Сьогодні я підготував огляд останніх подій на полі бою, а також деякий "аналіз" (або, назвемо це "роздуми") поведінки США у цій війні.
Повітряна/ракетна війна. росіяни сповільнилися
В останні кілька днів російський ракетний наступ на Україну значно сповільнився: до 4-6 крилатих ракет, "Шахедів" або ракет Х-59 на день, більшість з яких збиваються українськими засобами ППО.
З українського боку... рано вранці 27 серпня СБУ схоже завдала удару за допомогою БПЛА по авіабазі "Халіно/Курськ". Як повідомляється, до 16 Spypaq австралійського виробництва були розгорнуті для ураження одного радару ЗРК С-300/СА-10, двох ЗРК "Панцир"/СА-22, чотирьох Су-30 і одного МіГ-29. Однак, поки що ми не бачили жодних доказів такого успіху.
БПЛА Spypaq, виготовлений з картону та гуми, працює на електричному двигуні, що забезпечує йому дальність польоту близько 120 км. Де-факто не виявляється радарами, і його дуже важко навіть почути.
Минулої ночі Керченський міст знову був перекритий: повідомлялося про інтенсивну роботу протиповітряної оборони. За повідомленнями, українські М142 та М270 вразили низку цілей на півдні Запорізького регіону та півдні Херсонщини. Серед заявлених об'єктів – кілька російських баз в районі Токмака, щонайменше одна гаубиця МСТА-С, один комплекс радіоелектронної боротьби "Свет КУ РБ636", а також щонайменше по одному радару "Предел-Е" (елемент протикорабельної системи "Бастіон", хоча більш ймовірно, що це П-40 або "Красуха") і комплекс радіоелектронної боротьби "Леєр-2".
Битва за Донбас. росіяни передислоковують ВДВ
Загалом, росіяни перебувають у процесі передислокації своїх військ ВДВ з району Куп'янськ-Сватове-Кремінна до Бахмута і південного фронту в Запорізькій області, замінюючи свої розбиті з'єднання. Наприклад, 76-та дивізія ВДВ – одне з останніх "неушкоджених" російських з'єднань такого розміру (не зазнало таких великих втрат, як інші з'єднання ВДВ з початку війни) – має бути перекинута в район Токмака. Причина: майже три місяці українських наступальних операцій виснажили основні з'єднання 42-ї і 58-ї армій до межі й вони не можуть продовжувати воювати далі. І, як показали останні події, "місцевих" підкріплень – таких як дві (виснажені) дивізії ВДВ XXII армійського корпусу і 49-ї армії, нещодавно перекинуті з передових позицій уздовж Дніпра, – буде недостатньо...
...за винятком того, що ЗСУ робить певні речі самостійно, про які я не збираюся говорити в публічній площині...
Наразі невідомо, скільки військ ВДВ вже досягло південних рубежів, але приблизно 3-4 дні тому з порту Бердянська в північному напрямку рухалася колона з близько 500 одиниць військової техніки. Очевидно, що ця колона прибула на кораблі через Азовське море...
Не дивно, що з цієї частини України більше нічого не повідомляється, окрім того, що в районі Кліщіївки ЗСУ не тільки вдалося відтіснити росіян, безумовно, за "залізничну лінію" на північ і схід від цього села, а також на схід від Андріївки, але й відтіснити їх у напрямку Опитного.
Український контрнаступ. Легше просуватися через окопи
Не можу не визнати, що останніми днями стало майже неможливо дізнатися, що саме відбувається на півдні Запорізького фронту та південному заході Донеччини. З одного боку, офіційний Київ оприлюднює набагато менше новин, ніж це було протягом останніх двох місяців, і навіть неофіційні джерела переважно мовчать. З іншого боку, і російські контакти, і соціальні мережі повідомляють настільки плутані новини (див.: "прорив тут, прорив там"), що "з'єднати крапки над "і" практично неможливо. Як на мене, причина в тому, що плутаються майже всі – і це навмисно: складається враження, що штаб угруповання ЗСУ "Таврія" часто змінює напрямок "головних зусиль". Наприклад, одного дня він тисне на висоту 166, іншого – на Копані, третього – на Вербове, а в проміжку між ними "розворот на Новопрокопівку" – все в залежності від потреб і можливостей, і, безумовно, з метою заплутати як штаб російської 58-ї армії, так і "московських командирів". Тому замість того, щоб намагатися описати це на словах, ось карта району Роботине-Новопрокопівка, на якій "синіми стрілками" позначені всі зафіксовані обстріли і просування ЗСУ за останні 4-5 днів.
