити його "кимось дружнім". Це не вдалося. "План Б" полягав у захопленні всієї України на схід від Дніпра, а також Херсона. Це не вдалося. "План С" полягав у завершенні захоплення не лише Луганська та Донецька, а й Херсона та Запоріжжя. Саме тоді у путіна закінчилися війська, тому він керував "тільки" Луганськом і Херсоном. Плани D, E і F були дещо зменшеними варіантами плану C, які передусім стосувалися Донецька: тобто путін весь час скорочував свої військові плани, у свою чергу знову зосереджуючись на Донецьку.
... тим часом він дотримується "плану G": убезпечити Херсон, Луганськ і зберегти будь-яку частину Запоріжжя — але отримати весь Донецьк, нарешті.
Для цього йому просто не вистачило війська. Так, під гучні фанфари він привів той III армійський корпус. Він збирається привезти ще один, до кінця цього місяця. Але жоден із них не мав ні "30 000", ні "90 000" військ, як широко стверджували. III армійський корпус має приблизно 10 000–12 000 у кращому випадку. Таким чином, цього все ще було недостатньо для реалізації плану G — і путін прагне його реалізувати, як видно з безперервних (насправді: дедалі сильніших) штурмів Бахмута та Пісків в останні дні.
Тому йому довелося "шукати додаткові війська".
Наскільки мені відомо, цей знищений БМП-2 з єдиного поки відомого підрозділу III АК, що задіяний на сході Харкова.
З іншого боку, всупереч усім обіцянкам місцевих симпатиків, Харків довів протилежне від радісного вітання путінських дірлеванґерів (малодисциплінована та жорстока дивізія СС на чолі з оберфюрером Дірленваґером в часи Другої світової – iPress). Отже, навіщо тоді розбазарювати III АС у Харкові? З якою метою?
…і "подумайте про путіна": яка найкраща ідея, щоб "покарати брехунів та врятувати війська"?
Не хвилюйтеся: я не вірю в офіційну лінію "вищого командування" у Москві про чергову "реорганізацію" тощо.
Але не можна заперечувати, що путін нічого не зробив для того, щоб зупинити визволення східної Харківщини (українцями – iPress) останні кілька днів, весь час віддаючи накази про наступ на Бахмут і Піски. І його дірлеванґери в Херсоні теж міцно тримаються.
Отже, тепер перегляньте, що досягнуто:
- так, східна Харківщина до р. Оскіл знаходиться в процесі звільнення Україною;
- так, всрф і допоміжні сили втратили до 8 000–10 000 солдатів і великі запаси боєприпасів та інших припасів.
Але путіна це не хвилює. Навпаки: це ті самі всрф, які, з точки зору Путіна, з тріском провалилися за три місяці штурму Слов’янська з боку Ізюма, не кажучи про всі попередні провали (перегляньте про 41-у загальновійськову армію під Черніговом та 1-шу гвардійську танкову армію під Харковом, Сумами, потім Попасною і т.д.).
путін не може дбати про втрати, але він дбає про невдачі. Для нього всрф — найбільший провал цієї війни (просто подивіться на обличчя шойгу та герасимова в їхніх останніх спільних виступах із путіним, і ви зрозумієте, що я маю на увазі).
Навпаки, ВДВ, схоже, уникла цього на сході Харківщини ціною "лише" двох слабких БТГ. "Улюблені" ПВК путіна зазнали подібних втрат. Дещо постраждали СОБР та ОМОН. Все разом "прикро, але терпимо" — з точки зору путіна. Навіть сепаратистам вдалося втекти... Найбільше постраждали всрф (йдеться про сухопутні сили – iPress).
…і всрф нікого в Росії не цікавлять: це витратний матеріал.
З іншого боку, сьогодні ЗСУ виявляється настільки зайнята лише збереженням всього від Балаклеї до Вовчанська, Білого Колодязя, Великого Бурлука та Дворічної (а це ВЕЛИЧЕЗНА територія), що не має часу та сил продовжувати наступ через Оскіл на Сватове. Повідомляється, що місто вже два дні покинуте російськими військами, але українських військ там, здається, теж немає: щонайбільше, лише партизани та ССО (насправді надвечір 11 вересня український Генштаб повідомив, що Сватове звільнене - iPress).
Залишається сподіватися, що у ЗСУ достатньо військ, щоб продовжувати наступ в напрямку Пісків-Радьківських, Борової, Сватового та Сєвєродонецька. Я знаю, що вони стежить за відходом росіян із Суденок, у напрямку Пісків, наприклад, але мені невідомо, щоб там "скористалися нагодую": можливо, війська просто не можуть йти російськими темпами… ?
Перш за все, протягом всього цього часу:
- росіяни (досі) запекло заперечують будь-яке українське просування до Херсона.
- росіяни, тим часом, дні й ночі запекло штурмують Бахмут і на північний захід від Пісків.
Отже, моє враження, тим часом, таке "зіпсоване, безсумнівно, але все ж": великий "обмін території на війська". На кшталт "позбутися непотрібних невдах, некомпетентників і брехунів на Харківщині в ім’я реалізації плану G".
путін не подбав про те, щоб проінформувати місцеве командування всрф, і він не "запрошував" українців атакувати. Але як тільки вони це зробили, "добре з ним".
За сьогоднішнього дня його війська збираються встановити нову лінію фронту по річці Оскіл; продовжують опір у Херсоні, обіцяючи йому хоч якісь перспективи завершення взяття Донецької області. Ці просування коштуватимуть часу ЗСУ, заберуть додаткові війська, необхідні для посилення Бахмута та Пісків, і це закінчиться ситуацією, яка змусить українців розгортати додаткові підрозділи вздовж кордону з росією — замість того, щоб розгортати їх на лінії фронту.
тобто реалізація "плану G" все ще виглядає принаймні можливою. У путіна все ще є перспективи оголосити про перемогу, рано чи пізно.
….і це все, що має значення для путіна.
