Без перебільшень, інформація, яку діти отримують від батьків та однолітків про секс зазвичай викривлена: починаючи евфемізмами про лелек і капусту (гірше тільки "тобі ще рано про таке знати"), закінчуючи міфами однолітків про "перший раз". Те саме стосується інтернету та соцмереж. Чомусь деякі батьки вважають неприйнятною відвертість у стосунках зі своїми дітьми, особливо коли це стосується теми сексу. Дорослі, які іноді самі не знають як влаштована фізіологія репродуктивної системи, розраховують на вчителів. Тому школа відіграє ключову роль у ознайомленні дитини з поняттям статевого дозрівання та статевих відносин.
Що розповідають у школі?
Тут, в рамках предмету Основи здоров’я, учням сьомих-восьмих класів на уроках розповідають про зміни, пов'язані з гормонами, венеричні захворювання, контрацептиви та застерігають від небажаної вагітності. У підручниках на цю тему відведено в середньому по п’ять сторінок. Більшість з них загострюють увагу на ранніх вагітностях, в одному для цієї теми виділений цілий абзац, проте тільки для дівчат, наголошуючи, що "дівчина-підліток психічно не готова нести відповідальність та самовіддано турбуватись про дитину". Дивлячись на ті підручники, складається враження, що автори живуть дещо в іншій реальності. А зображені на їхніх сторінках підлітки модельної зовнішності без проблем зі шкірою (на сторінці з абзацом про те, що висипи на обличчі це нормально) та з книжками в руках на перервах, взагалі навіюють присмак американських молодіжних серіалів, які проектують свої уявлення про життя, красу та стосунки. Уже в дев’ятому класі з підручника біології можна дізнатись про репродуктивну систему і функції статевих гормонів.
"Я ні на що не натякаю, але..."
"Статеве дозрівання і статеве виховання - це різні теми, - розповідає в коментарі iPress.ua шкільний психолог Мирослава Кваша. За її словами, друга "лише побічно розглядається на уроках основ здоров'я" і саме термін "статеве виховання" є правильнішим та ширшим, якщо йдеться про шкільні уроки, і "не є калькою з російського перекладу". Окрім Основ здоров'я до навчального закладу запрошують іноді фахівців з медичних організацій або чоловіків-сексологів, так як, за словами психолога, "подібні розмови з хлопцями проводити можна лише чоловікам", адже це може негативно позначитись на його майбутньому психосексуальному здоров'ї. Такі лекції-зустрічі з підлітками погоджені з різними інстанціями, однак "проводити певні "просвітницькі" уроки на цю тему не рекомендується спільно дівчатам з хлопцями, аби не провокувати підняття певних емоцій та психофізіологічних механізмів".
Зокрема, пані Мирослава зазначила, що є достатньо матеріалу з грифом "рекомендовано до використання" Міносвіти. Як приклад психолог наводить дві програми: методичні матеріали ГО "Молодь на роздоріжжі" та програма "Рівний-рівному" (в рамках модулю "Прояви турботу та обачливість"). Різниця між ними полягає в подачі матеріалу. Мета першої, за словами психолога, "навчити дітей вести спосіб життя, коли статеві стосунки є дуже важливим кроком і мають бути і високою цінністю і з високою відповідальністю та любов'ю". "Ключова ідея програми "Рівний-рівному" - що ми не можемо зупинити підлітків від ранніх статевих стосунків, тому аби вберегти їх від ранньої вагітності чи ВІЛ-СНІДу вчать "безпеці", - додає пані Мирослава. В своїй роботі вона надає перевагу першій програмі, основою для створення якої став американський аналог, розроблений на основі серії досліджень, "в яких виявили негативні наслідки сексуальної революції для суспільства в цілому". Програма передбачає навчальний семінар для педагогів, а також матеріали для учнів. На Львівщині курс пройшли багато вчителів, розповідає психолог, для подальшого використання, однак більшість з них програму не задіює у навчальних закладах або ж звертається до неї тільки час від часу.
Вчителі можуть проявляти власну ініціативу в питанні статевого виховання, потрібно тільки заручитись згодою Міносвіти. Однак, розробка і використання подібних програм є не обов'язковими, тобто, якщо в одному навчальному закладі педагоги користуються додатковими матеріалами та проводять окремі уроки, в іншому можуть не перейматись стосовно цього.
