Нещодавно я написав у Twitter, що оцінював і розглядав виклики, з якими зіткнулося командування Збройних сил України (ЗСУ) при підготовці до "весняних наступальних операцій".
Я пообіцяв, що поділюся деякими думками про те, про що б думав, якби був серед них.
По-перше, були люди, які дякували мені за це, але були й десятки тих, хто казав: "Не видавай секрети росіянам!"
Повірте, ці думки:
1. Не допоможуть росії.
2. Можуть допомогти цивільному населенню краще зрозуміти ситуацію та керувати очікуваннями.
3. Базуються на тому, що більшість військових вже знають.
По-перше, коментарі щодо стану обидвох армій.
російська армія (рф): сили виснажені, розбиті на багатьох фронтах, техніка менш боєздатна, ніж на початку, ...але, вони мали час зміцнити свої оборонні позиції з 4 жовтня.
Ось коментар від Майкла Кофмана (американський військовий аналітик, старший науковий співробітник Центру військово-морського аналізу (CNA) – iPress): "Низька якість військ, втрати молодших офіцерів, нестача боєприпасів і техніки обмежують російський наступальний потенціал".
Моральний дух росіян залишається низьким, але вони багато чому навчилися:
– краще використовувати засоби радіоелектронної боротьби (допомагає у боротьбі з українськими безпілотниками);
– відновлювати боєприпаси та припаси;
– розміщувати розвідувальні камери для сповіщення про атаки з боку ВПС України;
– глибше окопуватися та краще маскуватися;
– посилювати оборону.
І хоча ЗМІ зосередилися на діях бойовиків (та прігожина) під Бахмутом, це лише одна з багатьох ділянок – Кремінна, Куп'янськ, Адвіївка, Вугледар тощо – де точаться запеклі бої.
Все це завдало шкоди силам росії..., але сили ЗСУ також були виснажені.
Хоча Київ стверджує, що було вбито понад 200 тисяч росіян, а ще більше поранено, Україна також зазнала величезних втрат. І що мене турбує... ці жертви були частиною "трансформованої армії", яку США і НАТО допомогли створити у 2011-2022 роках.
Для мене це особисте. Це солдати та лідери, яких я навчав в Яворові (Україна) та Графенвері (Німеччина). Це солдати та лідери, які своєю присутністю змінили Україну. Багато з них вже пішли, пожертвувавши собою заради своєї країни. Я стурбований цим.
Так само, як росіянам у квітні після перших поразок, що сталися в Україні, довелося відновлювати свої сили, так само і Україні потрібно відновлюватися. Це важко.
І українським військам, переважно новобранцям, тепер доведеться вести наступальні бої проти оборонних сил росіян, з новим обладнанням. Це ще важче. Поки росія обороняється.
Це буде непопулярно, але я скажу: ЗСУ хороші і мають бойовий досвід. Але, як і росіяни на початку війни, вони не 10 футів заввишки. Тепер вони повинні виконувати широкомасштабні місії: цілеспрямовані атаки та загальновійськові прориви. Це дуже складно!
Як командир бригади, командир групи операцій в National Training Center & Fort Irwin та як генерал і командувач у 7th Army Training Command в Графенвері можу стверджувати, що підрозділи, які не були підготовлені до найскладніших місій – комбінованих збройних проривів проти підготовленої оборони – програли.
Як зазначалося вище, росія будує оборонні споруди на східному березі Дніпра з листопада. У цій гілці Інститут вивчення війни не показує деталей, але я підозрюю, що вони доволі грізні.
В наступі українська армія буде орієнтуватися як на місцевість (відновлення втрачених позицій), так і на силу (знищення росіян), від цього залежить "куди" вона завдасть удару.
Їм потрібно буде виконувати дуже складні наступальні місії, координувати свої дії з територіальними силами та силами спеціальних операцій для нанесення ударів по ключових об'єктах/силах, щоб відвоювати та зайняти втрачені території, проникнути та спричинити хаос і руйнування в російських зонах безпеки та тилових районах, водночас забезпечуючи безпеку та функціонування ліній постачання нових типів обладнання.
Дійсно важкі завдання для сил, які вже воюють більше року.
Тим часом росія буде оборонятися в глибині з підготовлених позицій, охоче жертвувати солдатами, переорієнтувати артилерію з цивільних на українські війська, використовувати РЕБ, щоб перешкоджати безпілотникам, використовувати засоби розвідки, аби перешкоджати проникненню. І вони посилять Крим.
Підсумок. росія намагатиметься утримати якомога більше територій, додавши їх до "заморожених конфліктів" в Європі (Придністров'я, Абхазія/Південна Осетія та Нагірний Карабах)... а потім, можливо, путін подасть голос про мир.
Україна намагатиметься повернути якомога більше своїх суверенних земель.
Хоча у мене є додаткові думки щодо того, якою має бути специфіка української боротьби, щоб вона була успішною... я ними не ділюся. Україна поверне собі додаткові позиції, але весняний наступ не стане "переможним у війні". Україні знадобиться більше підтримки.
P.S. У червні минулого року я підтримав ідею про те, що США повинні надати Україні "Страйкери" (і "Бредлі"), перед деякими особами, які приймають рішення на ключових урядових посадах. Не можу передати, наскільки я щасливий, що ці машини тепер є частиною української армії!
Оскільки Том Купер поки забанений на платформі Medium, де він розміщає аналітику, пропонуємо ознайомитися із його дописом у FB про останні новини з фронту:
...завжди кумедно спостерігати за тим, як "ЗМІ" (включно з різноманітними аналітичними центрами) ловлять новини.
Вчора перші "прокинулися" і почали повідомляти про відсутність нових російських просувань, а кількість зафіксованих ними обстрілів знизилася до 20 (за добу)... особливо в районі Бахмута.
Тепер чекайте, коли вони зловлять інші новини. Наприклад, що ЗСУ відтіснили росіян від Білогорівки (що на Сіверському Дінці) аж до пагорбів на підступах до Лисичанська – це сталося близько двох тижнів тому.
...що українці повернулися на північний бік Красної гори (якщо вже не на її вершині), а Іванівське в безпеці (5-й штурмовий розбив щось на кшталт батальйонної штурмової групи зсрф у лісах на південь від цього села та Часового Яру), а дорога 0506 знову безпечна для військового руху (так що підкріплення та постачання більше не повинні йти ось цим)...
...або що приблизно в той самий час (майже два тижні тому) росіяни досягли свого єдиного успіху в районі Вугледара, закріпившись на південних Дачах (тобто повернувшись туди, де вони були приблизно 25-26 січня, через два дні після "веееллликого" наступу гєрасімова)...
...або що близько 50% "регулярних" підрозділів зсрф тим часом на 100% складаються з мобілізованих, тому що всі регулярні (контрактники з 2022 року), включаючи інструкторів, які навчають мобілізованих протягом 4-8 днів, або загинули, або потрапили в полон, або поранені, або зникли безвісти...
Єдине місце, яке все ще викликає у мене певне занепокоєння – це район Авдіївки. Але, оскільки навіть росіяни не заявляють про жодні просування там, і це вже близько тижня..., що ж, будемо сподіватися на краще.