Не дивно, що існує щонайменше така ж плутанина щодо того, де саме росіяни розгортають свої підрозділи. Я спробував позначити їх дислокацію на карті вище, але майте на увазі, що є суперечливі звіти з цього приводу, і що багато підрозділів перебувають у вкрай поганому стані. Більшість полків, позначених на цій карті, мають батальйони, розкидані по всій території. По суті, штаб 58-ї армії використовує окремі батальйони як "пожежні команди", намагаючись залатати лінію фронту там, де є криза. Більше того, такі підрозділи, як 291-й, 1429-й та 1430-й мотострілецькі полки, а також БАРС-3, мали би бути неспроможні продовжувати ведення бойових дій, але їхні залишки – можливо, по роті від кожного – все ще перебувають на передовій, бо заміни їм немає. От тільки, де саме – невідомо. 201-й мотострілецький полк, БАРС-11 та БАРС-14 також можна охарактеризувати як "сильно побиті". Точний стан 810-ї бригади морпіхів, 56-го і 108-го полків ВДВ незрозумілий, тоді як ПВК "Царські вовки", очевидно, було недостатньо для оборони Копанів, інакше штаб 58-ї армії не посилив би її, перекинувши туди БАРС-11 і 503-й мотострілецький полк (19-ї ОМБр).
До речі, ця ситуація з Копанями – дуже цікава і, як на мене, класичний приклад того, як ЗСУ ведуть боротьбу в цьому наступі. По суті, 65-та механізована бригада спочатку просунулася в південному напрямку, відтіснивши 810-ту бригаду морської піхоти назад. Це спонукало декого оголосити про наступ українських військ вздовж Т0408 на Ільченкове і Солодку Балку. Чи то тому, що вона наштовхнулася на занадто сильний опір, чи то навмисно, ця українська бригада потім, схоже, "повернула на захід" і атакувала відкритий фланг БАРС-11, відкинувши його аж до Копанів.
Чому це сталося? Тому що більшість лісосмуг було знесено багатомісячними артилерійськими обстрілами, операціями з розмінування та підривом мін, і на цій ділянці поля бою залишилося вкрай мало прикриття. Тож найбільшою проблемою для українців є розчищення проходів через російські мінні поля, щоб підійти до окопів і штурмувати їх. Але, як тільки опиняються в окопах, вони мають багато прикриття. У такий спосіб легше просуватися через окопи, ніж штурмувати їх "фронтально".
Я знаю, що ЗСУ ведуть бойові дії в цьому напрямку через першу лінію окопів так званої "лінії Суровікіна", між Новопрокопівкою та Вербовим, щонайменше останні два, якщо не три тижні (як зазвичай, це підтверджується лише протягом 36-48 годин після того, як у соціальних мережах з'являється "відео, інакше цього не було"). Адже саме так українці відтіснили росіян аж до східної околиці Новопрокопівки, відкривши шлях для наступу на це ж село з півночі. Майже напевно, що аналогічний підхід (очевидно, 46-ї повітряно-десантної?) відбувається і в напрямку Вербового. Думаю, "тримати за ніс, бити по кишках" – це гарне резюме для цього тактичного методу.
Судячи з усього, в районі Старомлинівки ситуація дуже схожа.
російський... Т-72 підбитий піхотою ЗСУ під Новопрокопівкою 2-3 дні тому.
