Януш Бугайські на сторінках Washington Examiner пише, що політика адміністрації президента Джо Байдена затягує війну в Україні та йде на користь росії. Білий дім виявився неготовим до повномасштабного завоювання москви і послідовно перешкоджав Україні стримувати агресора.
Часткове зняття заборони на використання наданої Сполученими Штатами зброї, що дозволяє вражати військові об'єкти на території росії лише у випадку, якщо вони становлять безпосередню загрозу українським військам, є явно недостатнім. Натомість президент Володимир Зеленський благає про дозвіл на дальні удари по російській військовій інфраструктурі, щоб допомогти скоротити тривалість війни.
Масове вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року було передбачуваним, оскільки москва готувала наступ протягом кількох місяців. Хоча американські спецслужби попереджали, що повномасштабне вторгнення росії неминуче, політики не змогли швидко надати Києву всю необхідну зброю для перемоги над загарбником. Недолугий підхід Вашингтона ґрунтувався на двох хибних передумовах.
По-перше, офіційні особи були переконані, що москва намагатиметься вийти з-під удару через міжнародний осуд, який супроводжуватиметься руйнівними економічними санкціями. Насправді ж путін зробив ставку на підкорення України, а Київ не може торгуватися з режимом, який має намір ліквідувати країну.
По-друге, налякані американські політики дійшли висновку, що надання Україні більш летальної зброї призведе до "ескалації" і спровокує москву до нападу на Захід або використання тактичних ядерних ракет проти України. Натомість москва розглядала повільне надання зброї Україні як символічне свідчення виразних побоювань Заходу перед росією.
Боєздатність і соціальна стійкість України під час російського вторгнення приголомшили чиновників Байдена, які очікували, що Київ вимагатиме припинення вогню, зважаючи на нібито переважаючу силу російських військових. Натомість Україна продемонструвала, що націю, яка прагне зберегти свою державність, неможливо легко перемогти, особливо глибоко корумповану російську імперську державу, яка сама стоїть перед внутрішнім розпадом.
Команда Байдена продовжує забороняти Україні використовувати західну зброю для знищення легітимних військових цілей у глибині росії. Це все одно, що заборонити Вашингтону намагатися ліквідувати Усаму бен Ладена в Пакистані після терактів 11 вересня.
Як наслідок, москва може акумулювати свої сили для нових ударів по українській території і продовжити щоденні терористичні бомбардування українських міст. Київ вдячний за критично важливу військову допомогу, яку він отримує, проте наголошує, що стрілянина з далекобійної зброї по російській території може перерізати пуповину постачання техніки, боєприпасів, пального та живої сили для російських окупаційних військ.
Політика Вашингтона, спрямована на уникнення ризиків, поступово змінюється, але американські чиновники повинні відкинути застарілі упередження щодо могутності росії, які заважають Україні здобувати більше перемог. Окрім обмеження превентивних ударів Києва на території росії, Білий дім виступає проти знищення нафтопереробних заводів та інших енергетичних об'єктів, які забезпечують російську армію та є основним джерелом доходів москви.
По суті, війна затягується через погане політичне планування і страх перед російським потенціалом. Насправді ж факти свідчать про те, що москва не в змозі посилити військові дії, напавши на НАТО. Її попередження про червоні лінії і ядерну відплату виявилися ілюзорними. Натомість вона вдається до операцій впливу та саботажних місій, щоб розділити західні демократії й зменшити їхню рішучість допомогти Україні.
Ірраціональний страх перед ескалацією конфлікту став психологічним прийомом, застосованим москвою, щоб послабити силу волі американців. Противники навмисно розпалюватимуть цей страх, щоб досягти своїх цілей, мало переймаючись будь-якими негативними наслідками.
Для того, щоб перемагати, велика держава повинна бути здатною відкинути будь-які ірраціональні страхи, демонструвати власні сильні сторони і використовувати вразливі місця своїх супротивників. На жаль, коли адміністрація США не має чіткого уявлення про свої цілі в галузі міжнародної безпеки, вона не може розробити ефективну політику для їх досягнення.
Джерело: Washington Examiner