Наслідки відсутності повноцінної сексуальної освіти
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) пояснює термін "сексуальність", як "природну частину розвитку людини на кожному етапі життєвого циклу, яка включає в себе фізичні, психологічні та соціальні складові". В українських школах часто уникають поняття сексуальності, як чогось вульгарного та непристойного і не сприймають статеву освіту, як досить широкий комплекс знань, спрямований на розвиток у людини адекватного, здорового ставлення до свого тіла. Головне завдання більшості педагогів - уникнути небажаних вагітностей, запобігти випадкам інфікування серед школярів і застерегти їх від згвалтування.
Враховувати зокрема потрібно й радянську специфіку викладання деяких вчителів. Незважаючи на шаблонні декілька годин і сторінок в рамках предмету Основи здоров’я, виглядає так, наче більшість українських шкіл ознайомлюють з поняттям сексу (якщо взагалі ознайомлюють) шляхом залякування та присоромлення підлітків. Як наслідок, в дітей часто розвивається нездорове сприйняття свого тіла, страх купувати в аптеці контрацептиви (особливо це стосується провінційних містечок, де всі одне одного знають і про автомати з презервативами мало хто чув) чи відвідувати гінеколога. В подальшому підліткова травма для дівчат стає перешкодою у регулярних рекомендованих походах до лікаря. Те саме стосується і здачі аналізів на ВІЛ/СНІД. Зокрема, такими методами школа культивує стереотип, який давно прижився в нашому суспільстві – жертва згвалтування у більшості випадків винна сама, так як своїми діями чи вбранням спровокувала насильника (так званий віктімблеймінг – від англ. victim — жертва и blame — звинувачувати). Тут доречно згадати і про вітчизняну рекламу, де сексуальну "хіть" приплітають до будь-якого продукту. Виходить, що поняття сексуальності у нашому суспільстві стало чимось вульгарним. Тим, чого треба соромитись. За даними ООН, близько 70% жінок по всьому світу хоча б раз у житті були жертвами сексуальних домагань, але лише одна з п’яти наважується розповісти про це. Інші ж думають, що це ні на що не вплине і навпаки може зашкодити їхній безпеці та репутації.
Однак, як зауважує психолог, проблема раннього статевого досвіду серед підлітків (особливо серед дівчат) не лише у відсутності повноцінного статевого виховання у вітчизняних школах. "Найчастіше до цього дівчат підштовхує брак добрих стосунків з батьком, брак його ніжності, уваги, турботи, брак обіймів і поцілунків, - каже пані Мирослава, - і наявність інформації про те як це зробити "правильно" не зменшить ризиків".
Зрозуміло, що читати відкриті лекції про те, що таке сексуальність та міжособистісні відносини перед натовпом підлітків, яких здатне розсмішити слово "многочлен", завдання не з легких. Та й, повертаючись до залишків радянської системи в освіті, не важко припустити, що більшість вчителів самі потребують курсів з сексуальної культури. Звичайно є такі, хто знаходить підхід до підлітків та можуть доступно пояснити про повагу до свого тіла, свідомий вибір, особливості планування сім’ї і шляхи уникнення будь-яких форм насильства не лише, якщо ти дівчина. Проте таких вчителів, на жаль, одиниці. На жаль, тому що наявність у школі людини, якій можуть довіряти підлітки вкрай важлива. Особливо для дітей із неблагополучних, релігійних чи неповних сімей (батько, який сам виховує доньку навряд може пояснити їй як влаштована жіноча статева система). Про таке явище, як мастурбація дорослі згадувати взагалі не вважають за потрібне.
Але є й позитивні моменти
Вітчизняний книжковий ринок все більше урізноманітнюється примірниками книжок-енциклопедій про людське тіло для малюків. Окремі з них присвячені тільки статевій системі людини. Вони гарно та якісно проілюстровані, не містять казок про лелек і супермаркети. Однак батьки, які безвідповідально підходять до цієї теми, рідко шукають відповідну літературу. Ввести подібні енциклопедії у початкових класах чи навіть в дитсадках теж мало хто ризикне.
Приклад невдалої спроби: скандал навколо книжки, яка з’явилась в книгарнях Донецька "Секс. Учебник для школьников общеобразовательных учебных заведений" п’ять років тому. Дорослі просто не могли зрозуміти, як можна дати прочитати дітям про те, що секс буває без кохання, бо це фізіологічна потреба організму як людей, так і тварин. Зокрема в книжці з упередженістю розповідають про зміну статі та одностатеві стосунки. Варто зазначити, що в ході скандалу на це мало хто звернув увагу, а осуду найбільше дісталось темі про секс без любові і можливість завагітніти без участі чоловіка.