Антиукраїнська кампанія у ЗМІ. Американці моделюють результат замість пошуку шляхів перемоги
З іншого боку... Спроба прочитати скарги американських ЗМІ – див. приклади NYT, WP, FP тощо (а їхня кількість зростає з кожним днем) – на те, як українці ведуть цю війну – це більше, аніж безнадія. Тренування в толерантності до вельми красномовної та професійної некомпетентності. Настільки, що я поділяю думки тих, хто каже, що хтось (ймовірно, хтось із того ж Манафорт-Могилевич-ГРУ-ФСБ-Пудінг-кута, який вже втручався у вибори в США 2016 року, Брекзіт і кілька інших справ) веде проплачену гімнопіаркампанію.
І все ж я не можу перестати дивуватися...
Що всі можливі американські "експерти" є американоцентричними, або просто не розуміють масштабів цієї війни. До певної міри, це цілком очікувано, адже у шкільній системі США вже десятиліттями не вчать розуміти передумови та контекст.
Принаймні я не сумніваюся, що американські офіцери навчені читати багато книг з військової історії: знаю дуже багатьох із них, які пишаються цим. Але те, наскільки вони використовують ці знання з користю, – це вже зовсім інше питання. Хоча б тому, що їхні політичні господарі, безумовно, ніколи не робили нічого подібного.
Перш за все, США є "наддержавою", а отже, виховують своїх дітей як дітей наддержави. А це означає, що певні речі є суперсамозрозумілими, і діти не повинні ні знати, ні думати занадто багато. Дуже дякую.
Наприклад, з часів війни за незалежність 1861-1865 років США ведуть усі свої війни у формі масованих матеріальних битв (або "битв на виснаження"). Вони буквально "топлять" своїх супротивників у масі власної техніки, боєприпасів і, як наслідок, вогневої потужності. Відповідно, не лише більшість американської громадськості, а й навіть американські військові очікують, що всі інші будуть воювати так само.
Звісно, американці можуть чудово усвідомлювати необхідність тонкощів у веденні війни, але їхня здатність застосовувати їх на практиці, так само, як і здатність наголошувати на них союзникам, дорівнює нулю. Вони догматичні і прив'язані до контрольних списків у своєму мисленні, і вони не воювали у війні такого типу з 1945 року. Отже, за винятком кількох поважних ветеранів, з якими мені довелося зустрітися за цей час, люди там дійсно не мають жодного уявлення про те, що таке воювати в Україні в 2022-2023 роках (і далі)...
Однак, принаймні для мене, все це ще "зрозуміло". Щось, здається, я можу зрозуміти і навіть пояснити. Що дійсно дивує, так це безліч інших фактів.
Як і в багатьох своїх війнах, американці – особливо такі "супермозги", як радник Байдена з національної безпеки (юрист за фахом, до речі), не кажучи вже про незліченну кількість "офіційних осіб США, які надали коментарі на умовах анонімності", що їх наполегливо цитують вищезгадані медіаплатформи, – знову роблять ту саму помилку, яку вже робили у таких місцях, як В'єтнам, Афганістан чи Ірак. Вони намагаються "змоделювати результат" – замість того, щоб шукати шляхи перемоги у війні. Відповідно, вони постачають Україні "достатньо, щоб протриматися", але не "достатньо, щоб перемогти" – лише для того, щоб потім скаржитися, що українці не роблять "того", чого вони від них очікують, і тим більше не роблять так, як вони хочуть.
Це відбувається тому, що не тільки цей радник з національної безпеки, але й маса його помічників абсолютно не здатні самостійно зрозуміти, як мало важкої техніки – насамперед, основних бойових танків і бойових машин піхоти, не кажучи вже про системи протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби, – вони і решта країн НАТО поставили в Україну. Вони настільки некомпетентні в цьому питанні, що не можуть пояснити це навіть власній громадськості: людям, які обирають їх на посади і платять за все, що вони роблять (див.: платники податків і виборці)... Як наслідок, американська громадськість серйозно переконана, що вони відправили "тисячі" БМП і БТР, і що українці все це розбазарюють – тоді як фактична кількість відправлених одиниць обчислюється десятками, а у випадку з основними бойовими танками американського і французького виробництва: 0/нуль!
