Перші дні контрнаступу. Іноді картинка не варта 1000 слів
Що ж, український контрнаступ розпочав свою фазу спроб просування вперед. Минулого тижня ми побачили перші ознаки того, що деякі українські бригади, які готувалися до участі в контрнаступі, почали діяти проти російських позицій у Запорізькій області. І вгадайте що? Не обійшлося без втрат, в тому числі і найсучаснішої бронетехніки, яку Україні надали партнери з НАТО, наприклад, танків Leopard II. Картина цих втрат, схоже, змушує декого зображати початок цієї фази українського контрнаступу як певний провал – хоча доказів цього на даному етапі практично не існує. Один бій чи навіть цілий день бою самі по собі не є важливими для розкриття перебігу війни. Наприклад, якщо ви хочете побачити фотографії мас знищеної військової техніки, ви можете легко звернутися до каталогу таких зображень втрат союзників (часто танків "Шерман"), які масово відбувалися під час Нормандської кампанії в 1944 році.
Хоча Нормандська кампанія стала важливою віхою на шляху до перемоги союзників у Другій світовій війні, вона призвела, особливо на початковому етапі, до значних втрат союзницької техніки. Просунувшись із нормандських плацдармів, союзники зазнали втрат величезної кількості своїх танків та інших транспортних засобів, підбитих німецькими вогневими засобами, які часто діяли з добре підготовлених оборонних позицій. Таке трапляється на війні.
І це сталося на початку цієї фази українського контрнаступу. Український бронетанковий загін, схоже, натрапив на російське мінне поле, що призвело до пошкодження техніки і втрати мобільності настільки, що низка передових машин, включаючи танки і кілька бойових машин "Бредлі", були покинуті (схоже, що їхні екіпажі залишилися живими).
Той факт, що українці не відразу прокотилися по російських позиціях, здавалося, змусило затамувати подих тих, хто бажав української перемоги, і заспокоїв серце проросійськи налаштованих осіб. У даному випадку це була доволі екстремальна надмірна реакція на одну сутичку.
Те, що зараз намагаються зробити українці, є надзвичайно складним і потребує часу. Це не призведе до негайного краху російських сил, тому людям потрібно набратися терпіння і дозволити подіям розгортатися.
Чому це складно? Українці намагаються зробити те, що жодна країна, окрім США і, можливо, Ізраїлю, не змогла успішно здійснити з 1945 року. Великий загальновійськовий прорив проти укріпленого ворога. І вони намагаються це зробити без однієї з найбільших переваг, яку мали ці дві держави під час своїх успіхів – контролю повітря над полем бою. Очевидно, що це все ще залишається під питанням, оскільки, наскільки ми можемо судити, російські БПЛА ефективно діють проти української техніки (і навпаки).
Ще в січні, коли Ілон Маск написав у Twitter, що танки є смертельними пастками в цій війні, я додав: "Він має рацію, єдиний спосіб для танків вижити – це якщо одна сторона має перевагу в повітрі або якщо одна сторона настільки виснажена, що може чинити опір, але слабко".
І я все ще вважаю, що це правильно, оскільки українські сили не контролює повітря над полем бою – поки вони не знайдуть спосіб зробити це, то продовжуватимуть послаблювати росіян, перш ніж ті отримають шанс досягти значних успіхів. Схоже, саме це вони і роблять. Якщо не брати до уваги цю атаку, то за останні кілька днів ми побачили, що українські війська просуваються по лінії фронту в низці місць на Запорізькому напрямку. Якщо подивитися на карту Deep State Map, яку часто використовують українці, то можна побачити, що з'явилася низка сірих зон, які представляють території, що їх Україна, схоже, зараз оспорює.
Звичайно, це не лише (і, можливо, навіть не в першу чергу) те, що на лінії фронту Україна робить для ослаблення російських сил. У той час як ці бойові дії на фронті розпочалися, українці продовжували свою кампанію з нанесення ударів по позиціях російського командування й управління, логістики і техніки за лінією фронту. Більше того, здавалося, що ці зусилля значно посилилися. Одним із найбільш руйнівних було знищення російського штабу на Арабатській стрілці.
Схоже, що Україна використала свої нові далекобійні ракети Storm Shadow, щоб знищити важливу ціль, яку раніше не змогла б знищити так ефективно.
Отже, не варто надмірно реагувати на одну картинку. Українці намагаються зробити щось надзвичайно складне (можливо, безпрецедентне) в сучасній війні. Їм доведеться значно послабити росіян, перш ніж вони зможуть продовжити.