Не варто забувати і про резонанс, який викликала цьогоріч анонсована у Львові презентація книжки про толерантність до одностатевих шлюбів "Майя та її мами", авторства Лариси Денисенко. Книжка розповідає реальну історію про дівчину, яку виховує гей-пара. Проте місцевим націоналістам така подія здалась провокаційною та спробою "легалізувати в суспільстві одностатеві шлюби". В результаті, презентацію змусили скасувати, проведення загрожувало безпеці авторки та й самим відвідувачам.
Фото з книжки "Майя та її мами"
Але поява відповідної якісної літератури – не єдине досягнення на шляху до розвитку системи сексуальної освіти. Нещодавно в Україні запустили проект "Біологія сексуальності" в рамках якого виготовлятимуть серію безкоштовних освітніх роликів для різних вікових категорій. Всього їх має бути 15, у доступі вони, передбачається, що будуть вже у травні 2018 року. До їх створення залучені різного роду спеціалісти: лікарі, психологи, сексологи. Ініціатором проекту є анімаційна студія Necessary education (NEED). Він включає також курс лекцій стосовно сексуальної освіти як для дорослих, так і для підлітків. В планах засновників проекту створення в подальшому анімаційних роликів і для дітей молодшого віку.
Що у нас спільного з Китаєм?
Досвід Китаю, в якому питання сексуальної освіти є ще проблематичнішим, ніж в Україні, показує, що виховувати в суспільстві адекватне ставлення до сексу цілком реально. Статевого виховання в Китаї майже не існувало. Окрім анатомічних відомостей підлітки мало обізнані про венеричні хвороби і контрацепцію. Тема сексу в країні табуйована, а підлітків застерігають від статевої близькості поза шлюбом (проте, за даними China Daily, більше 70% китайських молодих людей мають сексуальні стосунки до одруження). Зокрема, в суспільстві чітко встановлені вікові рамки допустимі для початку статевого життя – від 20 років.
Однак у січні 2017 року декілька китайських шкіл ризикнули залучити в програму оновлений підручник з сексуального виховання, зміст якого батьки сприйняли неоднозначно. У ньому дітям початкових класів розповідають про гендерну рівність, зокрема й у професійному плані. Книжка містить малюнки з фізіологією статевого акту між чоловіком та жінкою. Зокрема учнів застерігають від згвалтування і попереджають, що кривдником може стати хто завгодно – навіть член родини. Також у підручнику згадується поняття трансгендера.
Фото: shanghaiist.com
П'ятикласники, згідно запропонованої програми, дізнаються про венеричні захворювання, зокрема ВІЛ та СНІД. Також, детальніше розповідається у підручнику про контрацептиви. Шестикласники дізнаються більш детально про сексменшини та бісексуальність.
Зокрема в програмі передбачені уроки про шлюб, де розповідають, що немає нічого шокуючого в тому, що людина може вирішити провести життя на самоті. Також учні дізнаються про одностатеві родини і країни, в яких їх реєстрація узаконена (в Китаї такі шлюби не реєструють).
Підручник викликав обурення в багатьох батьків, які розповіли, що й самі зашарілись від деяких зображень, а дитячу психіку, на їхню думку, це взагалі може травмувати. Проте є й такі, які радісно та з цікавістю прийняли оновлення в системі, наголошуючи, що чекали подібних змін. Також підтримують нововведення і китайські лікарі, критикуючи батьків, які негативно сприйняли підручник, додаючи, що це явна ознака провальності їхньої власної обізнаності в даній сфері. Прихильники наголошують на тому, що сексуальна освіта захищає дітей від сексуального насильства і немає нічого поганого у відвертості з дітьми.
Нову програму підтримують і державні ЗМІ, наголошуючи, що батьки мають викривлене вульгарне сприйняття зображених у книжці малюнків. Аплодували скандальному підручнику і ЛГБТ-спільноти Китаю.
Досвід європейських країн
Прикладом розвиненого статевого виховання є система в багатьох європейських країнах. У документі ВООЗ щодо стандартів сексуальної освіти в Європі такий розвиток пояснюють урізноманітненням методів контрацепції та легалізації абортів в минулому столітті, що дозволило розділити поняття сексуальності і репродукції. Програма в країнах базується на "зміцненні та розширенні можливостей молоді обходитись зі своєю сексуальністю відповідально", а не тільки зосередженні на негативних наслідках чи загрозах. Документ, зокрема, пропонує підхід, в якому поняття не зосереджується на одному шкільному предметі, а розподіляється між різними педагогами. Так званий міждисциплінарний підхід.
