Ось уже тиждень, як на фронті спостерігається лише незначне просування ліній фронту. Не дивно, що в деяких колах було багато згадок про російський успіх у захопленні всіх або майже всіх руїн невеликого містечка Соледар (населення до війни становило близько 10 000 осіб). Як я вже неодноразово говорив, не вважаю це особливо важливим, і спосіб захоплення міста показує чому. За останні кілька тижнів росіяни, схоже, вивели більшість транспортних засобів зі своїх штурмових операцій. Чи то транспортні засоби занадто вразливі і майже всі з них знищуються, чи то у них проблеми з їхнім постачанням – незалежно від цього, вони взяли на озброєння стратегію масових, регулярних штурмів групами піхоти за підтримки артилерії – людської хвилі.
Соледар. Атаки "людськими хвилями" можуть мати успіх на дуже обмежених територіях
Ці атаки "людськими хвилями" можуть мати успіх на дуже обмежених територіях, оскільки, як видається, створюють занадто багато цілей одночасно і дозволяють росіянам захопити більшу частину Соледара (після місяців і місяців штурмів). Але оскільки ці атаки, схоже, не підтримуються технікою, вони нічого не можуть зробити, коли досягають своїх невеликих успіхів. Немає жодної можливості для використання. росія не здійснила жодного вражаючого просування техніки з перших днів війни, і Соледар показує, що вони багато в чому менше використовують техніку в своїх атаках. Дійсно, буде цікаво побачити, чи сили, задіяні в штурмі Соледара, були настільки деградовані, що їхня здатність підтримувати навіть невелике просування обмежена.
Набагато важливішим для перебігу війни є те, що продовжується загальне зростання кількості обладнання, яке постачається в Україну, і це свідчить про те, що Україна продовжує зміцнюватися, і, відповідно, російські війська змушені покладатися на менш якісну техніку. Я багато говорив про це у своїй нещодавній статті в The Atlantic.
Тенденції сили. Україна стає відносно сильнішою, а росія – відносно слабшою
Вчора я натрапив на деякі захоплюючі діаграми про відносне зростання української та російської сили з лютого, які створив український аналітик. Вам дійсно варто на них поглянути.
У цій темі є 17 твітів, але я наведу лише один, щоб дати вам уявлення про те, що мається на увазі під тим, що Україна стає відносно сильнішою, а росія – відносно слабшою. Перший показує кількість танків, БТРів, солдатів тощо.
На цьому слайді багато чого відбувається, але найголовніше – це скорочення розриву між росією і Україною з часом за різними системами озброєнь. росія втрачає набагато більше, ніж Україна, і їй важко компенсувати свої втрати. Таким чином, українці неухильно скорочують розрив. Єдиним винятком є солдати, де російська цифра останнім часом значно зросла – це пов'язано з примусовим призовом, який розпочався у вересні. Хоча ця цифра є оманливою, оскільки велика кількість російських солдатів у цьому стрибку є практично непідготовленими.
Крім того, на цьому слайді не показано підвищення ефективності українського обладнання, яке замінює радянські застарілі системи на системи стандарту НАТО. По суті, скорочується не лише кількісний розрив між двома сторонами, але й якісний розрив – на користь України. Існує кілька захоплюючих слайдів про те, як змінилися українські артилерійські системи після того, як вони отримали більше систем Альянсу. В основному, здається, спостерігається помітне підвищення живучості (дуже мало систем НАТО було знищено) і загальне збільшення ефективної дальності стрільби.
Отже, в цілому, ці слайди надають дуже цікавий графічний опис того, як розвиваються силові тенденції для України і росії. Ось чому так важливо, щоб країни активізувалися і надавали більше допомоги – це дозволить зберегти якісний розрив, який продовжуватиме зростати на користь України.
Питання, які потребують відповідей. Скільки росія має і може мати техніки
Звичайно, не на все дають відповіді такі графіки. Коли йдеться про поповнення озброєнь, є низка речей – передусім з російського боку, – які було б життєво важливо знати. Зокрема, скільки нової техніки вони можуть виготовити, особливо з найсучасніших зразків, таких як БТР. Напередодні вторгнення 24 лютого багато говорилося про те, скільки росія має на складах, проте з ходом війни стало зрозуміло, що не все обладнання було в доброму стані, і більше того, обсяги зберігання, схоже, були меншими, ніж вважалося (особливо це стосується таких речей, як боєприпаси).
Що було б добре знати, наприклад, так це скільки фронтових, нових БМП і різних БТРів росія може виробляти на рік зараз? До війни російське нове будівництво насправді було досить обмеженим, десь близько 200 нових одиниць на рік.
І що росіянам зараз важко навіть цю суму виділити.
Якщо це правда, то це вказує на серйозні проблеми в майбутньому (і на важливість збереження санкцій проти рф). Якщо росія дійсно може будувати лише таку невелику кількість танків за рік, то їй доведеться оснащувати будь-які нові армії, які вона створює, поступово все гіршою і гіршою технікою, яку дістає зі складу, а не новою, передовою технікою, яку виробляє.
У розмовах з деякими українцями я запитував, що відомо про наявність нової російської техніки у підрозділах, які з'являються на фронті. Хоча докази наразі не є систематизованими, поки що здається, що нової техніки з'являється відносно небагато, навіть у підрозділах, які, як очікується, повинні були б її отримати. Наприклад, стверджувалося, що нові російські повітряно-десантні війська, які зазвичай вважаються елітними і мають найкраще обладнання, з'являються з БМП-1, БТРами, вперше розробленими в 1960-х роках. Якщо це в цілому так, то розрив у якості буде продовжувати зростати на користь України.
