"Європейці, які підтримують допомогу Україні, отримали жорстокий урок того, як американська політика заважає трансатлантичним відносинам у сфері безпеки", – пише Politico. Як зазначає видання, для вашингтонських республіканців немає нічого незвичайного в тому, що вони приймають гостей, серед яких кандидати, лобісти, політичні донори, які вихваляються своєю прихильністю до захисту кордону та зниження податків. Проте не кожен із цих відвідувачів колись керував Данією.
Минулого четверга кілька жорстко налаштованих членів Палати представників вирішили послухати колишнього прем'єр-міністра Данії та ексгенсека НАТО Андерса Фоґ Расмуссена. Він розповів їм, що на посаді глави уряду обмежив міграцію і знизив податки – позиції, якими може захоплюватися навіть консервативна фракція у Республіканській партії "Свобода".
Потім Расмуссен звернувся до свого справжнього порядку денного: палкий заклик про допомогу Україні.
"Зустріч між державним діячем Заходу і відвертими представниками американських правих, зафіксувала напруженість, що лежить в основі трансатлантичних відносин у сфері безпеки, і, можливо, стала попередженням, наскільки напруженими можуть стати старі альянси за другого президентства Трампа. Для Расмуссена це було коротке занурення в брутальну трансакційну політику, яка зараз керує Конгресом США, навіть у найбільш чутливих питаннях національної безпеки", – констатує Politico.
Як повідомляє видання, група, яка зустрічалася з Расмуссеном і до якої входили щонайменше двоє членів фракції "Свобода", вислухала данського політика ввічливо і навіть із симпатією. Їм сподобався його аргумент про те, що утримання лінії проти росії стане сигналом для Китаю про рішучість Америки. Ще більш резонансною була дошкульна критика Расмуссеном виведення військ адміністрації Байдена з Афганістану – дорогої помилки, яка, за його словами, підбадьорила ворогів демократії і стала приводом для вторгнення в Україну.
Потім пішла відповідь.
Американська редакція Politico зауважує, що депутат Грег Мерфі з Північної Кароліни, 60-річний уролог за освітою, був найбільш відвертим, виклавши свої брутальні політичні розрахунки у неприхованих термінах. Мерфі сказав Расмуссену, що ціною за підтримку України має бути посилення контролю на кордоні з Мексикою. Він погодився з Расмуссеном щодо війни в Україні по суті, але вважає фінансування вирішальним важелем в окремих політичних переговорах з президентом Джо Байденом. Звинувативши Байдена в тому, що він "дозволив мігрантам захопити свою країну", заявив, що українське питання є найкращим інструментом для того, щоб змусити президента дослухатися до нього.
"Ця теорія управління, не є новою для Вашингтона. Протягом десятиліть вона була регулярною рисою законодавчої політики. Але цей спосіб балансування на межі став більш звичним і більш небезпечним. Вимоги непоступливих законодавців зросли. Так само, як і ризики, на які вони готові йти, зважаючи на реальні наслідки своїх дій", – наголошує видання.
Раніше вважалося надто радикальним закриття уряду через суперечку про витрати. Тепер же, за словами Politico, майбутнє європейської безпеки є розмінною монетою в не пов'язаній з нею політичній боротьбі.
Зараз працює такий підхід. Він працює, на думку видання, тому що багато американців набагато менше стурбовані збереженням допомоги зброєю і коштами Україні, аніж збереженням стабільності фінансових ринків і надходженням чеків по соціальному забезпеченню поштою. Найвідоміші американські поборники війни лише докладають належних зусиль для того, щоб рішуче повернути суспільні настрої у свій бік. В останні місяці Байден майже не намагався.
Наразі, навіть якщо Україна програє, Politico не вважає очевидним, що більшість виборців покарають законодавців, які перешкоджали військовим зусиллям. "Мої виборці запитують: яка кінцева мета?" – цитує Politico конгресмена Кена Бака від штату Колорадо. За його словами, продовження вічної війни в цьому регіоні – це не те, за що "ми хочемо оплачувати рахунки".
Наступник Расмуссена на посаді генерального секретаря НАТО Єнс Столтенберг зіткнувся з такою ж стіною опору минулого тижня. Перебуваючи з візитом у Вашингтоні, Столтенберг виступив з промовою в консервативному протрампівському Heritage Foundation на захист України. Він взяв багато тих самих нот, що й Расмуссен, вихваляв американську могутність як протидію росії та Китаю, і підкреслив, що дії з озброєння України забезпечують підтримку американських компаній і виплату зарплат.
Проте Столтенберга вітали так само, як і Расмуссена. Президент Heritage Foundation Кевін Робертс відкрив захід, заявивши, що не може бути ніякої подальшої підтримки України, поки кордон "не буде принаймні таким же безпечним, як кілька років тому". Посилання на трансатлантичний альянс і навіть вузькопартійні економічні інтереси не можуть подолати такого роду ультиматум.
Як зауважує Politico, вже давно було очевидно, що майбутнє американського фінансування України залежить від двох невизначеностей: по-перше, чи заплатить Байден викуп, якого вимагають республіканці, і підтримає новий пакет прикордонної політики; по-друге, чи приймуть республіканці відповідь "так", навіть якщо це означатиме політичну перемогу очільника Білого дому.
Видання констатує, що відповідь на перше питання не є таємницею. Під час переговорів у Сенаті Байден без зайвої витонченості дав зрозуміти, що якщо Конгрес ухвалить більш жорстку імміграційну політику, то він підпише її як закон. Незважаючи на зростаючі побоювання, лідери Демократичної партії, схоже, все більше схильні розглядати це як шанс усунути занепокоєння виборців, які вагаються, щодо стану кордону.
"Друге питання – готовність республіканців ухвалити двопартійну угоду про кордон – залишається невирішеним. Тепер, коли учасники переговорів у Сенаті досягли угоди, буде видно, скільки республіканців її підтримають", – зазначає Politico.
Видання наголошує, що Дональд Трамп зірвав переговори щодо кордону, і багато республіканців у Конгресі бояться перечити йому. Хоча Трамп заперечує, що виступає проти угоди, бо хоче, щоб Байден залишався вразливим у питанні імміграції, такий мотив не є чимось незвичним для нього.
З боку республіканців було б надзвичайно цинічним вчинком блокувати багато прикордонних політик, які вони підтримують, і саботувати Україну в цьому процесі, побоюючись, що угода може посилити Байдена. Одна справа – зробити фінансування України заручником угоди про безпеку кордонів, але інша справа – відмовлятися платити викуп, який вимагають.
Так, Мерфі не є серед тих, хто був готовий відкинути угоду за посередництва Сенату ні сіло, ні впало. Минулого тижня він сказав автору Politico, що рівень його зацікавленості в законодавчому пакеті, який передбачає фінансування України і посилення контролю на південному кордоні, буде "високим".
"Якщо така відверта розмова про бартер європейською безпекою і шокувала Расмуссена, то колишній очільник НАТО не показав цього Мерфі і Баку. Це теж може бути ознакою того, наскільки передбачуваними стали певні види американської дисфункції", – завершує статтю Politico.
Джерело: Politico