В процесі також передбачена співпраця з батьками. В Австрії на офіційному рівні. Провідні країни у сфері сексуальної освіти - Нідерланди та Данія. У Нідерландах програма починаєтсья з 4 класу. Учнів вчать формувати відносини і обговорювати сексуальність.
Школярів вчать поважати різні сексуальні орієнтації, також система зосереджена на вбереженні підлітків від насильства та хвороб. Про контрацептиви діти дізнаються у 11-річному віці. В країні презервативи можна купити в торгівельних автоматах, а протизаплідні засоби до 21 року можна отримати в аптеках безкоштовно.
У Норвегії діти дізнаються про статеві відносини не тільки в школі: національне телебачення запустило серію з 8 невеликих роликів під назвою "Статеве дозрівання", де ведуча, використовуючи манекенів, малюнки, зображення під мікроскопом та і живих людей розповідає про особливості жіночої та чоловічої репродуктивних систем. Передача не має вікового обмеження.
Залучає до системи сексуального виховання телебачення також і Швеція: 3-6-річним дітям показують як влаштовані їхні тіла. Країна робить акцент на здоровому способі життя та на стриманості у відносинах із протилежною статтю. Проте учням, починаючи з 7-ми років, розповідають про відносини, кохання, уявлення про себе, перший секс, мастурбацію і використання протизаплідних. Більше того, у Швеції аборти не тільки дозволені, але і безкоштовні з 1975 року і підлітки для такого рішення не потребують дозволу старших.
Німеччина взялась за розвиток сексуальної освіти ще у 1970-х роках. Програма, яка включає пояснення за статеві стосунки, венеричні хвороби, ставлення до ЛГБТ, небажані вагітності, сексуальні домагання, є обов’язковою в усіх школах. Проте навіть в Німеччині багато батьків якось влаштували скандал з приводу підручника, який роздавали 5-річним дітям, де зображено, як головна героїня вдягає презерватив на статевий орган свого партнера.
Проте комплексний підхід країни до теми сексуального виховання демонструє успішні результати: більше 90% німецьких підлітків використовують контрацепцію (дослідження ВООЗ).
Данія у цьому питанні пішла ще далі. Учні деяких шкіл, згідно з програмою, мають можливість прямо на уроках ознайомитись з порнографічними матеріалами, однак вчителі вважають це зайвим у школі. Тим не менш, система сексуальної освіти в Данії виявилась успішною у запобіганні небажаної вагітності та пропаганді безпечних сексуальних практик. Натомість уряд почав спонукати громадян створювати сім’ї в молодшому віці.
Як результат, Нідерланди мають найнижчий рівень підліткових вагітностей (14 на 1000 дівчат у віці від 15 до 19 років). Кращий показник тільки у Швейцарії (8 на 1000). Дослідники пов'язують цю статистику з давно діючими в країнах програмами статевого виховання, безкоштовними послугами з планування сім'ї і низькою вартістю засобів екстреної контрацепції .
В Америці ж навпаки керуються політикою "до шлюбу не можна", однак ніхто й не пояснює як правильно після шлюбу. Тому у США найвищі показники захворювань, що передаються статевим шляхом, і найвищий рівень підліткової вагітності серед усіх промислово розвинених країн.
Психолог наголошує, що пряме копіювання досвіду інших країн може мати негативні наслідки та нести руйнівний вплив на дитячу психіку. "Треба дуже добре вивчити проблему і справжній історичний досвід наших предків, а не вихолощений та перекручений, але і не спотворений непомірним надто раннім інтересом, тому що психіка дитини є тендітною, а психосексуальна енергія ЛІБІДО, яку описував Фрейд (праці якого в Союзі перкручено подавали) є КОЛОСАЛЬНО ПОТУЖНОЮ, ДРАЗНИТИ ЇЇ ВИМАНЮВАТИ з глибин підсвідомого передчасно абсолютно не потрібно. "Всьому свій час" - це не просто гарний вислів", - зазначає педагог.
На запитання хто повинен займатись розробкою програми, психолог відповіла, що держава, "яка хоче мати реально здорове підростаюче покоління і яка задля цього може виділяти чималі кошти і ставити завдання перед певними інститутами (сім'ї чи ровитку, чи щось типу того) які проводитимуть реальні моніторинги та лонгітюдні дослідження (довготривалі, - ред.) на різних рівнях і які будуть враховувати і культуральний зріз, і національний відбиток, і історичні складові та релігійні погляди".