Побічним продуктом є той факт, що американці навіть не можуть зрозуміти, наскільки ЗСУ вже зараз не вистачає медичного обладнання: одних лише морфію та джгутів критично не вистачає, не кажучи вже про польові санітарні машини та CASEVAC-транспортні засоби...
...Ну, звісно: для американців, які "ведуть лише війни на виснаження", це справді "абсолютно немислимо". Тим більше, якщо ці надокучливі українці не роблять того, чого від них очікують американці. Висновок неминучий, і такого ж ґатунку, як і перед тотальним вторгненням Пудінга: ЗСУ "мають бути" корумпованими і некомпетентними...
І це лише початок. На оперативному рівні американські стратеги – ті самі люди, які мають сильну схильність принижувати французів за те, що вони проігнорували варіант, коли Вермахт гнав свої панцерники через Арденни в травні 1940 року – схоже, вже не в змозі зрозуміти, що означає, коли росіяни концентрують "100 000 військових" зі сотнями танків і артилерійських знарядь на одній ділянці фронту (див. західний Куп'янськ – Сватове – Кремінна). Вони не розуміють, що не має значення, якщо ці "100 000 (російських) військових" погано організовані, керовані й навчені, то все одно становлять серйозну загрозу. Тому українці просто не можуть ігнорувати ці війська і залишити одну бригаду для утримання лінії фронту на цій ділянці, а всі інші "кинути" в наступ.
Американські стратеги не перестають скаржитися на те, що українці залишаються в районі Бахмута. Схоже, що концепція стримування росіян у цьому секторі, щоб виграти час для створення, перепідготовки/реформування наступальних сил, або для запобігання передислокації росіян в інше місце (південна частина Запорізької області) – абсолютно незрозуміла для них... що, як описано вище, насправді має бути абсолютно зрозумілим: наступ ЗСУ в районі Бахмута протягом останніх кількох місяців зв'язав дві російські дивізії ВДВ. Після того, як він зупинився, приблизно 7-10 днів тому, "московські командири" отримали можливість почати перекидання третьої дивізії ВДВ на південь до Запорізької області...
Американські стратеги не можуть зрозуміти ні запеклості/серйозності російської вогневої потужності, ні розширення їхньої мінної війни. Звісно, очікувати, що випускники Єльського та Оксфордського університетів, які спеціалізуються на філософії та юриспруденції, які вправно облажалися в Лівії та Сирії і не мають ані грама військового досвіду, зрозуміють такі фактори – це "занадто". Але, принаймні, у них повинні бути військові радники, які вміють пояснювати їм деякі речі – і все ж очевидно, що вони їх не мають. Або якщо є, то вони неймовірно стійкі до порад.
Не маю наукового ступеня, тому не можу сказати, але здається, що лише наявність наукового ступеня робить людину більш обізнаною у всьому...
...І зауважте: це лише військові аспекти цього конфлікту. Я навіть не буду намагатися заглиблюватися в політику. Від цього можна тільки знудитися...
Яке ж тоді здивування, що американці досі не розуміють, як це вони програли в Афганістані та Іраку (за умови, що вони готові визнати цей факт, який більшість з них воліє просто ігнорувати). Ні, вони скаржаться, що "Україна відволікає їх від КНР", бо не можуть зрозуміти, що якщо Захід допомагає Україні досягти успіху в захисті свого народу і звільненні своєї землі, то це автоматично стримує Пекін від вторгнення на Тайвань.
Ще один незрозумілий висновок, мабуть...
Підсумок: це дійсно величезний сюрприз, що Залужний, Сирський і Ко не слухають "суперрозумних американських стратегів"... не можу сказати, наскільки сильно...
(Не хвилюйтеся: моя критика поведінки США не повинна означати, що "європейці" кращі. Наші політики занадто некомпетентні і занадто корумповані, щоб стати важливим фактором на міжнародній арені, в той час як половина наших генералів є прихильниками росії – якщо не з іншої причини, то тому, що вони "ситі по горло американцями", а отже, досить недалекоглядні, щоб бути ще й "реваншистами". Дивіться: "це війна між США і росією, тож нехай росіяни покажуть американцям їхнє справжнє місце...").
Джерело