Чому на це потрібен час? Головним чином тому, що це надзвичайно складно. Українці намагаються просунутися в стратегічно важливий район, що дозволить їм розділити російські війська на дві частини, які не підтримують одна одну. Якщо вони зможуть просунутися на південь від Запорізької області, то зможуть розрізати російську армію в Україні на дві частини (одну частину, яка має постачання безпосередньо з росії, і іншу, яка може постачатися тільки з Херсонщини). І вгадайте що? росіяни це розуміють і захищають цю ділянку одними з найкращих своїх військ і найглибшими оборонними лініями. Хоча російська агресія є грубою, вона не є абсолютно безглуздою.
Те, що ми бачимо зараз, – це серйозні зусилля, спрямовані на послаблення цієї оборонної лінії. Це не станеться за одну ніч.
Загалом, не варто очікувати миттєвих результатів від цього контрнаступу. Для того, щоб компенсувати відсутність контролю над повітрям і проведення передового комбінованого наступу, Україні потрібно буде значно послабити російські сили (або знайти ділянку російської лінії, яка вже була ослаблена), якщо вона збирається досягти успіху. Здається, вони йдуть правильним шляхом, і є реальні ознаки того, що ініціатива переходить на їхню користь. Однак на це потрібен час.
Зруйнована дамба в Новій Каховці. Буденність воєнних злочинів
Хо-хо-хо – росія майже напевно скоїла ще один масштабний військовий злочин цього тижня, а більшість світу знизала плечима.
Ця атака майже напевно була здійснена росіянами (докази цього набагато сильніші, ніж, скажімо, докази атаки на газопровід Nord Stream).
Цей вибух спричинив екологічну катастрофу, наслідки якої відчуватимуться роками.
Сільській місцевості та дикій природі буде завдано значної шкоди, виробництво продуктів харчування серйозно постраждає, села та міста будуть стерті з лиця землі. Ми також стали свідками багатьох жертв серед цивільного населення внаслідок повені, що сталася після цього. Це воєнний злочин найвищого рівня.
Звичайно, сам по собі він не вплине на підтримку росії з боку Китаю чи інших країн. Вона продовжується і продовжувалася незалежно від таких воєнних злочинів, тому я не можу уявити собі змін у цій сфері. Однак це може відіграти певну роль, навіть посилити, зокрема, європейську підтримку України.
Однією з найдивовижніших речей у цій війні є те, що справжні проукраїнські яструби знаходяться не у Вашингтоні, а у країнах Балтії, Північної, Центральної та Східної Європи. Те, що росія вирішила розв'язати жахливу екологічну катастрофу (чого вона насправді не повинна була робити) проти сусідньої держави, лише посилить бажання цих європейських країн бачити її переможеною. Вже є ознаки того, що вибух дамби призвів до збільшення військової та цивільної допомоги Києву. Можна також помітити, що це суттєво сприяло сильному і зростаючому тиску України щодо вступу до НАТО.
З військової точки зору, я вважаю, що руйнування дамби надає росії дуже невелику короткострокову вигоду, але нічого такого, що могло б суттєво змінити ситуацію. Атаки через Дніпро завжди були б обмежені Україною, оскільки вона не мала робочих мостів, якими можна було б перекинути важку бронетехніку.
З огляду на це, будь-які такі операції тепер стали складнішими (принаймні, на деякий час). Забігаючи наперед, скажу, що я не зовсім впевнений, що це принесе значну користь росії. Це може навіть збільшити територію, яку необхідно патрулювати російським військам. Коли вода несеться від дамби вниз по річці (до гирла), заповнена водою ділянка над дамбою, яка була дуже широкою і глибокою, значно зменшується в об'ємі. Вже є ознаки появи нових островів або збільшення старих островів на місці, що спорожніло. Дивлячись на карти місцевості сьогодні й наприкінці травня, можна помітити зростаючу різницю (з подякою картографу війни War Mapper).
Ця ділянка від Нової Каховки на схід і північ виглядала найслабше захищеною частиною російської лінії, оскільки річка тут була настільки широкою, що українські операції були дуже обмеженими. Зараз не буде великого вторгнення через річку, але, вирівнюючи її течію, росіяни фактично зробили русло вужчим. Можливо, їм доведеться перекинути війська на більш глибоку оборону цієї ділянки.
Знову ж таки, оскільки український контрнаступ потребуватиме часу, а вода вляжеться, і це може бути не зовсім в інтересах росії.
