Покинувши Шпіцберген 25 років тому, росіяни повернулися на норвезький архіпелаг, щоб відродити свою славу радянських часів.
Коли Ніл Армстронг висадився на Місяці, його першою дією було встановлення американського прапора. Встановлення прапорів – це те, що країни роблять, щоб позначити територію, яку вони вважають своєю. Зараз росіяни піднімають радянський прапор у подібний спосіб на Шпіцбергені, норвезькому архіпелазі, де колись проживала значна кількість російського населення. Це викликає занепокоєння: демонстративне висунення претензій на територію інших країн є російською особливістю.
Зараз на острові висять три радянські прапори. Один розміщений у другому за величиною місті Шпіцбергену, Баренцбурзі, і два – у меншому місті Піраміда. Трюки мали привернути увагу на крихітному архіпелазі, де проживає близько 2 600 мешканців. Дійсно, вони були розроблені, щоб привернути увагу, особливо в Пірамідені, який колись був радянським шахтарським селищем. І не просто радянським шахтарським селищем. Як пояснює на своєму сайті туристична агенція Visit Svalbard: "Місто було розбудоване відповідно до радянських уявлень про ідеальне суспільство. Тут була заправка, теплиця і ферма, школа, дитячий садок, готель, ресторан, майже "всі зручності", які тільки могли знадобитися". Але 1998 року росіяни зібрали речі і поїхали. Видобуток вугілля на Шпіцбергені, а також забезпечення місцевого російського населення копією російського життя на норвезькому архіпелазі стали для державної гірничодобувної компанії "Трест Арктикуголь" неможливими. росіяни виїжджали так поспішно, що залишили свої чашки на обідніх столах, а на стінах – газетні вирізки.
Крах російського життя у Піраміді був мікрокосмом розпаду Радянського Союзу.
І ось у Піраміді, що залишається містом-привидом (і до якого з моменту вторгнення росії в Україну заборонений в'їзд російських туристичних груп, пов'язаних з державою), раптово замайоріли два російські прапори. Один із них був встановлений на вершині Піраміди, гори, на честь якої названо місто, ніким іншим, ніж генеральним директором тресту "Арктикуголь", повідомляє Barents Observer. Чотири години знадобилося керівнику компанії, якого супроводжали співробітники і російські туристи, щоб піднятися на гору і встановити там прапор. "Традиція відродилася і буде жити", – написав він у російській соціальній мережі "Вконтактє". "До допису в блозі додано дві фотографії старої картини, на якій зображений той самий радянський прапор на вершині", – повідомляє Barents Observer. Тепер серп і молот може побачити кожен, хто наближається до архіпелагу. Нещодавні втручання на Шпіцбергені на цьому не зупиняються. росіяни, які прагнуть відновити славу Шпіцбергену в радянському стилі, також відновили гасло радянських часів "Мир всьому світу" в Піраміді та Баренцбурзі.
Оскільки Шпіцберген є віддаленим форпостом на Крайній Півночі, хоча, безперечно, є норвезькою територією, трюки з російським прапором не привернули особливої уваги. А варто було б, адже це навмисна образа Норвегії. Коли керівник державної компанії витрачає чотири години на те, щоб піднятися на вершину гірської вершини у супроводі співробітників компанії та інших росіян, і встановлює там радянський прапор, це сигнал, що росія хоче повернутися до славетних часів Радянського Союзу за рахунок інших країн. СРСР, звісно, мав звичку позначати свої володіння в інших країнах, розміщуючи там не лише прапори, але й слухняних місцевих чиновників. Позначити територію, не забираючи її, – це, по суті, найзручніший спосіб розширити свій вплив. Немає сумнівів, що Радянський Союз зрештою був головним у країнах Варшавського договору, але не мав тих величезних витрат, які б випали на його долю, якби він окупував ці країни.
Які міста та гірські вершини наступного разу будуть спотворені радянськими прапорами? Ми не можемо знати. Але ми знаємо, що помститися за такі провокації майже неможливо, не кажучи вже про те, щоб запобігти їм. Член НАТО Норвегія підставила іншу щоку після радянських реставраційних трюків на Шпіцбергені, і наступна країна-член Альянсу, яка зазнає подібних образ, також намагатиметься сформулювати відповідь. Ліберальні демократії не відповідають на невійськові провокації в стилі око за око. Розміщення, скажімо, норвезьких прапорів на російських пам'ятках було б безглуздим.
"Вони – просто купка колонізаторів", – сказала мені нещодавно подруга, маючи на увазі росію. Вона не просто спостерігачка: у 1980-х роках була східнонімецькою студенткою у Радянському Союзі. Повернувшись до Німеччини, стала вчителькою російської мови і відтоді старанно та з любов'ю викладає її, приймаючи незліченні шкільні групи в країні і вітаючи російські шкільні класи у своєму німецькому містечку. Як і інші, хто добре знає країну, вона намагалася зосередитися на хороших сторонах російського суспільства і культури, але коли росія вторглася в Україну, вирішила, що з нею покінчено.
Вони – просто купка колонізаторів: можливо, це прокляття росії. Іноді протягом багатьох поколінь найбільша країна світу здавалася готовою працювати з іншими державами та існувати в рамках того, що ми називаємо міжнародним порядком, заснованим на правилах. Але часто інстинкти росіян, здається, передбачають домінування над іншими країнами. Ось чому радянські прапори на Шпіцбергені викликають таку тривогу.
Джерело: Engelsberg Ideas
