Справжні зміни відбуваються здебільшого тоді, коли люди налякані або розлючені. Це добре.
Брюссельський вуличний пейзаж відображає вдячність, яку європейці відчувають до титанів минулого, таких як Жан Моне, Роберт Шуман та Сімона Вайль. Але в найближчі роки найвеличнішим пам'ятником у бельгійській столиці може стати пам'ятник Дональду Трампу. Шанувальники покладуть квіти до колосальної золотої фігури американського президента 28 лютого, щоб відзначити його вирішальний внесок у їхню геополітичну емансипацію, безпеку та свободу.
Цього дня батьки урочисто скажуть своїм дітям, що його сварка в Овальному кабінеті нарешті змусила європейців серйозно поставитися до безпеки. Після вигнання українського президента Володимира Зеленського з Білого дому європейські лідери нарешті вирішили взяти на себе відповідальність не лише за Україну, а й за власну оборону. У серії поспішних самітів і телефонних дзвінків десятиліття самовдоволення і жадібності поступилися місцем похмурому, переляканому усвідомленню того, що коли президент США проголошує "Америка понад усе", Європа повинна подбати про себе сама. Колишній союзник, у кращому випадку, ненадійний, у гіршому – активно ворожий. Плануйте відповідно.
Фантазія? Можливо. Гідніший пам'ятник у самому центрі Брюсселя вшанував би мільйони вбитих, покалічених, травмованих, втрачених, знедолених і вигнаних українців, чия жертва дала решті Європи час, необхідний для дорослішання. Пробудження в останню хвилину може відвернути катастрофу, але сон європейських лідерів все одно її уможливив. Ніхто так і не вибачився і не спокутував провину за провали в обороні й стримуванні.
Випробуванням будь-яких змін у Європі є вчинки, а не слова. Пріоритетним завданням є надання Україні грошей і зброї, необхідних їй для самозахисту (що, якби це було зроблено негайно, вже поклало б край війні). Чим сильнішою буде військова позиція України, тим важче буде адміністрації США схилити київське керівництво до припинення вогню на невигідних для себе умовах.
Європейці також повинні планувати безпеку України після припинення вогню. Їм не вистачає військ, танків, артилерії, логістики, засобів спостереження та інших ресурсів, необхідних для надійної звичайної оборони. Замість цього їм доведеться покладатися на стримування: повітряну міць і вогонь на великі відстані, підкріплені політичною єдністю. Питання на столі кожного, хто приймає рішення, має звучати так: "Які ризики і витрати понесе моя країна, якщо путін повернеться за другою порцією допомоги?" Без надійних відповідей на це питання новий напад прирече на загибель не лише Україну, але й тих, хто необачно взявся її захищати.
І це лише початок. Європейським країнам НАТО та ЄС також доведеться переосмислити власну безпеку знизу догори. Де протиповітряна і протиракетна оборона? Як щодо військової повинності? Як нам отримати надійну ядерну парасольку? Як довго ми ще можемо покладатися на американську зброю? На всі ці питання є відповіді; всі вони даються дорогою ціною і з небезпечним запізненням.
путін, можливо, не ризикне здійснити прямий військовий напад на країну-члена НАТО. Але за порогом відкритої війни вже ведуться бої: саботаж інфраструктури, кібератаки, потік брудних грошей і пропаганди, спроби відновити важелі економічного впливу. Європейським лідерам доведеться підвищити свою стійкість і обороноздатність на всіх цих фронтах – від імпорту газу до захисту демократичних інститутів.
Це коштуватиме багато грошей. Європейцям доведеться звикнути до вищих податків, нижчого рівня життя і менш щедрих державних послуг. Політичні лідери повинні пояснити, чому ці жертви необхідні, і зробити це переконливо й чесно. Як казав покійний Адлай Стівенсон, недостатньо боротися за свої цінності, потрібно жити відповідно до них.
Зусилля адміністрації "Зробити Америку знову великою" можуть завдати серйозної шкоди альянсам, які колись підтримували могутність США. Якщо європейці приймуть цей виклик, вони можуть виявитися несподіваними переможцями.
Джерело: CEPA
